Лотар I

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лотар I
Lothar і Lothaire
Lothar I.jpg
Імператор Заходу
Біографічні дані
Народження 795[1]
невідомо
Смерть 29 вересня 855[2]
Прюм, сучасна Німеччина
Поховання Prüm Abbey[d]
Дружина Ерменгарда Турська (фр. Ermengarde de Tours)
Діти


Династія Каролінги[2]
Батько Людовик Благочестивий
Мати Ерменгарда з Геспенгау (фр. Ermengarde de Hesbaye)
Медіафайли у Вікісховищі?

Лотар (фр. Lothaire, 795 — 29 вересня 855, Прюм[3]  — король Італії, Лотарингії та Імператор Заходу з 840-го по 855-й рік, син Людовика Благочестивого та Ерменгарди з Геспенгау (фр. Ermengarde de Hesbaye).

Біографія[ред.ред. код]

У 814-му році батько Лотаря — Людовик Благочестивий — поставив його на чолі Баварії, потім, у липні 817-го видав Ordinatio Imperii, згідно з яким Лотар став єдиним наслідним правителем Імперії[4]. У той самий час він виділив своїм молодшим синам — Піпіну та Людовику частини території, залишаючи, проте верховну владу за Лотарем[5]. У ранзі короля Франків Лотара було відправлено до Італії, де у 820-му або 822-му році він отримав титул короля Ломбардії, та оселився в Павії. 5 квітня 823 в Римі Лотар коронований як співімператор папою Пасхалієм I, який визнав його владу над собою.

Ден'є з бюстом Лотара, викарбуване близько 833 року

У 829-му Людовик Благочестивий заклав підвалини нового розділу на користь свого молодшого сина Карла, народженого в 823-му році його другою дружиною Юдиф Баварською (фр. Judith de Bavière). З цього часу почався почався період розбрату. Лотар повстав проти батька та, за допомогою своїх братів Людовика Німецького і Піпіна I, скинув його з трону 830-го року. Комп'єнський з'їзд проголосив Лотара правителем імперії. Але незабаром він позбувся влади внаслідок інтриг братів. 832-го року сини Людовика Благочестивого знову повстали проти нього, і в червні 833-го Лотар вдруге змістив батька з трону. Проте Людовик Благочестивий втретє отримав трон 1-го березня 834-го за підтримки Людовика Німецького та Піпіна I, військо Лотара було розбите при Блуа, і під його владою залишилася лише Італія. 3-го травня 839-го, після примирення з Лотаром, Людовик Благочестивий зробив новий розділ королівства у Вормсі. Лотар отримав, крім Італії, східну частину Франкського королівства.

Франкські королівства 843-му році. Зеленим позначено центральну Францію

Після смерті Людовика Благочестивого у 840-му році, брати Лотара Людовик та Карл відмовилися визнавати Лотара своїм сюзереном і сформували проти нього військовий союз. У червні 841-го року війська Лотара були розбиті в битві поблизу Фонтене-ан-Пюйсе (фр. Fontenay-en-Puisaye). 14 лютого 842-го Карл та Людовик скріпили свій союз Страсбурзькими клятвами. У наступному році вони змусили Лотара укласти Верденську угоду, за якою Лотар зберіг свій імператорський титул, а Франкське королівство було розподілене між братами. Лотар залишився на чолі Серединного королівства, що простягнулося від Північного моря на півночі до Риму на півдні й включало в себе столицю Каролінзької імперії — Аахен.

Незадовго до своєї смерті 855-го року Лотар зрікся трону й усамітнився в Прюмському абатстві. Перед тим, як там померти, він видав Прюмську угоду, якою розділив свою імперію між синами: Людовик отримав Італійське королівство та титул імператора, Карл — Прованс до Ліону та Лотар — всю північну частину імперії, від Фризії до півдня сучасного французького департаменту Верхня Марна, яка в майбутньому отримала назву Лотарингія (лат. Lotharii Regnum — королівство Лотара). Після цього Лотар прийняв постриг і помер 29-го вересня 855-го, через шість днів після постригу.

Примітки[ред.ред. код]