Лосицький Юрій Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лосицький Юрій Георгійович
Народження 8 лютого 1953(1953-02-08) (64 роки)
Київ
Праця в містах Київ, Вишгород
Реставрація пам'яток Михайлівський Золотоверхий собор
Нереалізовані проекти відбудова панорами «Голгофа»
Нагороди
Заслужений архітектор України

Лоси́цький Ю́рій Гео́ргійович (8 лютого 1953 р., Київ) — український архітектор-реставратор. Заслужений архітектор України, член-кореспондент Академії архітектури України, член Національної комісії України у справах ЮНЕСКО, член міжнародної організації ІКОМОС (Міжнародної ради з питань пам'яток і визначних місць)[1], лауреат премії ім. І. В. Моргилевського Українського товариства охорони пам'яток історії та культури.

Біографія[ред.ред. код]

Юрій Лосицький народився 8 лютого 1953 року в Києві. У 1971 році закінчив Республіканську художню школу ім. Т. Г. Шевченка, а в 1977 році — архітектурний факультет Київського Інженерно-будівельного інституту.

Після закінчення інституту і до 1991 року працював в інституті «Укрпроектреставрація». У 1980-х роках брав участь у відбудові Гостинного двору в Києві.

З 1992 року керує власною творчою архітектурною майстернею.

Творча діяльність[ред.ред. код]

Михайлівський Золотоверхий монастир
Церква Різдва Христового
Церква Миколи Чудотворця (на воді)
Пам'ятник княгині Ользі

Ю. Г. Лосицький безпосередньо брав участь у реставрації та відбудові багатьох пам'яток історії та архітектури Києва та інших міст. Одним з найважливіших проектів стала відбудова у 1997–1998 роках Михайлівського Золотоверхого собору в Києві. Юрієм Лосицьким був запатентований спосіб відтворення креслень споруди за допомогою архівних фотографій.

Автор наукових публікацій з історії архітектури античності та середньовіччя.

Будівництво[ред.ред. код]

Реставрація[ред.ред. код]

Статті та видання[2][ред.ред. код]

  • Лосицький, Ю. Г. До питання архітектурних копій у відтворенні національного архітектурного спадку // Праці Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень / редкол.: В. І. Клочко [та ін.]. — К. : АртЕк, 2005. — Вип. 1. — С. 69-79
  • Лосицький, Ю. Г. Головні етапи розвитку архітектури Криму V–XV століть // Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини: зб. наук. пр. з мистецтвознавства, архітектурознавства і культурології / Ін-т проблем сучасного мистецтва АМУ. — К. : ВД А+С, 2006. — Вип. 3, Ч. 2. — С. 77-94.
  • Лосицький, Ю. Г. Питання обґрунтування архітектурних реконструкцій мурованих храмів Херсонеса // Сучасні проблеми дослідження, реставрації та збереження культурної спадщини: зб. наук. пр. / Ін-т проблем сучас. мистец. АМУ. — К. : Вид. дім А+С, 2005. — Вип. 2. — С. 106–113
  • Відтворення втрачених перлин архітектури. Михайлівський Золотоверхий [Изоматериал]: фотоальбом / упоряд.: Г. І. Криворчук, Ю. Г. Лосицький ; фотогр.: Ю. Лосицький, І. Приміський. — К. : Горобець, 2011. — 95 с. : кольор. іл. — ISBN 978-966-2377-14-9

Погляди та критика[ред.ред. код]

Ю. Лосицький активно виступає проти відбудови Десятинної церкви, вважаючи, що це зашкодить археологічному шару під нею та спаплюжить вигляд сусідньої Андріївської церкви[3]. Також є противником нового будівництва на Андріївському узвозі[4]. З іншого боку, у 2011 році він заявив, що при реконструкції ансамблю Контрактової площі та, зокрема, Гостиного двору буде будувати те, що замовлять і за що заплатять[5]:

«

Якщо місто знайде кошти, там буде Музей історії Києва. Якщо потрібно буде шукати спонсора, це буде громадський центр або готель, зараз можно будувати готелі. Будуватимемо те, що нам замовлять і те за що заплатять

Оригінальний текст (рос.)

Если город найдет деньги, там будет Музей истории Киева. Если нужно будет искать спонсора, это будет общественный центр или отель, потому что сейчас модно строить отели. Будем строить то, что нам закажут и за что заплатят

 »

Незважаючи на те, що Юрій Лосицький реставрував і відбудував багато визначних пам'яток сакральної архітектури, реставрація його фірмою житлових будинків викликає критику через невід'ємні дво-, триповерхові мансардні надбудови, які спотворюють первісний архітектурний вигляд цих будівель[6]. також неоднозначним є сприйняття громадськістю пам'ятника захисникам кордонів України.

Нагороди[ред.ред. код]

  • Заслужений архітектор України (1996)
  • Премія ім. І. В. Моргилевського Українського товариства охорони пам'яток історії та культури (1996)

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]