Лотоцький Олександр Гнатович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лотоцький Олександр Гнатович
Дата народження 21 березня 1870
Дата смерті 22 жовтня 1939

Wikisource-logo.svg Лотоцький Олександр Гнатович у  Вікіджерелах

Олександер Лотоцький

Олекса́ндр Гна́тович Лото́цький (нар. 9 (21) березня 1870(18700321), Бронниця, Подільська губернія, Російська імперія 22 жовтня 1939, Варшава, Польща) — український громадсько-політичний діяч, письменник, публіцист, науковець.

Біографія[ред.ред. код]

Закінчив Київську Духовну академію (1896).

У 1900-1917 рр. — урядовець державного контролю у Києві та Санкт-Петербурзі. Секретар благодійного товариства видання загальнокорисних і дешевих книг. Член Товариства Українських Поступовців. У 1917 — один з організаторів Української Національної Ради у Петрограді, російський губерніальний комісар Буковини та Покуття. Восени 1917 р. — генеральний писар Генерального Секретаріату України.

Співзасновник видавництва «Вік», ініціатор повного видання «Кобзаря» 1907 р. та рішення Російської Академії наук «Об отмене стеснения малорусского печатного слова» 1910 р.

На початку 1918 — Державний контролер УНР. В другій половині жовтня 1918 в результаті реорганізації Ради міністрів й включення до нового кабінету Ф. Лизогуба «групи національно свідомих діячів», міністром ісповідань став Олександр Гнатович Лотоцький.

У 19191920 рр. — голова дипломатичної місії УНР в Туреччині. Як міністр ісповідань за Директорії домігся проголошення автокефалії Української православної церкви 1919 р.

У 19271930 рр. — міністр внутрішніх справ уряду УНР в екзилі. У 19291939 роках викладав історію слов'янських і румунської Православних Церков на Студіумі православного богослов’я Варшавського університету. Засновник і директор Українського Наукового Інституту у Варшаві (19301938). Друкувався у варшавському двомісячнику «Sprawy Narodowościowe», журналах «Przegląd Współczesny», «Elpis», «Тризуб», «Записки НТШ», «Духовна Бесіда» та інших.

Творчий доробок[ред.ред. код]

Автор художніх творів «Батьків гріх», «Заручини», «Сестра», «Сільський сатирик»; мемуарів «Сторінки минулого» (1932–1934), «У Царгороді» (1939); казок для дітей «Пригоди Вовка неситого», «Зайчик-Побігайчик», «Лисичка-сестричка»; хрестоматії дитячої літератури «Вінок» (1905, 1911); перекладів грузинських поетів; праць «Життя Ісуса Христа» (1918), «Північний вогник. 1898–1918» (1918), «Українські джерела церковного права» (1931), двотомної праці «Автокефалія» (1935, 1938) та інших творів.

Окремі видання:
  • Лотоцький О. Державницький світогляд Т. Шевченка. — Львів, 1937.
  • Лотоцький-Білоусенко О. Зайчик-Побігайчик. — Торонто: Євшанзілля, 1974. — 64 с.
  • Лотоцький О. Сторінки минулого. — Варшава, 1932. — 277 с.
  • Лотоцький О. Листи до М. Коцюбинського // Листи до Михайла Коцюбинського / Упорядк. та комент. В. Мазного. — Ніжин, 2002. — Т. ІІІ: Карманський-Мочульський. — С. 265–271.

Література[ред.ред. код]

  • Коровицький І. Олександер Лотоцький у Варшаві в рр. 1929-39 // Лицар праці і обов'язку: Збірник, присвячений пам'яті Олександра Лотоцького-Білоусенка. — Торонто — Нью-Йорк: Євшан-зілля, 1983. — 190 с.
  • Лотоцький Олександер // Енциклопедія українознавства: Словникова частина / Голов. ред. В. Кубійович. Репринт. відтворення. — К., 1996. — Т. 4. — С. 1379.
  • Погребенник Ф. П. Лотоцький Олександр Гнатович // Українська літературна енциклопедія: У 5 т. -К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 3. — С. 231–232.
  • Смаль-Стоцький Р. Лотоцький Олександер // Енциклопедія українознавства / За ред. В. Кубійовича. — К., 1996. — Т. 4. — С. 1379–1380.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.

Посилання[ред.ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.