Лоні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Лоні
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Львівський район
Громада Перемишлянська міська громада
Основні дані
Засноване 1515
Населення 289
Площа 3,18 км²
Густота населення 90,88 осіб/км²
Поштовий індекс 81230
Телефонний код +380 3263
Географічні дані
Географічні координати 49°43′49″ пн. ш. 24°40′23″ сх. д. / 49.73028° пн. ш. 24.67306° сх. д. / 49.73028; 24.67306Координати: 49°43′49″ пн. ш. 24°40′23″ сх. д. / 49.73028° пн. ш. 24.67306° сх. д. / 49.73028; 24.67306
Середня висота
над рівнем моря
362 м
Водойми Лунка
Місцева влада
Адреса ради 81230, Львівська обл., Львівський р-н, с. Липівці
Карта
Лоні. Карта розташування: Україна
Лоні
Лоні
Лоні. Карта розташування: Львівська область
Лоні
Лоні
Мапа
Мапа

CMNS: Лоні у Вікісховищі

Ло́ні — село в Україні, у Перемишлянській міській громаді Львівського району Львівської області. Населення становить 289 осіб. Орган місцевого самоврядування - Перемишлянська міська рада. Діяла початкова школа.

Кінцевий населений пункт на дорозі Боршів — Липівці.

Історія[ред. | ред. код]

У 1552 році село перебувало у власності Ян Сенінського та належало до гологірського масиву панських володінь. У 1711 році власником села був Адам Миколай Синявський, краківський каштелян[1].

Географія[ред. | ред. код]

У селі бере початок річка Лонівка, права притока Золотої Липи.

Цікаві об'єкти села Лоні[ред. | ред. код]

Невелике село Лоні (Лоня, Луна, Люні) розташоване в відногах Гологір. 1469 року Гологірський ключ сіл належав до родини Андрія Сененського, який показав комісарам, укладачам податкового реєстру грамоту, надану його предкам намісником Руси угорського короля Людовика I Великого князем Володиславом Опольським (1372—1378). Вперше село з назвою Люні відзначене в податковому реєстрі 1515 року серед інших сіл Гологірського ключа. На жаль, у реєстрі села не описані окремо, а лише вказано що в них є шість попів (священників), які сплачують відповідний податок. В податковому реєстрі 1578 року теж не відзначений священник, лише зазначено три сільські лани та приналежність села до дідича Андрія Сененського, нащадка Андрія Сененського з середини XV ст.

Про початки церкви в селі не збереглося архівних даних. Ймовірно, постала вона наприкінці XVI ст. Перший конкретний запис про церкву Різдва Христового в Лонях походить з реєстру церков Львівсько-Галицько-Кам'янецької єпархії, укладеного єпископом Йосифом Шумлянським коло 1708 року, де вона відзначена серед церков Гологірського деканату.

Найдавніший опис церкви походить з візитаційного акту церков Гологірського деканату 1731 року. В ньому відзначено: «Лоні. Церква дерев'яна, недавно за дозволом архипастира під титулом Різдва Христового виставлена. Вівтар, тобто престіл пропорційний. Підлога з тертиць. Дзвіниця добра, дзвонів три. Парох о. Іван … за презентою дідича Адама Миколи з Ґранова Синявського, каштеляна краківського і дідича села, на цю парохію поставлений, а висвячений 1704 року владикою Йосифом Шумлянським. Образи новою роботою пристойною мальовані». Більш детальний опис церкви залишив ґенеральний візитатор о. Микола Шадурський, який відвідав церкву в Лонях 12 січня 1763 року. Шадурський пише: «Село Луні (Łune). Церква Різдва Христового на пагорбі за селом збудована, у стінах з букового дерева, з одним випровадженим верхом над серединою з липового дерева в четвірку і дуже низьким, ґонтами вже давно як побита і вони дуже поопадали. В замках також порушена. Підлога з дилів всередині укладена. З дверима дубовими, належно окутими і на замок залізний внутрішній замиканими. Року 1724 (зі слів) виставлена і пізніше велебним о. Лукою Ґедишицьким, тодішнім деканом гологірським, посвячена. Коло неї цвинтар парканом огороджена, але в деяких місцях опалим, з двома фіртками, але без дверей. На цвинтарі дзвіниця на чотирьох стовпах з дерева сколочена, також ґонтами побита, на ній дзвонів менших два, а два інші більші. Престіл в квадрат зрубний (цебрований) з атимінсом 1723 року від Атанасія Шептицького та Розп'яттям на бляті дерев'яному. Жертовник в розі зліва від престолу, з образом Богоявлення Господнього. Срібний хрест з написом: „Соwрuжи Крстъ рабъ Бжій Григорій прозъвискомъ Вhвчаръ“. Деісус цілий з апостолами, пророками, царськими дверима і намісними образами столярської роботи так-сяк мальований. Парох о. Іван Малицький висвячений за презентою дідича Казимира Заблоцького 1704 року владикою Йосифом Шумлянським, презента на парохію в Лунях від Адама Миколи з Ґранова Сенявського 1715 року». Візитатор Шадурський заборонив реперувати стару церкву і здійснювати в ній богослужіння, бо громада задумала будувати нову. Також він наказав збудувати школу для дяка, якої немає в селі.

Дубова церква Собору Богородиці в автентичному вигляді повністю прокрита гонтом

Ці два акти візитаційних описів дають відповідь на те, коли збудована церква — 1724 рік. З такою датою вона і була внесена в Національний реєстр пам'яток з № 435 у 1963 році. Правда, від 1910 року в Шематизмах Львівської єпархії появилася дата 1691 рік, введена тодішніми парохами отцями Олексієм Наливайком, Григорієм Мировичем та Зеноном Чубатим[2] за невідомим джерелом, яка не має документального підтвердження.

  • Церква Собору Богородиці (1724 р.) — стара дерев'яна церква на пагорбі над селом, над р. Лунка, у комплексі зі дзвіницею. Пам'ятка архітектури.
  • Церква Святої Ольги — нова церква в центрі села добудована силами жителів в 1994 році на фундаментах і стінах, що збереглися з тридцятих років XX століття.
  • Будинок «Просвіти».

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Деякий час село адміністративно належало до Золочівського району Львівської області.
  • Протягом усього періоду існування радянської влади в селі діяла підпільна греко-католицька громада. Таємні богослужіння здійснювали отці Петро Городецький, Роман Каспришин, Михайло Тирличко. Весь цей час дякував місцевий житель Іван Москвитин. Служби проходили в нічний час.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Смерека Б. В. Описово-статистичні джерела про заселення та адміністративно-територіальний устрій Львівської землі Руського воєводства у XVI-XVIII ст.: Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. — Київ : Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Грушевського НАН України, 2016. — С. 330.
  2. ; Ясниська, Яворівський район - дерев'яна церква [Архівовано 7 травня 2020 у Wayback Machine.]
    • На цвинтарі зі східної сторони від вівтаря можна побачити могили парохів: … «Отець Григорій Мирович 1895—1979»
    Блог о. Ігоря Пелехатого, 15 березня 2016, 23:28 [Архівовано 5 червня 2020 у Wayback Machine.]
    • Близький соратник Костельника, священник-апостат Григорій Мирович
    Фонд № 201, Опис № 1 в [Архівовано 5 червня 2020 у Wayback Machine.]
    • Наливайко Олексій, нар. 1844, № п/п 653 (л. 174)
    • 653 Анкети священників з прізвищами на букву «Н», том ІІ і останній, 1901—1932, 43 стор., укр.
    • Чубатий Зенон, нар. 1899, № п/п 992 (л. 192)
    • 992 Особова справа священника Чубатого Зенона, 1910—1933, 24 стор., укр. (л. 39)

Посилання[ред. | ред. код]