Лондонська угода (1867)

Підписи на Лондонській угоді

Лондонська конференція великих держав була скликана 11 травня 1867 для вирішення Люксембурзького питання (суперечки Франції і Пруссії про політичну долю Люксембургу). За її підсумками між Францією і Пруссією був укладений договір, який встановив нейтральний статус незалежного Люксембургу, вирішивши таким чином протиріччя між Францією, Пруссією, Бельгією та Нідерландами через володіння спірними територіями вздовж мовного кордону.

Передісторія

У 1842 році істотно зменшений в розмірах Люксембург став членом Митного союзу німецьких держав, заснованого в 1834 році. Розпад Німецького союзу в 1866 році тільки підігрів інтерес прусської влади до зміцнення своїх військових позицій в Люксембурзі, що почало дратувати французьку владу. Король Нідерландів Віллем III, пов'язаний з герцогством особистою унією, також побоюючись посилення Пруссії, в оперативному порядку запропонував продати свої права на велике герцогство Наполеону III. Прусський уряд на чолі з Бісмарком і Мольтке заявив про свій намір в разі укладення угоди оголосити війну Франції.

Фортеця «Три жолуді» в місті Люксембург, знесена за умовами Лондонського договору, була відтворена в 1990-ті роки

Зміст угоди

Друга Лондонська конференція була скликана в травні 1867 року. Після довгих переговорів у вересні 1867 року був підписаний власне Лондонський договір. За його умовами проголошувався вічний нейтралітет Люксембургу на чолі з монархом династії Нассау, прусський гарнізон був виведений з герцогства, а фортеця над річкою Альзет була зруйнована. Фактично мова йшла про повну демілітаризацію Люксембургу (герцогу було дозволено містити прикордонну охорону числом не більше 300 осіб). Герцогство Лімбург визнавалося невід'ємною частиною Нідерландів.

Наслідки

Незважаючи на рішення Люксембурзького питання, інші накопичені протиріччя зробили Франко-прусську війну неминучою. Нейтралітет Люксембургу порушувався двічі німецькою стороною в 1914 і 1941 роках, але був відновлений в 1944 році. Після 1945 року Франція хотіла надати подібний Люксембургу нейтральний статус німецькій землі Саар, однак за результатами референдуму більшість саарців висловилися за возз'єднання з Німеччиною.