Ломінський Георгій Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ломінський Георгій Павлович
Народження 23 квітня 1918(1918-04-23)
Козятин Київської губернії
Смерть 17 червня 1988(1988-06-17) (70 років)
СРСР Снєжинськ СРСР
Поховання Кунцевський цвинтар
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Рід військ авіація
Роки служби 19381988
Звання  Генерал-лейтенант
Командування Всеросійський науково-дослідний інститут технічної фізикиd
Нагороди
орден Леніна орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Червоної Зірки орден Червоної Зірки медаль «За бойові заслуги» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Ленінська премія Державна премія СРСР Сталінська премія

Ломінський Георгій Павлович (23 квітня 1918(19180423), Козятин — 17 червня 1988, Снєжинськ) — організатор та керівник науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт в галузі ядерних озброєнь, генерал-лейтенант.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї залізничника. Батько, Павло Васильович, працював кондуктором. Мати, Варвара Миронівна - домогосподарка. Крім Георгія в сім'ї було три дочки - Олена, Леоніда, Марія. Мати рано померла від туберкульозу в 1931 році.

У 1935 році закінчив середню школу в Козятині. З 1935 року по 1938 рік - студент машинобудівного факультету Київського індустріального інституту. З 1938 року по травень 1941 слухач Артилерійській академії ім. Ф. Е. Дзержинського. З відзнакою закінчив академію в травні 1941 року. Кваліфікація: військовий інженер-механік.

Як відмінник навчання був присутній на урядовому прийомі, де з 40-хвилинною доповіддю виступив І. В. Сталін.

З травня 1941 року по січень 1948 (з жовтня 1941 року по травень 1942 року в евакуації в Чербакульском районі Челябінської обл.) служив на науково-дослідному полігоні стрілецького та мінометного озброєння ГАУ НД (м. Щурово, Московська область), інженер, начальник відділу, начальник Гранатно-мінометного відділення. Брав участь у випробуваннях і відпрацюванні військової зброї, розробив РПГ-1 (на озброєння не прийнятий). Виступав експертом з стрілецької зброї.

Частково втратив слух. Мав поранення в результаті вибухів боєприпасів, осколки в ногах після вибуху гранати зберіг на все життя.

З 1 лютого 1948 до квітня 1955 року в Російському федеральному ядерному центрі-Всеросійському науково-дослідному інституті експериментальної фізики (РФЯЦ-ВНДІЕФ, розташований в м. Саров, за часів СРСР - Арзамас-16), старший інженер, науковий співробітник, начальник відділу полігонів, заступник начальника сектору, помічник директора з техніки безпеки.

Брав участь у випробуваннях першої радянської атомної бомби 29 серпня 1949. Був керівником групи з атестації на відповідність конструкторської документації споруд та обладнання на полігоні, а також з доставки ядерного заряду зі збирального цеху на випробувальний майданчик.

Учасник випробувань першої термоядерної бомби 12 серпня 1953.

Із квітня 1955 року по червень 1988 року в РФЯЦ-ВНДІЕФ. Головний інженер, заступник головного конструктора, перший заступник директора. З 20 листопада 1964 по 17 червня 1988 - директор Інституту. За цей період колектив інституту був нагороджений орденами Леніна (1966) та Жовтневої Революції (1980). ВНДІЕФ у цей час мав неофіційну назву - «господарство Ломінского»: він брав діяльну участь і в розробках і випробуваннях продукції інституту, і в організації та розвитку виробничої бази, і в будівництві житлового фонду та об'єктів соціального призначення. Особисто брав участь у всіх важливих заходах інституту.

Помер після інфаркту. Похований у Москві на Кунцевському кладовищі.

Цитати[ред. | ред. код]

Риба шукає де глибше, а людина — де риба.

Якщо не покараний — значить заохочений.

Керівництву потрібно говорити правду і тільки правду… але не всю.

Цікаві випадки[ред. | ред. код]

У сімдесяті роки на товарній станції Свердловська, нинішнього Єкатеринбурга, стався вибух в одному з вагонів, у результаті чого було зруйновано кілька будівель. Легенда свідчить, що, отримавши повідомлення про подію, секретар Свердловського обкому КПРС подзвонив Ломінскому і запитав, чи не він є власником виробу, що зруйнував товарну станцію Свердловська. Георгій Павлович поцікавився, хто телефонує, і, отримавши відповідь: «З обкому», - не без чорного гумору відповів: «Ні, це не наш виріб. Якби спрацювало наше - не залишилося б ні обкому, ні Свердловська ».

Посилання[ред. | ред. код]

Уральская Историческая Энциклопедия [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.]
Профиль на сайте ВНИИТФ[недоступне посилання з квітня 2019]
«Наш генерал» (рос.; стаття про Г. П. Ломінського на Снєжинському міському інформаційному порталі
«Человек. Генерал. Директор. Воспоминания о Г. П. Ломинском». Екатеринбург. Изд-во Художник. 1998. 187 с.