Лоський Ігор Костянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лоський Ігор Костянтинович
І.Лоський.jpg
Народився 15 грудня 1900(1900-12-15)
Люблін, Царство Польське, Flag of Russia.svg Російська імперія
Помер 27 травня 1936(1936-05-27) (35 років)
Львів, Польща Польська республіка
Поховання
Громадянство Flag of the Ukranian State.svg УНР
Національність українець
Діяльність військовослужбовець
Відомий завдяки український військовий діяч
У шлюбі з Ольга Лоська-Приходько
Діти Олена Лоська-Сікора

І́гор Костянти́нович Ло́ський (нар. 15 грудня 1900, м.Люблін — пом. 27 травня 1936, м.Львів).

Біографія[ред. | ред. код]

Син історика права, українського громадського та політичного діяча, дипломата Костянтина Володимировича Лоського.

Навчався у 2-й Українській гімназії імені Кирило—Мефодіївського товариства в Києві. Разом з іншими гімназистами у січні 1918 року вступив до Студентського куреня армії УНР. Брав участь у Бою під Крутами, в якому був важко поранений. Написав спогади про цю подію під назвою «Крути». Згодом працював у Міністерстві закордонних справ УНР.

На еміграції[ред. | ред. код]

Після Визвольних змагань на еміграції. Спочатку перебував у Відні, де 1921 року став студентом Українського вільного університету. Згодом університет переносять до Праги, де Ігор Лоський продовжує навчання до 1927 року. Під час навчання брав також активну участь в українському громадському житті, став одним із засновників товариства «Український стяг».

1927 року продовжив студії в Українському науковому інституті в Берліні. Навчався під керівництвом професора Дмитра Дорошенка, що дало йому можливість значно поглибити знання з історії. Особливо цікавився Ігор Лоський періодом Гетьманщини, підготував монографію про Івана Богуна. У Німеччині написав праці «Українці на студіях у Німеччині в XVI-XVIII ст.ст.» (1931) й «Українські студенти в Ростоку й Кілі» (1932).

У Львові[ред. | ред. код]

1932 року переїхав до Львова. За сприяння митрополита Андрея Шептицького отримав посаду учителя Малої греко-католицької семінарії, де викладав історію та французьку мову, а також одночасно обіймав посаду співредактора часопису «Хліборобський Шлях».

Писав та друкував історичні нариси та статті в багатьох українських часописах та видавництвах, зокрема «Новий час», «Червона калина», «Нова хата», «Життя та знання». Написав ряд монографій з історії Гетьманщини XVII й XVIII століття.

Ігор Лоський помер раптово на 36-му році життя. Його поховали на 71-му полі Личаківського цвинтаря у Львові.

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина — Ольга Кіндратівна Лоська-Приходько (уроджена Приходько). Народилася 5 червня 1904 року в Кам'янці-Подільському. Сестра Віктора та Олекси Приходьків. У січні 1919 року у складі Української республіканської капели під керівництвом Олександра Кошиця, адміністратором якої був її брат Олекса, виїхала на гастролі по Європі. Навчалася на матуральних курсах при Українській господарській академії в Подєбрадах, де познайомилася з Оленою Телігою. 1924 чи 1925 одружилася з Ігорем Лоським. Кілька років навчалася на філософському факультеті Українського вільного університету, але курсу не закінчила. 1932 року родина Лоських переїхала до Львова. 1949 року Ольга була репресована, до 1955 року відбувала покарання в таборі в Горьковській області (нині Нижньогородська область, Росія). Померла 5 травня 1996 року у Львові[1].

Донька Ольги та Ігоря Лоських Олена (у заміжжі Сікора) народилася 3 квітня 1927 року, лікар за фахом, проживає у Львові.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Теліга Олена. Листи. Спогади. — К.: Видивництво імені Олени Теліги, 2003. — С. 366.

Посилання[ред. | ред. код]