Лохов Володимир Йосипович

Володимир Йосипович Лохов
рос. Владимир Иосифович Лохов
Народження	22 грудня 1924(1924-12-22) Пічіджін Знаурського району Південно-Осетинської АО Грузинської РСР
Смерть	2002(2002) Москва
Поховання	Троєкурівський цвинтар
Країна	СРСР  Росія
Рід військ	зовнішня розвідка
Роки служби	1942-1991
Звання	Полковник
Нагороди	Медаль «За бойові заслуги» Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)» Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту» Медаль «40 років Збройних Сил СРСР» Медаль «50 років Збройних Сил СРСР» Медаль «60 років Збройних Сил СРСР» Медаль «70 років Збройних Сил СРСР» Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР) Медаль «За бездоганну службу» II ст. (СРСР) Медаль «За бездоганну службу» III ст. (СРСР)

Володимир Йосипович Лохов (1924—2002) — радянський розвідник-нелегал, полковник КДБ СРСР, начальник 1-го відділу нелегальної розвідки КДБ СРСР.

Біографія

Народився 22 грудня 1924 року в селі Пічіджін Знаурського району Південно-Осетинської автономної області Грузинської РСР. За національністю осетин.

У сім'ї його звали Мурман. (Ім'я змінив після початку роботи в розвідці.)

З 1942 по 1948 рік служив в 30-й дивізії військ НКВД-МВС СРСР. З 1952 року — в органах державної безпеки. У 1953 році закінчив юридичний факультет Азербайджанського державного університету.

У 1952—1957 роках працював на посаді помічника оперуповноваженого та оперуповноваженого 5-го відділу МГБ-МВД Азербайджанської РСР — Комітету державної безпеки (КДБ) при Раді Міністрів Азербайджанської РСР.

З 1957 року — співробітник Управління «С» (нелегальна розвідка) першого головного управління (ПГУ, зовнішня розвідка) Комітету державної безпеки (КДБ) при Раді Міністрів СРСР — КДБ СРСР. До серпня 1962 року проходив підготовку для роботи в особливих умовах. Досконало освоїв арабську мову.

Як розвідник-нелегал працював в ряді країн Азії, Європи, Сходу. При виконанні відповідальних завдань відвідав десятки країн зазначених регіонів. В період роботи не мав жодного провалу, знаходив вихід з будь-яких складних ситуацій, продовжуючи виконувати завдання Центру.

У серпні 1963 року розпочав нелегальну роботу в одній з азійських країн, де успішно легалізувався на тривалий час і створив необхідні умови для ведення розвідувальної роботи з нелегальних позицій.

У листопаді 1965 на зв'язок Лохову був переданий цінний і надійний агент, за допомогою якого з часом вдалося сформувати ефективну агентурну мережу. Умілі дії при легалізації дозволили Володимиру Лохову як нелегальному резиденту керувати зазначеною цінною агентурою і отримувати від неї важливі секретні матеріали. Наприклад, під час протистояння «холодної» війни Лхову вдалося роздобути і переправити керівництву СРСР важливі документи про плани НАТО.

У 1973 році повернувся в СРСР, працював як тренер-нелегал. У січні 1979 року призначений начальником 1-го відділу («де працювали найбільш засекречені нелегали», «нелегали центру» Управління «С» ПГУ КДБ СРСР), яким керував до 1991 року. Керував діяльністю найцінніших розвідників-нелегалів КДБ СРСР, зокрема, роботою легендарної пари подружжя-розвідників Геворка Андрійовича Вартаняна і Гоар Левонівни Вартанян. У ці роки безпосередньо розробляв і організовував здійснення багатьох найважливіших операцій радянської розвідки.

У липні 1991 року вийшов у відставку за віком. У Центрі передавав досвід молодому поколінню розвідників.

Жив в Москві. Помер в 2002 році. Похований в Москві на Троєкуровському цвинтарі.

Звання та нагороди

• Орден Трудового Червоного Прапора (31.07.1985)
• Орден Червоної Зірки (1977)
• Медаль «За бойові заслуги» (1967)
• Медалі СРСР і Російської Федерації
• Нагрудний знак «Почесний співробітник держбезпеки» (1970)

Посилання

• Его знали как «Полковника К.» — эксклюзивные подробности о разведчике из Южной Осетии [Архівовано 5 лютого 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
• Биография на сайте СВР [Архівовано 20 травня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
• К 95-летию осетинского разведчика-нелегала Владимира Лохова [Архівовано 31 січня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
• К 95-летитю легендарного осетинского разведчика Владимира Лохова (рос.)
• Посол Республики Южная Осетия в России Знаур Гассиев встретился с родственниками легендарного разведчика из Осетии [Архівовано 31 січня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
• Сайт СВР России [Архівовано 28 січня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
• СВР рассекретила данные о семерых разведчиках-нелегалах [Архівовано 29 січня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
• ДИРЕКТОР СВР РОССИИ С. Е. НАРЫШКИН НАЗВАЛ НОВЫЕ ИМЕНА РАЗВЕДЧИКОВ [Архівовано 28 січня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
• Глава СВР рассекретил имена семерых разведчиков-нелегалов [Архівовано 29 січня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
• Директор СВР Нарышкин рассекретил 7 разведчиков-нелегалов [Архівовано 20 серпня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
• Трое из великолепной семёрки [Архівовано 5 лютого 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
• Раскрыто имя выдающегося осетинского разведчика [Архівовано 4 травня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
• Родина легендарного разведчика: что знают о Владимире Лохове в Южной Осетии (рос.)
• Разæсгарæг Пичъиджынæй: куыд зонынц Лохты Владимиры Хуссар Иры [Архівовано 17 березня 2020 у Wayback Machine.] (осет.)
• Знауыраг чекист [Архівовано 17 березня 2020 у Wayback Machine.] (осет.)