Лоцкине (селище)
| Селище Лоцкине | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Миколаївська область |
| Район | Баштанський район |
| Громада | Інгульська сільська громада |
| Код КАТОТТГ: | |
| Основні дані | |
| Засновано | 1872 (152 роки) |
| Площа | 0,744 км² |
| Населення | 1629 |
| Густота | 2189,52 осіб/км²; |
| Поштовий індекс | 56180 |
| Телефонний код | +380 5158 |
| Географічні координати | 47°12′10″ пн. ш. 32°23′03″ сх. д. / 47.20278° пн. ш. 32.38417° сх. д.Координати: 47°12′10″ пн. ш. 32°23′03″ сх. д. / 47.20278° пн. ш. 32.38417° сх. д. |
| Висота над рівнем моря | 68 м
|
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | Лоцкине |
| Селищна влада | |
| Адреса | 56170, Миколаївська обл., Баштанський р-н, с. Інгулка, вул. Травнева, 41 |
| Карта | |
  Лоцкине | |
 Лоцкине | |
| |
Лоцкине — селище в Україні, в Інгульській сільській громаді Баштанського району Миколаївської області. Населення становить 1629 осіб.
Історія[ред. | ред. код]
Селище засноване у 1872 році. У 1921 році остаточно встановлено радянську владу.
Під час німецько-радянської війни 218 жителів селища брали участь у боротьбі проти нацистських загарбників, з них 70 віддали життя, 34 особи удостоєні державних нагород[1].
У 1943 році в селищі Лоцкине було створено антифашистську підпільну групу, до складу якої входило 13 чоловік. Очолював підпільників П. К. Царюк.
Відповідно Постанови Кабінету Міністрів України № 719-р від 12 червня 2020 року Лоцкинська сільська рада увійшла до складу Інгульської сільської громади.
Населення[ред. | ред. код]
Відповідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення селища становила 1912 осіб, з яких 801 чоловік та 1111 жінок[2].
За переписом населення України 2001 року в селищі мешкало 1621 осіб[3].
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 89,75 % |
| російська | 8,72 % |
| молдовська | 0,92 % |
| вірменська | 0,18 % |
| білоруська | 0,06 % |
| угорська | 0,06 % |
| інші | 0,31 % |
Видатна особа[ред. | ред. код]
- Бідащук Сергій Іванович (18 лютого 1969 — 28 січня 1988) — радянський військовик, учасник афганської війни, нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно)[5]. Народився у робітничій сім'ї. Закінчивши 8 класів, вступив до Миколаївського профтехучилища при Чорноморському суднобудівному заводі. Там же працював судновим слюсарем. Призваний до армії навесні 1987 року, півроку відслужив у навчальному підрозділі Туркестанського військового округу, потім написав рапорт з проханням направити його до Афганістану. Загинув у бою, похований у селищі. На його честь названо вулицю, у школі, де він навчався, відкрито меморіальну дошку, створено пам'ятний куточок.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Історія міст і сіл Української РСР. Миколаївська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1981. — 772 с.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Миколаївська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Миколаївська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Миколаївська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Баштанська райдержадміністрація. Архів оригіналу за 1 липня 2015. Процитовано 15 липня 2015.
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Лоцкине [Архівовано 21 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- Історія сіл і міст України
|
Це незавершена стаття з географії Миколаївської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
| |||||||||||
