Івонна Лоріо
| Івонна Лоріо | |
|---|---|
| фр. Yvonne Loriod | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 20 січня 1924[1][2][…] |
| Місце народження | Уй |
| Дата смерті | 17 травня 2010[4][2][5] (86 років) |
| Місце смерті | Сен-Дені |
| Громадянство | Франція |
| Професії | піаністка, композиторка, музична педагогиня, викладачка університету |
| Освіта | Паризька вища національна консерваторія музики й танцю |
| Вчителі | Lazare Lévyd, Marcel Ciampid, Даріус Мійо і Олів'є Мессіан |
| Відомі учні | Nicholas Angelichd, П'єр Лоран Емар, Gilbert Amyd, Michel Béroffd, George Benjamind, Miguel Ángel Estrellad, Mikhail Rudyd, Мішель Левінас, Gilles Tremblayd, Roger Murarod, Катрін Коллар, François Weigeld, Jay Gottliebd, Matthieu Gonetd, Pascal Galletd, Bruno Peltred і Diana Vranoussid |
| Інструменти | фортепіано |
| Жанри | класична музика |
| Заклад | Паризька вища національна консерваторія музики й танцю і Hochschule für Musik Karlsruhed |
| Нагороди |
    |
 Файли у Вікісховищі | |
Івонна Лоріо (фр. Yvonne Loriod; 20 січня 1924, Уй, департамент Івлін — 17 травня 2010, Сен-Дені) — французька піаністка, музичний педагог, дружина композитора Олів'є Мессіана.
Івонна Лоріо народилася в 1924 році і почала грати вже у шість років, з раннього дитинства проявивши музичні здібності. До 14 років в її репертуарі були всі твори Шопена, 32 фортепіанних сонати Бетховена, всі концерти для фортепіано з оркестром Моцарта і «Добре темперований клавір» Баха. Незабаром після закінчення Вищої національної консерваторії музики і танцю в Парижі вона почала викладати і виступати з концертами.
У 25 років Лоріо стала викладачем Паризької консерваторії, тоді ж до неї прийшло визнання як до виконавиці. В кінці 1940-х років вона почала активно гастролювати по Європі. Однією з особливістю Лоріо було те, що вона багато уваги приділяла сучасним композиторам, яких практично не грали інші піаністи того часу.
З часом репутація Лоріо як виконавиці сучасної музики тільки закріпилася. Вона досі вважається одним з найцікавіших і впливових інтерпретаторів таких композиторів, як П'єр Булез, Арнольд Шенберг і Андре Жоліве.
Крім того, Лоріо вважається найкращим виконавцем творів Мессіана, музою і дружиною якого вона була. Майбутні чоловік і жінка познайомилися ще в консерваторії, Мессіан був одним з викладачів Лоріо. Одружилися вони, однак, лише в 1961 році, незабаром після смерті першої дружини композитора.
Івонна Лоріо також займалася написанням музики. Одним з найважливіших її досягнень можна назвати часткову оркестровку останнього твору Мессіана — «чотиричастинного концерту» (Concert а quatre).
Лоріо в останні дні впала у стан діабетичної коми, і померла в будинку для людей похилого віку в Сен-Дені у віці 86 років.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #122126084 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ http://www.nytimes.com/2010/05/19/arts/music/19loriod.html
- ↑ Who's Who in France — Paris: 1953. — ISSN 0083-9531; 2275-0908
Посилання[ред. | ред. код]
- Дискографія [Архівовано 18 грудня 2010 у Wayback Machine.] на www.allmusic.com
- Профіль та дискографія на www.oliviermessiaen.org
- Yvonne Loriod obituary [Архівовано 22 травня 2010 у Wayback Machine.] — The Guardian, 18.05.10