Лон Л. Фуллер
| Лон Л. Фуллер | |
|---|---|
| Народився |
15 червня 1902[1][3][2] Герфорд, Техас, США |
| Помер |
8 квітня 1978[1][2] (75 років) Кембридж, Массачусетс, США |
| Країна |
 США |
| Діяльність | philosopher of law, письменник, філософ |
| Знання мов | англійська[4][5] |
| Заклад | Гарвардський університет |
| Членство | Американська академія мистецтв і наук |
Лон Льюїс Фуллер (1902 — Квітень 8, 1978) — видатний філософ права, автор «Моралі права» (1964). Фуллер протягом тривалого часу був професором права Гарвардського університету, в американському праві він відомий своїм доробком у сфері договірного права. Його дискусія з Г.Л.А. Гартом в Harvard Law Review (Т. 71) була надзвичайно важливою для оформлення сучасних суперечностей між правовим позитивізмом та правовим натуралізмом. Фуллер суттєво вплинув на Рональда Дворкіна, який у той час був студентом юридичного факультету Гарвардського університету.
Вісім способів виявитися неспроможним законодавцем[ред. | ред. код]
- Брак правового регулювання, що призводить до безсистемного судочинства ad-hoc.
- Неоприлюднення норм права.
- Неясність, незрозумілість законодавства.
- Зворотна дія норм права.
- Суперечливість правових норм.
- Вимоги, що є нездійсненними для суб'єкта чи/і правителя.
- Нестабільність законодавства (наприклад, щоденне внесення змін до законів).
- Суперечності між застосуванням законів та вимогами самих законів.
Фуллер описує ці проблеми в своїй книзі «Мораль права» на прикладі історії про уявного короля на ймення Рекс, котрий намагався правити як слід, та повсякчас стикався зі згаданими перешкодами. Фуллер стверджує, що право є діяльністю, що полягає у «спробі підкорити поведінку людей правилам». Кожна з восьми згаданих вад формує окремий принцип: уникнення відповідного недоліку при нормотворенні. Якщо бодай один з цих восьми принципів порушено, система регулювання не є правовою. Що ближче система наближається до них, то ближчою вона стає до ідеалу, хоча на практиці повсякчас виникає необхідність компромісів. Ці принципи, зауважує Фуллер, складають «внутрішню мораль права», а їх дотримання веде до в цілому справедливого права — подалі від права поганого. «Внутрішня мораль» права належить до «моралі прагнення» — вимог, дотримання яких не є і не може бути обов'язковим, але яке слугує досягненню ідеалу — на противагу «моралі обов'язку», сукупності мінімальних вимог до діяльності, порушення яких тягне за собою відповідальність. «Зовнішню мораль права» складають, за Фуллером, вимоги справедливості самих норм права по-суті, належності предмета регулювання і т. ін.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б в Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с. — ISBN 978-953-6036-31-8
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ https://plus.si.cobiss.net/opac7/conor/57014883
- ↑ CONOR.Sl
