Лондонський трактат (1871)
| Лондонський трактат | |
|---|---|
| Тип | договір і state treatyd |
| Підписано | 13 березня 1871 |
| Місце |
Лондон, .svg){kind=small} Велика Британія |
| Умови |
|
| Сторони | Росія, Османська імперія, Німеччина, Австро-Угорщина, Велика Британія, Франція, Італія |
Лондонський трактат (також Лондонська конвенція) — договір, укладений 13 березня 1871 року в Лондоні між Росією, Османською імперією, Німеччиною, Австро-Угорщиною, Великою Британією, Францією та Італією.
Циркуляр міністра закордонних справ Російської імперії Олександра Горчакова від 31 жовтня 1870 року передбачав вихід Росії з Паризького мирного договору 1856 року, за яким їй заборонялося володіти військовим флотом на Чорному морі[1][2].
У відповідь на циркуляр російського міністра представники провідних європейських держав зібралися на конференції в Лондоні, де 17 січня 1871 року підписали попередній протокол[3].
Остаточний варіант договору був підписаний 13 березня 1871 року. За умовами Лондонського трактату, Російська та Османська імперії мали право володіти необмеженою кількістю військових суден у Чорному морі. Проте Російська імперія і надалі не мала право проводити свої кораблі через Дарданелли та Босфор — протоки, що з'єднували Середземномор'я та Чорне море і належали Османській імперії. При цьому трактат дозволяв Туреччині пропускати через ці протоки військові судна інших, дружніх їй держав[1][4].
Підписання Лондонського трактату вважається дипломатичною перемогою Росії, оскільки вона здобула право відновити свій флот у Чорному морі.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Документы к отмене некоторых статей Парижского трактата 1856 года. web.archive.org. 24 березня 2022. Архів оригіналу за 24 березня 2022. Процитовано 28 серпня 2022.
- ↑ Chodźko, Léonard (1877). Le traité de Paris du 30 mars 1856: Les conférences de Londres de 1871. Le traité modificatif du 13 mars 1871. Traités, correspondances diplomatiques, protocoles et documents (фр.). Amyot.
- ↑ SCOTT, JAMES BROWN (1917). THE ACHIEVEMENT OF INTERNATIONAL JUSTICE. The Advocate of Peace (1894-1920). Т. 79, № 7. с. 212—215. ISSN 2155-7799. Процитовано 28 серпня 2022.
- ↑ The European Concert in the Eastern Question.
