Лондон 1851 (шаховий турнір)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Лондон 1851 — 1-й міжнародний турнір в історії сучасних шахів; проходив у зв'язку з всесвітньою виставкою в Лондоні з 26 травня до 15 липня. Його організував Сент-Джорджський шаховий клуб за ініціативи Г. Стаунтона. Запрошення отримали всі відомі європейські шахісти:

Організатори, вирішивши проводити турнір за кубковою системою, розраховували на участь 32 шахістів[1]. Але брали участь лише 16, причому 10 з них представляли Велику Британію[1]. Ніяк не міг приїхати зайнятий державною діяльністю прусський дипломат високого рангу Тассіло фон Гейдебранд унд дер Лаза[1] (його замінив Адольф Андерсен, який свого часу зіграв з ним сім партій, виграв лише одну, а решту програв) [1]. Відмовився від запрошення француз П'єр де Сент-Аман[1], який, з розгромним рахунком (+6-11=4) програвши 1843 року матч Стаунтону[1], рідко публічно сідав за дошку[1]. Не зміг приїхати найсильніший російський шахіст Олександр Петров, який служив в імператорському управлінні. Інший російський шахіст Ілля Шумов погодився, але так і не приїхав. Запізнився до початку турніру ще один представник Росії — Карл Яніш. Обох замінили англійці Броуді та Е. Кеннеді. Оскільки за правилами кубкового турніру потрібен був ще один учасник, ним став шотландець Маклоу[1].

Турнір проходив в будівлі Сент-Джорджського шахового клубу на Кавендіш-сквер, будинок 6. Кожний з учасників сам оплачував свої витрати. Загальний призовий фонд становив 355 фунтів стерлінгів. Глядачі мали заплатити за вхід 5 фунтів[2].

Грали 16 учасників з 4 країн (спочатку планувався турнір з 32 учасниками). Турнір проходив у чотири кола. Згідно з умовами час на обдумування ходів не обмежувався, нічиї не зараховувались.

1-е коло[ред.ред. код]

8 пар учасників грали між собою матчі на більшість перемог з 3 партій, той хто програв вибував. Жеребкування пройшло без будь-якого поділу за рівнем, і в першому колі одразу зустрілися двоє з трьох слабких учасників, які потрапили на турнір через організаційні проблеми — Маклоу та Е. Кеннеді. Маклоу виграв, а в наступних двох матчах, включаючи «втішний» матч переможених, програв всі вісім партій.

Кізерицький, програвши Андерсену та втративши можливість отримати навіть останній, восьмий приз, не полишив турнір, а став проводити проти учасників турніру та інших шахістів «легкі» (товариські) партії. У тому числі він виграв дев'ять партій проти Андерсена при п'яти поразках і двох нічиїх, але одну зі своїх перемог Андерсен здобув, пожертвувавши слона, двох тур і ферзя. Ця партія стала знаменитою як «безсмертна».

Учасник 1 2 3 4 + - = Очки
1 А. Андерсен 1 = 1 2 0 1
Л. Кізерицький 0 = 0 0 2 1
2 Е. Вільямс 1 0 1 2 1 0
Й. Левенталь 0 1 0 1 2 0
3 Б. Горвіц = 0 1 1 2 1 1
Г. Берд = 1 0 0 1 2 1
4 М. Вайвілл 1 1 2 0 0
Е. Леве 0 0 0 2 0
5 Г. Стаунтон 1 1 2 0 0
Броді 0 0 0 2 0
6 Й. Сен 1 1 2 0 0
С. Ньюгем 0 0 0 2 0
7 Дж. Маклоу 1 1 2 0 0
Е. Кеннеді 0 0 0 2 0
8 X. А. Кеннеді 1 1 2 0 0
К. Маєт 0 0 0 2 0

2-е коло[ред.ред. код]

  • 4 пари переможців
  • Грали матчі до 4 перемог (на більшість перемог із 7 партій).
Учасник 1 2 3 4 5 6 7 8 + - = Очки
1 А. Андерсен 1 0 0 1 1 1 4 2 0
Й. Сен 0 1 1 0 0 0 2 4 0
2 М. Вайвілл 1 0 0 1 = 0 1 1 4 3 1
X. А. Кеннеді 0 1 1 0 = 1 0 0 3 4 1
3 Вільямс 1 1 1 1 4 0 0
Маклоу 0 0 0 0 0 4 0
4 Г. Стаунтон 0 1 0 1 = 1 1 4 2 1
Б. Горвіц 1 0 1 0 = 0 0 2 4 1

3-є коло[ред.ред. код]

  • Переможці 2-о кола грали між собою, переможені — між собою (до 4 перемог).

Матчі за 1-й приз[ред.ред. код]

Учасник 1 2 3 4 5 6 7 + - = Очки
1 А. Андерсен 1 1 1 0 1 4 1 0
Г. Стаунтон 0 0 0 1 0 1 4 0
2 М. Вайвілл 0 0 0 1 1 1 1 4 3 0
Вільямс 1 1 1 0 0 0 0 3 4 0

Матчі за 5-й приз[ред.ред. код]

Учасник 1 2 3 4 + - = Очки
1 Й. Сен 1 1 1 1 4 0 0 4: 0
Б. Горвіц 0 0 0 0 0 4 0 0: 4
2 X. А. Кеннеді 1 1 1 1 4 0 0 4: 0
Маклоу 0 0 0 0 0 4 0 0: 4

4-е коло[ред.ред. код]

3 матчі до 4 перемог кожний.

Матч за 1-й приз[ред.ред. код]

  • У матчі за 1-й і 2-й призи брали участь шахісти, які не програли до цього жодного матчу.
Учасник 1 2 3 4 5 6 7 + - = Очки
А. Андерсен 1 = 0 1 1 0 1 4 2 1
М. Вайвілл 0 = 1 0 0 1 0 2 4 1

Матч за 3-й приз[ред.ред. код]

  • 3-й і 4-й призи розіграли шахісти, які вперше програли свої матчі в 3-му колі.
Учасник 1 2 3 4 5 6 7 8 + - = Очки
Г. Стаунтон 0 1 1 0 1 0 = 0 3 4 1
Вільямс 1 0 0 1 0 1 = 1 4 3 1

Матч за 5-й приз[ред.ред. код]

  • У матчі за 5-й і 6-й призи грали шахісти, які програли в 2-му колі, але виграли в 3-му.
Учасник 1 2 3 4 + - = Очки
Й. Сен 1 1 1 1 4 0 0 4: 0
X. А. Кеннеді 0 0 0 0 0 4 0 0: 4

Фінальний результат[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д е ж и Нейштадт, 1975
  2. Wall W. Adolf Anderssen (1818-1879). Архів оригіналу за 2009-10-24. Процитовано 2008-06-17. 

Література[ред.ред. код]

  • Staunton H.The chess tournament. London, 1852. (на сайті Google books)
  • Греков Н. І. История шахматных состязаний. 2-е изд. М.: Физкультура и туризм, 1937. С. 16—18.
  • Нейштадт Я. И. Некоронованные чемпионы. — М. : Физкультура и спорт, 1975. — 302 с. — 50 000 прим.
  • Шахматный словарь / гл. ред. Л. Я. Абрамов; сост. Г. М. Гейлер. — М.: Физкультура и спорт, 1964. — С. 125. — 120 000 экз.
  • Шахматы : энциклопедический словарь / гл. ред. А. Е. Карпов. — М.: Советская энциклопедия, 1990. — С. 221. — 624 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-85270-005-3.

Посилання[ред.ред. код]