Лонгформ

Лонгформ — (з англ. long — довгий та form — формат, вид) — один із жанрів журналістики, до якого належать матеріали із великим вмістом контенту. Зазвичай такі матеріали містять від 1000 до 20 000 слів.

Історія

Першими лонгформами вважають трактати. Термін застосовується вченими до релігійних та політичних творів принаймні ще у XIII столітті. Вони були використані для поширення вчення Джона Вікліффа в 14 столітті. Як політичний інструмент вони поширювалися по всій Європі протягом 17 століття. Вони були надруковані як переконливі релігійні матеріали з часу винаходження друкарського верстата Гутенбергом.

Ще одна фаза становлення лонгформу — часи Реформації. Це пов'язано із високим рівнем пропаганди. Мова йде про 17-19 сторіччя. Книги вважалися дорогими, тому лонгформи у вигляді брошур широко випускалися та розповсюджувалися. ЮНЕСКО визначила брошуру як «неперіодичну друковану публікацію щонайменше 5, але не більше 48 сторінок, за винятком титульних сторінок, опублікованих у певній країні та доступних для громадськості», а також книгу "неперіодичні друковане видання щонайменше 49 сторінок, без обкладинки".

Лонгформ розвивається й активно використовується в західних ЗМІ. За останні кілька років Середній, BuzzFeed, The New York Times та Atavist стали публікувати великі матеріали. Культура та література у формі лонгформи розповідають журналісти «Харперс Базар» та «Атлантик». А у 2010 з'явився окремий сервіс — Longform.org. Щоб користувачі не публікували матеріали, які не підходять для визначення лонгформи, адміністрація сайту ввів обмеження — стаття не може бути менше ніж дві тисячі символів.

Поняття лонгформу ширше за лонгрід. Але ці терміни пов'язані.

Приклади

• http://www.thecleanestline.com/2014/04/climbing-in-iceland-with-loki-the-deceiver.html [Архівовано 10 червня 2016 у Wayback Machine.]
• http://www.chevrolet.com/about/bowtie-history^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Посилання

• https://longform.org/about [Архівовано 25 грудня 2017 у Wayback Machine.]