Лос-Анджелес (річка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лос-Анджелес
Los Angeles
Los Angeles River Glendale.jpg
Лос-Анжелес у Глендейлі
LARmap.jpg
Сточище Лос-Анжелесу
33°45′23″ пн. ш. 118°11′20″ зх. д. / 33.75638888891677425° пн. ш. 118.1888888889177878° зх. д. / 33.75638888891677425; -118.1888888889177878
Витік долина Сан-Фернандо
• координати 34°11′43″ пн. ш. 118°36′07″ зх. д. / 34.19528° пн. ш. 118.60194° зх. д. / 34.19528; -118.60194-->
висота, м 242 м
Гирло затока Сан-Педро
• координати 33°45′50″ пн. ш. 118°12′18″ зх. д. / 33.76389° пн. ш. 118.20500° зх. д. / 33.76389; -118.20500
висота, м 0 м
Басейн Тихий океан
Країни: США
Регіон Каліфорнія
Район округ Лос-Анжелес
Довжина 82 (77) ки
Площа басейну: 2142 км²
Середньорічний стік 6,4 м³/сек (0,202 км³/рік)
Притоки: Rio Hondo[d][1], Compton Creek[d][1], Pacoima Wash[d][1], Tujunga Wash[d][1], Verdugo Wash[d][1], Burbank Western Channel[d][1], Aliso Creek[d], Arroyo Calabasas[d], Bell Creek[d], Browns Canyon Wash[d] і Bull Creek[d]
GeoNames, Global Geosites 5323995
CMNS: Лос-Анджелес на Вікісховищі
Початок Лос-Анжелесу у місцевості Канога-Парк злиттям річок Калабасас зліва на світлині й Белл-Крік справа.
Лос-Анжелес у верхів'ях у Шерман-Оакс
Вид у північно-західному напрямі на Даунтаун Лос-Анжелеса. На передньому плані річка Лос-Анжелес. На задньому плані виділяються будівлі Голівуду під пагорбами гір Санта-Моніка.
Гирло Лос-Анжелесу у Сан-Педроську затоку у місті Лонг-Біч

Лос-Анджелес, Лос-Анжелес англ. Los Angeles — річка у Лос-Анжелеському окрузі у Південній Каліфорнії над якою положено місто Лос-Анжелес. Одна з небагатьох цілорічних рівнинних річок Південної Каліфорнії.

Каналізоване бетонне русло Лос-Анжелесу часто ставало місцем автомобільних гонок у голівудських кінострічках.

Плин[ред. | ред. код]

Джерела річки у горах Сімі-Хіллс й Санта-Сюзана. У міцевості Канога-Парк на заході Сан-Фернандської долини Белл-Крік зліва й Аройо-Калабасас справа утворюють Лос-Анжелес.

Довжина плину річки 82 км.

У Сан-Фернадській долині річка тече на схід, обминає східний край Санта-Моніцьких гір й повертає на південь, де впадає у затоку Сан-Педро у міста Лонг-Біч.

Сточище Лос-Анжелесу вважається напівпустелею, бо отримує менша 375 мм щорічних опадів.[2]

Взимку та навесні живлення дощове й таненням снігів. Влітку та восени річка живиться з Водоочисного заводу Дональда С. Тіллмана у Ван-Найсі та з міських стоків. Течія Лос-Анжелесу може бути жвавою, навіть улітку.

Повені[ред. | ред. код]

Річка часто повноводна у зв'язку з таненням снігу на горах та сильними, короткотривалими субтропічними зливами, що спричинювало повіні. Річка утворює характерну алювіальню рівнину з плавніми та оболонями. Після серії спустошень через повені на початку 20-го сторіччя, Лос-Анжелес було каналізовано у бетонні споруди.

Природний стан[ред. | ред. код]

Групи захисту довкілля підтримують усунення бетона та відновлення природного та тваринного середовища річки. Деяка частина каналу Лос-Анжелесу має грунтове тло з відновленим тваринним життям. Інші плани стосуються створення парків понад річкою.

Річка потерпає від сільськогосподарських, міських та промислових стоків.

У межах центральної частини мвста Лос-Анжелесу тривають програми створення парків над річкою Лос-Анжелесом. Створена велосипедна стежка вздовж частини річки.

Притоки[ред. | ред. код]

Притоки Лос-Анджелесу:

  • ліві:
    • Белл-Крік, також відомий як Іскорпіон-Крік, довжиною 16 км, джерело у Белл-Каньйон у Сімі-Хіллс у окрузі Вентура; тече місцевостями Белл-Каньйон, Вест-Хіллс й Канога-Парк;
    • Браунс-Каньйон-Вош (або Браунс-Каньйон-Крік), довжина 16,6 км, джерела у Бруйнс-Каньйон у горах Санта-Сюзанна; тече місцевостями Чатсворт, Канога-Парк й Віннетка, вздовж річки кінна та велосипедна стежина;
    • Алізо-Крік, довжина 16 км, джерела у Алізо-Каньйоні нижче гори Оат-Моунтен у гораз Санта-Сюзанна; Портер-Ранч, Гранада-Хіллс, Нортрідж, Різіда;
    • Булл-Крік, тече місцевостями Гранада-Хіллс, Нортрідж, Норт-Хілл, Балбоа-Лейк;
    • Тахунга-Вош, довжина 21 км, називається Вош, тому, що він здебільшого сухий, джерела у горах Сан-Габріел, тече місцевостями Шаддоу-Хіллс, Лейк-Вью-Террас, Пакоїма, Сан-Валлі, Панарама-Сіті, Ван-Найс, Валлі-Глен, Ває-Вілладж, Студіо-Сіті;
    • Вердуго-Вош; тече через Ла-Каньяда-Флінтрідж й Глендейл;
    • Аройо-Сіко (з іспанської «Сухий струм»), довжина 40 км, джерела у горах Сан-Габріел, тече через Пасадіну;
    • Ріо-Хондо (з іспанської «Глибока річка»), довжина понад 26 км, джерела приток річки у горах Сан-Габріел, з головною Санта-Аніта-Крік, тече через Ел-Монте й Монтебелло;
  • праві:
    • Аройо-Калабасас, довжина 11 км, джерела у горах Санта-Моніка й Сімі-Хіллс, тече у місцевостях Вудланд-Хіллс й Канога-Парк;
    • Комптон-Крік, довжина біля 14 км, тече через Комптон.

Поселення над Лос-Анджелесом[ред. | ред. код]

Над Лос-Анжелеслм положені місцевості міста Лос-Анжелес та міста Лос-Анжелеської округи:

Історія[ред. | ред. код]

Нарід Тонгва у Янгна[ред. | ред. код]

Річка Лос-Анжелес була джерелом понад тисячоріччя для тонгва — найбільшої групи індіанців у Північній Америці. Тонгва мали найбільше поселення на правому боці Лос-Анжелесу, де зараз Даунтаун Лос-Анжелесу. На 1769 рік у цьому поселенні Янгна біло понад 200 тонгва. Тонгва займали територію округ Лос-Анжелесу, Оранж, острів Санта-Каталіна й частину Сан-Бернандіно та Ріверсайду. З приходом мексиканців вони нарекли тонгва габріелино й приписали їх до місії Сан-Габріел, а тонгва у Сан-Фернадській долині назвали фернарденьо з приписом їх до місії Сан-Фернандо.[2]

Повені за існування міста Королеви Анголів[ред. | ред. код]

Каспар де Портола, найперший європеєць, що побув у цьому краї назвав річку Порсіункула.

Створене 1781 на місці індіанського поселення іспанське місто Ель-Пуебло-де-Нуестра-Сеньйора-де-лос-Ангелес (Місто Нашої Пані Королеви Анголів) 1815 року було змито повінню річки Лос-Анжелес.

До 1825 року річка Лос-Анжелес після обминання Санта-Моніцької гряди на сході не прямувала на південь у сторону затоки Сан-Педро, але повертала на захід до Санта-Моніцької затоки по руслу де зараз тече Баллона-Крік. Руслом у Сан-Педроську затоку текла теперішня річка Сан-Габріел. Після повені 1825 року між Пуебло Королеви Ангелів й затокою Санта-Моніка утворилося багато дреговин, тому річка повернула на південь за сучаним руслом до Сан-Педроської затоки.[2]

Повінь 1861 року розмила береги знесла водозабірні споруди та спустошила вже Сан-Фернандську долину.

Лос-Анжелеський акведук[ред. | ред. код]

1904 року артезіанські криниці спустошили підземні води, на зростаючи потреби міста й сільського господарства. Керівник Лос-Анджелеської водної компані Вильям Мулхолланд розпочав проект постачання у Лос-Анджелеський край води з навколішніх гір та згодом з озера Моно.

Лос-Анжелес втратив домінуючу роль джерела водопосточання зі зведенням Лос-Анжелеського акведуку у 1913 році.[2]

Каналізація Лос-Анжелесу[ред. | ред. код]

Після повіні 1914 року зі збитками 14 млн доларів були побудовані початкові дамби. Проте дві повіні 1930-их років призвело до втручання федерального уряду. У 1938-80 роках була проведена 82-ухкілометрова бетонна каналізація Лос-Анжелесу.

До каналізації річка іноді пересихала улітку. Проте з будівництвом бетонного каналу Лос-Анжелес більше ніколи не пересихав. Бетон допоміг зберегти води від всмоктування до землі.

Каналізація змінила систему приток, плавнів, оболоней, дреговин, вирівняла й стабілізувала русло річки. Вона дозволила розбудувати раніше непридатні землі. Тільки три частини річки залишилися небрукованними:

  • Сепулведа повінева-контролююча система у долині Сан-Фернандо,
  • від парку Гриффіт до долини Іліжіан, де високі грунтові води не дали можливості забрукувати річку,
  • гирло річки у Лонг-Біч.[2]

З 1990 року продовжилися роботи з протиповеневих робіт у нижній частині річки, на каналі Ріо-Хондо та Комптон-Кріці. Цей проект убезпечить понад півмільйона осіб на 212 км2 від 100-річного катастрофічного опаду.

До поточного проекту відноситься 35 км велосипедної та кінної стежини вздовж річок Лос-Анжелесу й каналу Ріо-Хондо. Стежина починається у дамби Віттієрського звуження., продовжується вздовж Ріо-Хондо до її впливу у Лос-Анжелес й закчується у гирла річки у затоці Сан-Педро. Стежина поєднує 7 парків, що прилеглі до річок Лос-Анжелес й Ріо-Хондо.[2]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]