Лосик Олег Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олег Олександрович Лосик
рос. Олег Александрович Лосик
Народження 21 листопада (4 грудня) 1915(1915-12-04)
Ярцево
Смерть 20 серпня 2012(2012-08-20) (96 років)
Москва
Поховання Троєкурівський цвинтар
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ RAF A emb-Armoured forces1936.gif танкові війська
Освіта Військова академія Генерального штабу (Росія)
Роки служби 1935—1992
Партія Комуністична партія Радянського Союзу
Звання SA A-armour F9Mars 1974.svg Маршал танкових військ
Війни / битви Радянсько-фінська війна
Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден «За заслуги перед Вітчизною»
Орден Жукова
Орден «За військові заслуги»
Орден Пошани
Орден ЛенінаОрден ЛенінаОрден Жовтневої РеволюціїОрден Червоного Прапора
Орден Червоного ПрапораОрден Червоного ПрапораОрден Червоного ПрапораОрден Суворова III степеня
Орден Вітчизняної війни I ступеняОрден Вітчизняної війни I ступеняОрден Червоної ЗіркиОрден Червоної Зірки
Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» II ступеняОрден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За відзнаку в охороні державного кордону СРСР»
Медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За оборону Києва»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ»Медаль «30 років перемоги у ВВВ»
Медаль «40 років перемоги у ВВВ»
Медаль «За взяття Кенігсберга»
Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»
Медаль «За зміцнення бойової співдружності»
Медаль «За освоєння цілинних земель»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «У пам'ять 1500-річчя Києва»
Медаль Жукова
Медаль «50 років перемоги у ВВВ»
Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Ювілейна медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Ribbon Medal 850 Moscow.png Орден Червоного Прапора (Монголія)
Лосик Олег Олександрович у Вікісховищі?

Оле́г Олекса́ндрович Ло́сик (рос. Олег Александрович Лосик; 4 грудня 1915 — 20 серпня 2012) — радянський воєначальник, маршал бронетанкових військ (29.04.1975). Герой Радянського Союзу (1944).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в селі Ярцево Духовщинського повіту Смоленської губернії Російської імперії (нині — місто Смоленської області Росії) в родині сільських вчителів. Українець.

Навчання і трудова діяльність[ред. | ред. код]

У дитинстві часто змінював місце проживання. У 1927 році закінчив 4-класну початкову школу в селі Богородичне Слов'янського району Донецької області, у 1931 році — семирічку в Слов'янську, у 1933 році — школу ФЗУ, отримавши кваліфікацію помічника машиніста паровозу.

З жовтня 1933 року працював у Слов'янську секретарем комітету комсомолу школи ФЗУ заводу «Коксохіммонтаж», з жовтня 1934 року — інструктор райкому комсомолу, з травня 1935 року — секретар комітету комсомолу літерних цехів заводу «Словсода».

Початок військової кар'єри[ред. | ред. код]

До лав РСЧА призваний у листопаді 1935 року. У 1938 році закінчив 1-ше Саратовське Червонопрапорне бронетанкове училище. З червня 1938 року — командир навчального танкового взводу в 11-й окремій танковій бригаді Ленінградського військового округу, з квітня 1939 року — помічник командира навчальної танкової роти тієї ж бригади.

З жовтня 1939 року — помічник начальника штабу 112-го окремого танкового батальйону 35-ї легкої танкової бригади ЛенВО.

Учасник радянсько-фінської війни 1939—1940 років. Після закінчення бойових дій продовжив військову службу в 35-й легкій танковій бригаді: з вересня 1940 року — командир навчальної танкової роти, з січня 1941 року — помічник начальника оперативного відділення штабу бригади.

З квітня 1941 року — помічник начальника оперативного відділення штабу 43-ї танкової дивізії 19-го механізованого корпусу Київського особливого військового округу. Член ВКП(б) з 1941 року.

Німецько-радянська війна[ред. | ред. код]

Початок німецько-радянської війни зустрів на попередній посаді. З вересня 1941 року — помічник начальника штабу з розвідки, з квітня 1942 року — заступник начальника штабу з розвідки 10-ї танкової бригади Південно-Західного фронту. Приймав активну участь у прикордонних боях на Західній Україні, в обороні Києва, при проведенні Сумсько-Харківської оборонної операції.

Учасник Сталінградської битви. З серпня 1942 року — начальник штабу 10-ї танкової бригади на Сталінградському фронті, з грудня того ж року — заступник командира цієї ж бригади на Донському фронті.

У березні 1943 року призначений командиром 119-го окремого танкового полку на Західному фронті. Під його командуванням у серпні—вересні 1943 року полк відзначився при проведенні Єльнинсько-Дорогобузької наступальної операції, за що удостоєний почесного найменування «Єльнинський».

З грудня 1943 року — командир 4-ї гвардійської танкової бригади. Особливо гвардії полковник О. О. Лосик і його бригада відзначились під час проведення операції «Багратіон»: 2 липня 1944 року 4-та гвардійська танкова бригада 2-го гвардійського танкового корпусу 31-ї армії 3-го Білоруського фронту зломила спротив супротивника поблизу села Городище Мінського району Мінської області Білорусі і 3 липня о 3-й годині ранку увірвалась до міста Мінськ.

З лютого 1945 року — командир 2-ї окремої гвардійської танкової бригади на 3-му Білоруському фронті.

У березні 1945 року відкликаний з фронту й направлений на навчання до Військової академії бронетанкових і механізованих військ імені Й. В. Сталіна, але у травні того ж року переведений до Вищої військової академії імені К. Є. Ворошилова.

Повоєнний час[ред. | ред. код]

З січня 1946 року перебував у розпорядженні командувача бронетанковими і механізованими військами Червоної армії. З травня 1946 року — начальник штабу 2-ї гвардійської танкової дивізії ЛенВО, з вересня 1947 року — начальник штабу 12-ї гвардійської танкової дивізії Групи радянських окупаційних військ у Німеччині.

У грудні 1948 року повторно направлений на навчання. У 1951 році закінчив Вищу військову академію імені К. Є. Ворошилова.

З квітня 1951 року — командир 26-ї гвардійської механізованої дивізії у Північній групі військ (Польща), з травня 1954 року — помічник командувача 7-ї механізованої армії з танків у Білоруському військовому окрузі, з серпня 1954 року — командир 24-го гвардійського стрілецького корпусу в Одеському військовому окрузі. У листопаді 1956 року переведений на посаду старшого викладача кафедри оперативного мистецтва Вищої військової академії імені К. Є. Ворошилова.

З червня 1958 року — командувач 6-ї армії в Північному військовому окрузі. З червня 1964 року — перший заступник командувача, з травня 1967 року — командувач військ Далекосхідного військового округу.

З травня 1969 року генерал-полковник танкових військ О. О. Лосик — начальник Військової академії бронетанкових військ імені Р. Я. Малиновського (з 1972 року — професор). Автор низки науково-теоретичних, тактичних і публіцистичних праць.

З січня 1987 року — військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР. У травні 1992 року маршал бронетанкових військ О. О. Лосик вийшов у відставку.

Мешкав у Москві, де й помер. Похований на Троєкуровському цвинтарі.

Нагороди і почесні звання[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 4 липня 1944 року «за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм» гвардії полковнику Лосику Олегу Олександровичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 3722).

Нагороджений російськими орденами «За заслуги перед Вітчизною» 4-го ступеня (21.02.2001), Жукова (25.04.1995), «За військові заслуги» (10.12.2010), Пошани (2005), радянськими двома орденами Леніна (04.07.1944, 22.02.1968), Жовтневої революції (21.02.1974), чотирма Червоного Прапора (07.12.1941, 02.03.1945, 30.12.1956, 19.02.1986), Суворова 3-го ступеня (05.11.1943), двома Вітчизняної війни 1-го ступеня (07.09.1943, 11.03.1985), двома Червоної Зірки (21.03.1940, 15.11.1950), «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» 2-го (16.02.1982) та 3-го (17.02.1976) ступенів, іноземними орденами Народної Республіки Болгарія 2-го ступеня (НРБ, 14.09.1974), «9 вересня 1944 року» 1-го ступеня з мечами (НРБ, 22.01.1985), «Відродження Польщі» ступеня кавалера (ПНР, 10.10.1973), Червоного Прапора (МНР, 06.07.1971) і багатьма медалями.

Почесний громадянин міст Мінська (27.06.1987), Слов'янська (02.09.1987), Єльні, Ярцево (20.09.1978).

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У Москві на фасадах будинків, у яких жив і працював О. О. Лосик, встановлено меморіальні дошки.

Посилання[ред. | ред. код]