Лохвицький повіт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лохвицький повіт
Coat of arms of Lokhvytsia.png
Герб повітового центру
Лохвицький повіт.png
Губернія Полтавська губернія
Центр Лохвиця
Створений 1781 рік
Площа 2 342,98 версти² (1859)
Населення 172 613 (1912) осіб 
Попередники Лубенський полк, Прилуцький полк, Гадяцький полк
Наступники Лохвицький район

Лохвицький повіт — адміністративно-територіальна одиниця Полтавської губернії Російської імперії. Утворений у 1781 році у складі Чернігівського намісництва (1781—1796), і за винятком тимчасової перерви (1796—1802) існував до 1923 року. Повітовий центр — місто Лохвиця.

Географія[ред. | ред. код]

За даними Генерального межування (1859) площа Лохвицького повіту становила 2 342,98 квадратних версти.

Територією повіта протікали річки Сула з притоками Лохвиця, Сулиця, Многа, Артополог.

У 1912 році Лохвицький повіт включав 260 населених пунктів, а населення повіту становило 172 613 жителів.

Історія[ред. | ред. код]

Лохвицький повіт був утворений у 1781 році.

Лохвицький повіт Полтавської губернії на карті 1821 року.

Лохвицький повіт утворився із частин трьох полків: Лубенського, Прилуцького й Гадяцького. До першого з них належали такі сотні, що потім увійшли в повіти: три Лохвицькі, дві Сенчанські, Чорнуська, Городищенська і Куріньківська; до Прилуцького — Варвинська сотня; до Гадяцького — Рашівська і дві Комишнянських. Майже у повному складі до Лохвицького повіту увійшли Лохвицька, Сенчанська, Чорнуська, Куріньківська і у більша частина Варвинської сотні, а решта з вище зазначених дали Лохвицькому повіту лише незначні ділянки території[1].

Спершу перебував у складі Чернігівського намісництва.

Ліквідований у грудні 1796 року.

Відновлений у 1802 році у складі Полтавської губернії.

На початку 19 століття у повіті, серед платників податків, налічувалося 45116 осіб, з них 39 купців християнської віри, 285 міщан, 90 міщан-євреїв, 24621 козаків, 19750 поміщичих селян. У повіті було 9 волостей й одне староство. Налічувалося 69 церков, 81 священиків, 126 церковнослужителів, 120 євреїв. У селах Сенчі, Чорнухах й Варві було більш ніж по 3 церкви. Єдиний кам'яний будинок повіту знаходився у маєтку генерал-майора Милорадовича у Вороньках. У повіті було також 645 вітряків, 167 винокурень. Ярмарки були у Варві (3) та Сенчі (4). [2]

22 січня 1918 року на І-му з'їзді Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів Лохвицького повіту було проголошено радянську владу й обрано виконавчий комітет.

У 1923 році Лохвицький повіт був остаточно ліквідований.

Економіка[ред. | ред. код]

Стара світлина з фабрикою Дунаєвського

У 1910 році в Лохвицькому повіті налічувалось 3 винокурні, шкіряний завод, махоркова фабрика, 5 парових млинів, 40 млинів з різними пристроями, 26 просорушок, 12 топчанів, 4 заводи мінеральних вод, 10 цегляних заводів, 3 механічні майстерні, фабрика олійних фарб.

З приходом радянської влади (1920) у повіті було націоналізовано близько 30 підприємств, 60 тисяч десятин землі.

Освіта, медицина, культура[ред. | ред. код]

Станом на 1895 рік у Лохвицькому повіті діяло 32 народних училища і 17 амбулаторій.

У 1913 році в повіті функціонували вже 158 шкіл (9 996 учнів), на 15 лікарняних дільницях працювало 16 лікарів і 27 фельдшерів.

З початком радянської влади у повіті діяли 185 трудових шкіл (16 тисяч учнів), 12 дитячих садків, 6 дитячих будинків, 4 професійні школи, 43 хати-читальні, 19 шкіл для дорослих, 86 просвіт, 15 бібліотек з центральною книгозбірнею, 32 хори, краєзнавчий музей.

Склад[ред. | ред. код]

Станом на 1886 рік налічував 271 сільську громаду, 186 поселень у 14 волостях. Населення — 119 333 осіб (58667 чоловічої статі та 60666 — жіночої), 21 132 дворових господарства[3].

Земля повіту
Площа, десятин У тому числі орної, дес.
Сільських громад 115271 88856
Приватної власності 96346 64229
Казенної власності 763
Іншої власності 2189 1836
Загалом 214569 154921

Адміністративний поділ[ред. | ред. код]

  • Місто Лохвиця з передмістями Велика та Мала Приліпка, Високі Лазірки, Губчинці, Засулиця, Макушівка, Острів, Пеньки, Перекоп, Слобода.

Волосний поділ станом на 1886 рік:

Назва Центр Населення Кількість
дворових господарств
Площа, десятин У тому числі орної, дес. Кількість поселень
(сільських громад)
1 Андріяшівська Андріяшівка 6527 1038 11697 8783 17 (12)
2 Вороньківська Вороньки 9761 1813 15511 10004 16 (23)
3 Івахницька Івахники 10642 1764 17916 12627 18 (22)
4 Лохвицька Лохвиця 10397 1897 19505 15594 17 (27)
5 Лучанська Лука 6708 1104 11325 8161 5 (14)
6 Мокіївська Мокіївка 5679 971 11263 6471 15 (7)
6 Озерянська Озеряни 7706 1420 16793 13362 9 (8)
7 Остапівська Остапівка 9545 1672 18920 14531 21 (12)
8 Пісківська Піски 10286 1856 18433 13436 19 (10)

На 1912 рік було 15 волостей: ліквідовано Остапівську та Яцинівську волості, утворено Білоусівську, Білоцерківську та Гнідинську.

Населення[ред. | ред. код]

Населення повіту станом на 1895 рік становило 158 636 чоловік.

Персоналії[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://gromada-lv.at.ua/index/0-28
  2. Павловский И. Ф. Из прошлого Полтавщины. Хорол, Лохвица, Зеньков и их поветы сто лет назад. Киевская старина", т. LXXVIII, 1902 г., ноябрь, стр. 83-86 (Документы, известия и заметки).
  3. рос. дореф. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ V. Губерніи Литовской и Бѣлорусской областей. СанктПетербургъ. 1886. — XII + 259 с.
  4. Один із засновників ОУН Дмитро Андрієвський і його родинне село Бодаква. Архів оригіналу за 18 липень 2014. Процитовано 16 травень 2013. 

Література[ред. | ред. код]