Лондонський мирний договір (1913)

Лондонський мирний договір
Тип	мирна угода
Підписано	30 травня 1913
Місце	Лондон
Підписанти	Болгарія, Османська імперія, Сербія, Греція, Чорногорія, Італія, Німеччина, Росія і Австро-Угорщина
Медіафайли у Вікісховищі

Лондонський мирний договір — мирна угода, підписана 30 травня 1913 року на Лондонській конференції. Договір поклав край Першій Балканській війні.

Лондонська конференція відкрилась у грудні 1912 року, одразу після проголошення незалежності Албанії. Військові дії фактично завершились ще 2 грудня 1912 року. Через недоліки Договору у червні 1913 року почалася Друга Балканська війна. Остаточний мир встановлено на умовах Бухарестського договору 12 серпня 1913 року.

Основні пложення

За Договором Османська імперія втратила всі європейські володіння, крім Стамбула і невеликої частини Східної Фракії (по лінії Мідія — Енез).

Європейські володіння Османської імперії були в основному розділені між Королівством Греція (частина Македонії та район Салонік), Королівством Сербія (частина Македонії та Косово) і Болгарське царство (Фракія з Егейським узбережжям і частина Македонії).

Під тиском європейських держав Королівство Чорногорія змушена зняти облогу Шкодера. За підтримки «великих держав» встановлена незалежність Албанії в тих межах, які вони для неї визначили. Королівство Сербія не досягла виходу до Адріатичного моря.

Література

• Б. М. Гончар. Лондонський мир 1913 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X

Посилання

• Текст угоди [Архівовано 6 квітня 2009 у Wayback Machine.](англ.)