Лорен Капеллуто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лорен Капеллуто
фр. Laurent Capelluto
Дата народження 16 березня 1971(1971-03-16) (53 роки)
Місце народження Кіншаса, Заїр
Громадянство Бельгія Бельгія
Професія актор
Alma mater Королівська консерваторія в Брюсселі
Роки активності 1999 — наш час
IMDb ID 0135084
Магрітт (2014, 2016)
Зовнішні зображення
Фото Лорена Капеллуто

Лоре́н (Лора́н) Капеллу́то (фр. Laurent Capelluto; нар. 16 березня 1971[1], Кіншаса, Заїр) — бельгійський актор. Лауреат (2014) та неодноразовий номінант бельгійської національної кінопремії «Магрітт» .

Біографія[ред. | ред. код]

Лорен Капеллуто народився 16 березня 1971 року в Заїрі (зараз Демократична Республіка Конго) в родині італійців; виріс у Брюсселі. Там же вивчав медицину та навчався в інженерній школі, перш ніж перейти до навчання драматичному мистецтву в Брюссельській королівської консерваторії в класі П'єра Лароша[2]. Акторську кар'єру Капеллуто почав на сцені Національного театру Бельгії[fr], а згодом увійшов до трупи театру Нескінченність (фр. Infini Théâtre), де працює на постійній основі[3][4].

У кіно Лорен Капеллуто дебютував у 1999 році, знявшись відтоді майже у 50-ти кіно-, телефільмах та серіалах. За роль у французькому фільмі Арно Деплешена «Різдвяна казка» (2008) був номінований на кінопремію «Сезар» 2009 року як найперспективніший молодий актор, почавши кінокар'єру у французькому кіно. У 2011 році Капеллуто вперше був номінований на здобуття бельгійської національної кінопремії «Магрітт» як найкращий актор другого плану за роботу у фільмі «Агент 117: Місія в Ріо». У 2014-му Капеллуто отримав нагороду у цій категорії за роль у стрічці «Час пригод».

У 2015 році Лорен Капеллуто знався у французькому трилері «Справедливість або хаос», за роль у якому отримав четверту номінацію за найкращу роль другого плану премії «Магрітт» 2016 року[5].

Фільмографія (вибіркова)[ред. | ред. код]

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
2003 ф Танго Рашевського Le tango des Rashevski рабин Елі
2003 тф L'adorable femme des neiges доктор Шарре
2004 ф Кругом одні убивці Pour le plaisir колега бойовиків
2005 ф Колір слів La couleur des mots сліпий
2007 ф Маки Coquelicots Фабріс
2008 ф Різдвяна казка Un conte de Noël Симон
2009 ф Для сина Pour un fils П'єр
2009 ф Агент 117: Місія в Ріо OSS 117: Rio ne répond plus Катнер
2009 ф Велике життя La grande vie Грегуар Спілмен
2009 ф Пан Ніхто Mr. Nobody людина в чорному
2010 ф Симон Вернер зник... Simon Werner a disparu... Ів, футбольний тренер
2010 кф Синя година L'heure bleue Людина з червоними скельцями
2010 ф Митниця дає добро Rien à déclarer росіянин
2011 ф Опівнічний дозвіл La permission de minuit Гарольд
2011 ф Погана схильність Où va la nuit Дені
2011 ф Вона не плаче, вона співає Elle ne pleure pas, elle chante Жером
2011 ф Єдиний син Fils unique Вінсент
2012 ф Галопом Au galop Крістіан
2012 ф Кохання Amour перший офіцер поліції
2012 ф Операція «Визволення» Operation Libertad Гай
2012 ф Три світи Trois mondes Фридерик
2012 ф Мої дрібні вчинки Je me suis fait tout petit Симон
2012 с На заклик скорботи Les Revenants командувач
2013 ф Час пригод Le temps de l'aventure Олів'є
2013 ф Домашнє життя La vie domestique Матьє
2013 ф Я закопаю тебе Je te survivrai Дардан
2014 кф Маленька людина Un petit d'homme Антуан
2014 ф Справедливість або хаос L'enquête Імад Лахуд
2015 ф Я — солдат Je suis un soldat П'єр
2015 ф Я увесь твій Je suis à vous tout de suite лікар Поль Мартінс
2015 ф Цунамі Tsunami Жорж
2016 ф Не кажи їй Faut pas lui dire Данієль Кантарян

Визнання[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації Лорена Капеллуто[6]
Рік Категорія Фільм Результат
Премія «Сезар»
2009 Найперспективніший актор Різдвяна казка Номінація
Міжнародний кінофестиваль Мангейм-Гайдельберг
2011 Спеціальна згадка Єдиний син Перемога
Премія Магрітт[5]
2011 Найкращий актор другого плану Агент 117: Місія в Ріо Номінація
2012 Погана схильність Номінація
2014 Час пригод Перемога
2016 Справедливість або хаос Перемога
2017 Я — солдат Номінація
2018 Не кажи їй Номінація

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Лорен Капеллуто [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] на сайті La Bellone.
  2. Laurent Capelluto OSS 117 : Rio ne répond plus [Архівовано 16 лютого 2016 у Wayback Machine.] в La Libre Belgique від 2 лютого 2011.
  3. Laurent Capelluto [Архівовано 20 січня 2016 у Wayback Machine.] на сайті l'Infini Théâtre.
  4. Laurent Capelluto tout de go [Архівовано 16 лютого 2016 у Wayback Machine.] par Florence Lopes Cardozo dans Regards №800 від 3 червня 2014.
  5. а б Magritte du cinéma : pluie de nominations pour Жако Ван Дормель et Savina Dellicour. Le Soir (фр.) . 12.01.2016. Процитовано 31.02.2016.
  6. Нагороди та номінації Лорена Капеллуто на сайті IMDb(англ.)

Посилання[ред. | ред. код]