Лонг'їр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Місто
Лонг'їр
Longyearbyen
Герб
Герб
Лонг'їр

Координати 78°13′ пн. ш. 15°33′ сх. д. / 78.217° пн. ш. 15.550° сх. д. / 78.217; 15.550Координати: 78°13′ пн. ш. 15°33′ сх. д. / 78.217° пн. ш. 15.550° сх. д. / 78.217; 15.550

Країна Норвегія Норвегія
Регіон Шпіцберген
Мер Кьелль Морк
Дата заснування 1906
Населення 2075 осіб (2007)
Часовий пояс UTC+1
Лонг'їр (Свальбард)
Лонг'їр
Лонг'їр

Ло́нґ'їр (норв. Longyearbyen)  — найбільший населений пункт і адміністративний центр норвезької провінції Свальбард (архіпелаг Шпіцберґен).

Лонґ’їр — найпівнічніше у світі поселення з населенням більше тисячі чоловік. Поруч з містом розташований найпівнічніший у світі аеропорт з регулярними рейсами. У місті знаходиться Свальбардський міжнародний університет.

У місті під егідою ООН побудоване підземне Всесвітнє сховище насіння на випадок всесвітньої катастрофи.

Історія[ред.ред. код]

Місто було засноване в 1906 році американським інженером-підприємцем Джоном Манро Лонґ’їром (англ. John Munroe Longyear, 1850–1922), який заснував тут вугільну копальню. У 1916 році місто було продано норвезькій компанії Store Norske.

З початком Другої світової війни і окупацією Норвегії в 1940 році, 2 вересня 1941 всі 765 жителів Лонґ’їра були евакуйовані до Великої Британії. Саме місто і більшість із шахт були знищені 8 вересня 1943 року обстрілом з німецького лінкора Шарнхорст і двох есмінців, але після війни були швидко відбудовані заново.

З середини 1970-х рр. норвезький уряд узяв курс на нормалізацію життя в містечку й розвиток соціяльної інфраструктури. Вуглевидобування у місті та околиці було майже занедбано до початку 1990-х, і на сьогоднішній день продукція єдиної діючої шахти в місті використовується в основному для потреб міської електростанції. У ті ж роки починається значний розвиток туризму і науково-дослідної роботи.

29 серпня 1996 року при підльоті до Лонґ’їру розбився літак Ту-154М, який перевозив з Москви на Шпіцберґен російських та українських шахтарів. Загинула 141 людина: 130 пасажирів і 11 членів екіпажу.

Географія і клімат[ред.ред. код]

Лонґ’їр знаходиться на острові Західний Шпіцберґен, на березі Адвент-фьорда, на двох берегах річки, що пересихає зимою.

Клімат в Лонґ’їрі — арктичний, більшу частину року температура нижче нульової позначки. Середньорічна температура повітря −6 °C, середня температура січня −14,6 °C, липня 6,5 °C. Найвища температура 21,3 °C була зареєстрована в липні 1979, найнижча −46,3 °C — в березні 1986. Середній річний рівень опадів становить всього 210 мм.

Полярна ніч триває біля чотирьох місяців, з кінця жовтня по середину лютого, полярний день — з середини квітня по середину серпня.

Економіка[ред.ред. код]

До початку 1990-х рр. практично все життя містечка було сконцентровано навколо видобутку вугілля, і до сьогоднішнього дня в цій галузі зайнята значна частина населення Лонґ’їру, хоча майже весь видобуток ведеться тепер в Свеагрува. Протягом майже всієї своєї історії видобуток вугілля у Лонґ’їрі дуже рідко приносив прибуток, але постійне поселення на Шпіцберґені було важливим інструментом норвезької політики в цьому реґіоні, й уряд усіляко його підтримував.

За останні два десятиріччя в Лонґ’їрі відбулась значна диверсифікація економіки, активно розвивається туризм.

Засоби масової інформації[ред.ред. код]

Газети[ред.ред. код]

У Лонґ’їрі виходить щотижнева місцева газета «Svalbardposten», яка видається з листопада 1948 року. У 2004 році газета мала 3271 підписника, що перевищує загальну чисельність населення Шпіцберґену.


Панорама Лонґ’їра
Панорама Лонґ’їра


Література[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Норвегія Це незавершена стаття з географії Норвегії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.