Лонґстеп

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лонґстеп
Частина Холодної війни (1947–1953)
Aegean Sea map.png
Егейське море
Тип Багатосторонні військово-морські навчання НАТО
Місце проведення Північна Італія, Середземне море, Егейське море, Туреччина
Автор плану Об’єднане командування ОЗС НАТО в Південній Європі (AFSOUTH)
Мета Розгортання військово-морських і десантних сил НАТО
Дата Листопад 1952
Виконавець Адмірал Роберт Карні, головнокомандувач AFSOUTH

«Лонґстеп» (англ. Exercise Longstep) — десятиденні військово-морські навчання НАТО, що проводилися в Середземному морі у листопаді 1952 року під командуванням американського адмірала Роберта Карні, головнокомандувача ОЗС НАТО в Південній Європі (CINCAFSOUTH). У навчаннях взяли участь більше 170 військових кораблів і 700 літаків, а під час навчань була здійснена масштабна висадка десанту вздовж західного узбережжя Туреччини.

Під час навчань «Лонґстеп» проводилось комбіноване тренування з координації радіо- та дротового зв'язку між судами, літаками і наземними силами, що представляли шість країн та п'ять мов. Навчання були ранньою спробою інтегрувати різні військово-морські сили в більш об'єднані сили під командуванням НАТО. Разом із навчаннями «Ґренд Слем» ці навчання послужили прототипом для майбутніх морських навчань НАТО в Середземному морі під час Холодної війни[1].

Передумови[ред. | ред. код]

В січні 1950 року Північноатлантична рада схвалила військову стратегію НАТО зі стримування радянської агресії[2]. Військове планування НАТО набуло актуальності з початком Корейської війни, яка спонукала НАТО створити 2 квітня 1951 року Стратегічне командування ОЗС НАТО в Європі (SHAPE) під керівництвом генерала армії США Дуайта Ейзенхауера[3][4]. Навчання «Лонґстеп» були одними з перших військово-морських навчань для ОЗС НАТО в Південній Європі — південного регіонального командування SHAPE.

Структура командування[ред. | ред. код]

Головнокомандувачем навчань був американський адмірал Роберт Карні — головнокомандувач ОЗС НАТО в Південній Європі (CINCSOUTH)[1]. Командувачами компонентів AFSOUTH під час навчань були[5][6]:

Проведення навчань[ред. | ред. код]

Метою союзних («блакитних») сил було вибити ворожі сили нападників («зелених») з окупованих ними позицій у Східному Середземномор'ї. Зелені сили складалися з італійського 56-го тактичного авіаційного командування і підводних човнів США, Великої Британії, Франції, Греції та Туреччини, які підстерігали у засідці блакитний десантний конвой, що відправлявся з італійських портів. Більше 170 бойових кораблів і 700 літаків були залучені до навчань[1].

Блакитні морські сили були зосереджені навколо Шостого флоту США під командуванням американського віце-адмірала Джона Кессіді та авіаносців Franklin D. Roosevelt і Wasp. Американська та італійська авіація атакувала блакитні морські сили, а блакитна палубна авіація наносила контратаки на зелені військові об'єкти на півночі Італії[1]. Навчання «Лонґстеп» закінчилися висадкою десанту в затоці Лебедос на південь від Ізміру (Туреччина) за участю 3000 французьких, італійських і грецьких військ, в тому числі 3-го батальйону 2-ї дивізії Корпусу морської піхоти, під загальним командуванням генерала Роберта Хогабума (Корпус морської піхоти)[1][7].

При висадці в затоці Лебедос італійці пішли на берег в час Ч мінус шість в відволікаючу атаку на сусідні острови Доганбей. За ними пішов головний десант на чолі з американськими морськими піхотинцями разом з французькими і грецькими військами. Забезпечивши плацдарм і створивши оборонний периметр, десант завантажився обратно на десантні кораблі у відкритому морі, завершивши навчання «Лонґстеп»[1].

Підрозділи авіаносної авіації[ред. | ред. код]

17-а авіаносна авіагрупа (CVG-17) на USS Franklin D. Roosevelt (CVB-42)[8]:

  • 174-а винищувальна ескадрилья (VF-174): Vought F4U-4 Corsair
  • 172-а винищувальна ескадрилья (VF-172): McDonnell F2H-2 Banshee
  • 175-а штурмова ескадрилья (VA-175): Douglas AD-4/4L Skyraider
  • 3-я важка штурмова ескадрилья (VAH-3): Douglas A3D-1 Skywarrior
  • 62-а складена ескадрилья флоту (VC-62), загін: McDonnell F2H-2P Banshee
  • 33-я складена ескадрилья флоту (VC-33), загін: Douglas AD-4N Skyraider
  • 12-а складена ескадрилья флоту (VC-12), загін: Douglas AD-4W Skyraider
  • 2-а допоміжна вертольотна ескадрилья (HU-2), загін: Piasecki HUP-1

18-а авіаносна авіагрупа (CVG-18) на USS Wasp (CV-18)[9]:

  • 14-а винищувальна ескадрилья (VF-12): Vought F4U-4 Corsair
  • 12-а винищувальна ескадрилья (VF-12): McDonnell F2H-2 Banshee
  • 15-а штурмова ескадрилья (VA-15): Douglas AD-4 Skyraider
  • 62-а складена ескадрилья флоту (VC-62), 38-й загін: McDonnell F2H-2P Banshee
  • 12-а складена ескадрилья флоту (VC-12), 38-й загін: Douglas AD-4W Skyraider
  • 2-а допоміжна вертольотна ескадрилья (HU-2), загін: Piasecki HUP-1

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е A Big Step Forward: Operation Longstep (PDF). All Hands. Washington, DC: BUPERS. с. 20–21. Архів оригіналу за 2004-11-20. Процитовано 2011-06-21. 
  2. Chapter 3 - The Pace Quickens. NATO the first five years 1949-1954. NATO. Процитовано 2011-09-19. 
  3. Chapter 4 - The Pace Quickens. NATO the first five years 1949-1954. NATO. Процитовано 2011-09-19. 
  4. "X" (July 1947). The Sources of Soviet Conduct. Foreign Affairs 25 (4): 575–576. ISSN 0015-7120. JSTOR 20030065. doi:10.2307/20030065. 
  5. Dr. Gregory W. Pedlow (2009). The Evolution of NATO's Command Structure, 1951-2009 (PDF). Allied Command Operation (ACO). NATO. Процитовано 2010-08-01. 
  6. Chapter 7 - The Military Structure. NATO the first five years 1949-1954. NATO. Процитовано 2008-01-03. 
  7. General Robert E. Hogaboom - Deceased. Official Biography. U.S. Marine Corps - Manpower & Reserves Affairs. n..d. Архів оригіналу за 2007-08-20. Процитовано 2011-06-18. 
  8. CVG-17 (R) CVB-42 Franklin D. Roosevelt August 26, 1952 - December 19, 1952 (NorLant, Med). CV-42 Franklin D. Roosevelt. GoNavy. June 17, 2009. Процитовано 2011-06-18. 
  9. CVGCVG-1 (T) CV-18 Wasp May 24, 1952 - October 13, 1952 (NorLant, Med). CV-18 Wasp. GoNavy. July 28, 2010. Процитовано 2011-06-18. 

Посилання[ред. | ред. код]