Лонґстеп
| Лонґстеп | |
|---|---|
| частина Холодної війни (1947–1953) | |
 | |
| Тип | Багатосторонні військово-морські навчання НАТО |
| Місце | |
| Заплановано | Об’єднане командування ОЗС НАТО в Південній Європі (AFSOUTH) |
| Завдання | Розгортання військово-морських і десантних сил НАТО |
| Дата | Листопад 1952 |
| Виконання | Адмірал Роберт Карні, головнокомандувач AFSOUTH |
«Лонґстеп» (англ. Exercise Longstep) — десятиденні військово-морські навчання НАТО, що проводилися в Середземному морі у листопаді 1952 року під командуванням американського адмірала Роберта Карні, головнокомандувача ОЗС НАТО в Південній Європі (CINCAFSOUTH). У навчаннях взяли участь більше 170 військових кораблів і 700 літаків, а під час навчань була здійснена масштабна висадка десанту вздовж західного узбережжя Туреччини.
Під час навчань «Лонґстеп» проводилось комбіноване тренування з координації радіо- та дротового зв'язку між судами, літаками і наземними силами, що представляли шість країн та п'ять мов. Навчання були ранньою спробою інтегрувати різні військово-морські сили в більш об'єднані сили під командуванням НАТО. Разом із навчаннями «Ґренд Слем» ці навчання послужили прототипом для майбутніх морських навчань НАТО в Середземному морі під час Холодної війни[1].
Передумови[ред. | ред. код]
В січні 1950 року Північноатлантична рада схвалила військову стратегію НАТО зі стримування радянської агресії[2]. Військове планування НАТО набуло актуальності з початком Корейської війни, яка спонукала НАТО створити 2 квітня 1951 року Стратегічне командування ОЗС НАТО в Європі (SHAPE) під керівництвом генерала армії США Дуайта Ейзенхауера[3][4]. Навчання «Лонґстеп» були одними з перших військово-морських навчань для ОЗС НАТО в Південній Європі — південного регіонального командування SHAPE.
Структура командування[ред. | ред. код]
Головнокомандувачем навчань був американський адмірал Роберт Карні — головнокомандувач ОЗС НАТО в Південній Європі (CINCSOUTH)[1]. Командувачами компонентів AFSOUTH під час навчань були[5][6]:
- Об'єднані ВПС (AIRSOUTH) — генерал-майор Девід Шлаттер (ВПС США);
- Об'єднані сухопутні сили (LANDSOUTH) — генерал-лейтенант Мауріціо Лаццаро Де Кастільоні (італійська армія);
- Об'єднані ВМС (NAVSOUTH) — віце-адмірал Джон Кессіді (ВМС США).
Проведення навчань[ред. | ред. код]
Метою союзних («блакитних») сил було вибити ворожі сили нападників («зелених») з окупованих ними позицій у Східному Середземномор'ї. Зелені сили складалися з італійського 56-го тактичного авіаційного командування і підводних човнів США, Великої Британії, Франції, Греції та Туреччини, які підстерігали у засідці блакитний десантний конвой, що вирушав з італійських портів. Більше 170 бойових кораблів і 700 літаків були залучені до навчань[1].
Блакитні морські сили були зосереджені навколо Шостого флоту США під командуванням американського віце-адмірала Джона Кессіді та авіаносців Franklin D. Roosevelt і Wasp. Американська та італійська авіація атакувала блакитні морські сили, а блакитна палубна авіація наносила контратаки на зелені військові об'єкти на півночі Італії[1]. Навчання «Лонґстеп» закінчилися висадкою десанту в затоці Лебедос на південь від Ізміру (Туреччина) за участю 3000 французьких, італійських і грецьких військ, в тому числі 3-го батальйону 2-ї дивізії Корпусу морської піхоти, під загальним командуванням генерала Роберта Хогабума (Корпус морської піхоти)[1][7].
При висадці в затоці Лебедос італійці пішли на берег в час Ч мінус шість в відволікаючу атаку на сусідні острови Доганбей. За ними пішов головний десант на чолі з американськими морськими піхотинцями разом з французькими і грецькими військами. Забезпечивши плацдарм і створивши оборонний периметр, десант завантажився обратно на десантні кораблі у відкритому морі, завершивши навчання «Лонґстеп»[1].
Підрозділи авіаносної авіації[ред. | ред. код]
17-а авіаносна авіагрупа (CVG-17) на USS Franklin D. Roosevelt (CVB-42)[8]:
|
|
18-а авіаносна авіагрупа (CVG-18) на USS Wasp (CV-18)[9]:
|
|
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е A Big Step Forward: Operation Longstep (PDF). All Hands. Washington, DC: BUPERS. с. 20—21. Архів оригіналу (PDF) за 20 листопада 2004. Процитовано 21 червня 2011.
- ↑ Chapter 3 - The Pace Quickens. NATO the first five years 1949-1954. NATO. Архів оригіналу за 13 березня 2014. Процитовано 19 вересня 2011.
- ↑ Chapter 4 - The Pace Quickens. NATO the first five years 1949-1954. NATO. Архів оригіналу за 27 грудня 2013. Процитовано 19 вересня 2011.
- ↑ "X" (July 1947). The Sources of Soviet Conduct. Foreign Affairs. 25 (4): 575—576. doi:10.2307/20030065. ISSN 0015-7120. JSTOR 20030065.
- ↑ Dr. Gregory W. Pedlow (2009). The Evolution of NATO's Command Structure, 1951-2009 (PDF). Allied Command Operation (ACO). NATO. Архів оригіналу (PDF) за 1 березня 2013. Процитовано 1 серпня 2010.
- ↑ Chapter 7 - The Military Structure. NATO the first five years 1949-1954. NATO. Архів оригіналу за 10 січня 2008. Процитовано 3 січня 2008.
- ↑ General Robert E. Hogaboom - Deceased. Official Biography. U.S. Marine Corps - Manpower & Reserves Affairs. n..d. Архів оригіналу за 20 серпня 2007. Процитовано 18 червня 2011.
- ↑ CVG-17 (R) CVB-42 Franklin D. Roosevelt August 26, 1952 - December 19, 1952 (NorLant, Med). CV-42 Franklin D. Roosevelt. GoNavy. 17 червня 2009. Архів оригіналу за 21 грудня 2020. Процитовано 18 червня 2011.
- ↑ CVGCVG-1 (T) CV-18 Wasp May 24, 1952 - October 13, 1952 (NorLant, Med). CV-18 Wasp. GoNavy. 28 липня 2010. Архів оригіналу за 5 червня 2020. Процитовано 18 червня 2011.
Посилання[ред. | ред. код]
- Operation Longstep[недоступне посилання], British Pathe