Лонгрид

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Лонгрід)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Лонгрид (англ. longread, буквально — «довгочит, довготекст»[1]) — жанр журналістики, якому притаманний великий обсяг контенту[2]. Обсяг лонгриду може досягати обсягу повісті. В лонгрідах широко застосовують мультимедійний контент та художній літературний стиль.

Історія[ред. | ред. код]

Джерелами лонгридів можна вважати американські статті нової журналістики, які друкували великі видання, такі як «The New York Times». Лонгрид як явище виник досить давно. У західній практиці існує таке явище, як Longform journalism (лонгформ). На противагу сучасній журналістиці, яка тяжіє до коротких статей, лонгформ стоїть між «традиційної» статтею і новелою. Він часто приймає форму творчо переробленої літератури non-fiction або текстів наративної журналістики. Саме наративна журналістика — першоджерело, база для появи нового формату. Піонером у створенні «нової журналістики» (а після — і лонгридів) є США. Вже з 60-х рр. XX століття журналістські наративи друкуються в «The New Yorker», «Harper», «Esquire».

Стаття, написана в стилі наративної журналістики, має драматичну структуру, яка розвивається за принципом виникнення, розвитку і кульмінації конфлікту, з чітко окресленою сюжетною лінією. Головна відмінність наративних журналістських текстів — суб'єктивний характер викладу історії, або сторителінг, який необхідний не для констатації фактів, а для розкриття драматичних подій суспільного життя, оформлених як історій.

Особливості наративної журналістики та сторітеллінга справедливі й для мультимедійного лонгріда з тією лише різницею, що перехід з друкованого носія в інтернет-середовище дає ще більше можливостей для розкриття теми та створення зв'язку з читачем: фото, відео, інфографіка та ін.

Ближче всіх до кордону з лонгрідом підійшла література non-fiction. Для документальної літератури характерно побудова сюжетної лінії виключно на реальних подіях, з рідкісними вкрапленнями художніх вигадок. При цьому авторська точка зору проявляється у відборі й структуруванні матеріалу, а також в оцінці подій. Для документальної прози характерні великий період часу, що пройшов з моменту описуваних подій, і відтворення яскравої, живої картини подій, психологічного образу людей.

Популярність формату лонгриду забезпечила його регулярна поява на сторінках видань. Не тільки центральні ЗМІ, а й регіональні використовують лонгрид для оформлення матеріалів. Багато ЗМІ використовують його як платформу, що об'єднує серію великих матеріалів.

Крім того, ЗМІ та бізнес оцінили комерційний потенціал цього явища. Реклама, представлена ​​у вигляді лонгридів, має великий успіх серед аудиторії, оскільки є виразно новим форматом, тому багато видань вибирають його для реалізації спеціальних проєктів.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Пономарів, Олександр (20 лютого 2019). Як іще назвати лонгрид українською. Процитовано 22 серпня 2019. 
  2. Longform journalism morphs in print as it finds a new home online. Poynter (en-US). Процитовано 2016-03-27. 

Література[ред. | ред. код]