Ломако Петро Фадійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ломако Петро Фадійович
Народився 12 липня 1904(1904-07-12)
Темрюк, Темрюцький район
Помер 27 травня 1990(1990-05-27) (85 років)
Москва, СРСР
Поховання Новодівичий цвинтар
Громадянство СРСР СРСР
Національність росіянин
Діяльність економіст, металург, політик
Alma mater State University of Non-Ferrous Metals and Goldd
Знання мов російська
Членство ЦК КПРС
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Автограф
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки медаль «За трудову доблесть» медаль «За оборону Москви» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За відбудову підприємств чорної металургії Півдня»

Петро Фадійович Ломако (12 липня 1904(19040712), Темрюк Кубанської області, нині Краснодарського краю, Росія — 27 травня 1990, Москва) — радянський державний діяч, заступник голови Ради Міністрів СРСР, голова Державного планового комітету РМ СРСР, міністр кольорової металургії СРСР. Кандидат у члени ЦК КПРС у 1952—1961 роках. Член ЦК КПРС у 1961—1989 роках. Член Бюро і заступник голови Бюро ЦК КПРС по Російській РФСР з 31 жовтня 1961 по 23 листопада 1962 року. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го, 4—11-го скликань. Герой Соціалістичної Праці (11.07.1974).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 29 червня (12 липня) 1904 року в родині селянина-наймита, походив з темрюцьких козаків.

Брав активну участь у становленні радянської влади на Північному Кавказі. З 1920 по 1922 рік — кур'єр, обліковець, завідувач облікового підвідділу Темрюцького районного комітету РКП(б). З 1922 по 1923 рік — політичний комісар загону «по боротьбі з бандитизмом» на Кубані.

У 1923 році — завідувач відділу Темрюцького районного комітету комсомолу. У 1923—1924 роках — голова правління Темрюцької міської профспілки торгівельних службовців.

У 1924—1927 роках — слухач робітничого факультету в місті Краснодарі.

Член РКП(б) з 1925 року.

У 1927—1930 роках — студент Московського інституту народного господарства імені Плеханова. У 1930—1932 роках — студент Московського інституту кольорових металів і золота.

У 1932—1933 роках — заступник начальника сектора інституту «Гіпроалюміній» в місті Ленінграді. У 1933—1937 роках — бригадир, майстер, старший майстер, начальник цеху, заступник головного інженера заводу «Красный выборжец» в місті Ленінграді.

У 1937—1939 роках — директор Кольчугінського заводу з обробки кольорових металів (тепер місто Кольчугіно Владимирської області).

У 1939 році — начальник Головного управління алюмінієвої, магнієвої і електродної промисловості Народного комісаріату кольорової металургії СРСР. У 1939—1940 роках — заступник народного комісара кольорової металургії СРСР.

9 липня 1940 — 29 липня 1948 року — народний комісар (міністр) кольорової металургії СРСР.

28 липня 1948 — 28 грудня 1950 року — заступник міністра металургійної промисловості СРСР.

28 грудня 1950 — 15 березня 1953 року — міністр кольорової металургії СРСР.

15 березня 1953 — 8 лютого 1954 року — 1-й заступник міністра металургійної промисловості СРСР.

8 лютого 1954 — 10 травня 1957 року — міністр кольорової металургії СРСР.

29 травня 1957 — жовтень 1961 року — голова Ради народного господарства Красноярського економічного адміністративного району.

31 жовтня 1961 — 23 листопада 1962 року — заступник голови Бюро ЦК КПРС по Російській РФСР.

10 листопада 1962 — 2 жовтня 1965 року — заступник голови Ради Міністрів СРСР. Одночасно з 10 по 24 листопада 1962 року — голова Державної науково-економічної ради РМ СРСР. 24 листопада 1962 — 2 жовтня 1965 року — голова Державного планового комітету РМ СРСР.

2 жовтня 1965 — 31 жовтня 1986 року — міністр кольорової металургії СРСР.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 11 липня 1974 року за великі заслуги перед Радянською державою в розвитку кольорової металургії і в зв'язку з сімдесятиріччям з дня народження Ломаку Петру Фадійовичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордену Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

З листопада 1986 року — персональний пенсіонер союзного значення в Москві.

Помер 27 травня 1990 року. Похований в Москві на Новодівочому цвинтарі (ділянка 10).

Нагороди і звання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]