Перейти до вмісту

Лої Фуллер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Лої Фуллер
англ. Loïe Fuller Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженніангл. Marie Louise Fuller Редагувати інформацію у Вікіданих
ПсевдоLoïe Fuller Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася15 січня 1862(1862-01-15)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Fullersburgd, Дюпаж, Іллінойс, США[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла1 січня 1928(1928-01-01)[2][4][…] (65 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
VIII округ Парижа, Париж Редагувати інформацію у Вікіданих
·пневмонія Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняКрематорій-колумбарій Пер-Лашезd[5][6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна США[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняЧикаго
Париж
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьдизайнер освітлення, хореографка, танцюристка, акторка театру, модель, антрепренер, акторка, кінорежисерка, артистка цирку, співачка Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьтанець[8], театр[8], хореографія[8], акторське мистецтво[8], дизайн освітленняd[8] і світлотехніка[8] Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мованглійська[4][8] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладФолі-Бержер Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusТанець модерн і Annabelle Serpentine Danced Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф
IMDbID 0298291 Редагувати інформацію у Вікіданих

Лої Фуллер (фр. Loïe Fuller; справжнє ім'я — Марія Луіза; 22 січня 1862, Фуллерсбург, Іллінойс 2 січня 1928, Париж) — американська акторка й танцюристка, засновниця танцю модерн.

Почала діяльність як драматична акторка у ролях травесті, у 1878—1886 роках працювала в Чикаго, згодом почала виступати з танцювальними імпровизаціями у супроводі музики Глюка, Бетховена, Шопена та інших з використуванням свілових ефектів.

З 1892 року мешкала у Парижі, де виступала серед іншого у «Фолі-Бержер». Виконувала танці, які згодом виконувала Ісідора Дункан («Танок серпантин», «Танок вогню»). Гастролювала різними містами Європи та США.

У 1900 році виступала на Всесвітній Паризькій виставці, в «Опера Гарньє» та інших місцях.

У 1927 році організувала у Лондоні власну трупу, яка проіснувала до 1938 року.

Видала книгу спогадів «П'ятнадцять років мого життя».

Похована на кладовищі Пер-Лашез.

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Фуллер зустріла свою партнерку, Габ Сорер, з якою прожила понад 30 років, у середині 1890-х років. Сорер народилася під іменем Габріель Блох у 1870 році, та була донькою заможних французьких банкірів. Вона прийняла ім'я Габ Сорер у 1920 році. Блох вперше побачила виступ Фуллер у віці 14 років, а до 1898 року Фуллер і Блох жили разом.[9] Лесбійські стосунки Фуллер і Блох спочатку привернули певну увагу преси, оскільки Блох одягалася виключно в чоловічий одяг і була на 8 років молодшою за Фуллер. З часом висвітлення їхніх стосунків у пресі зменшилося.[10]

Фуллер познайомився з кронпринцесою Румунії Марією, яка згодом стала королевою, у 1902 році на виступі в Бухаресті. Марія та Фуллер стали близькими друзями та підтримували довге листування. Їхні стосунки стали предметом скандальних чуток,[11], які стверджували, що Фуллер та королева Марія були коханками.[12]

Галерея

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
  2. 1 2 Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  3. Encyclopædia Britannica
  4. 1 2 Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. Beauvis C., Langlade V. d. Le columbarium du Père-Lachaise — 1992. — С. 55. — ISBN 978-2-86514-022-0
  6. Bauer P. Deux siècles d'histoire au Père LachaiseVersailles: 2006. — P. 349. — ISBN 978-2-914611-48-0
  7. LIBRISКоролівська бібліотека Швеції, 2018.
  8. 1 2 3 4 5 6 7 Чеська національна авторитетна база даних
  9. Coleman, 2005, p. 173.
  10. Garelick, 2009, p. 4.
  11. de Morinni, Clare (1942). Loie Fuller: The Fairy of Light. Dance Index. 1 (3): 40—52.
  12. Garelick, 2009, p. 65.

Література

[ред. | ред. код]
  • Loi Fuller. Quinze ans de ma vie, P., 1908;
  • Marx R., Loie Fuller, P., 1904;
  • Morinni G. de, Loie Fuller, the fairy of light, N. Y., 1942.
  • Garelick, Rhonda K. (2009). Electric Salome: Loie Fuller's Performance of Modernism. Princeton, NJ: Princeton University Press. ISBN 978-1-4008-3277-4.
  • Coleman, Bud (2005). Fuller, Loie. У Harbin, Billy J. та ін. (ред.). The Gay & Lesbian Theatrical Legacy: A Biographical Dictionary of Major Figures in American Stage History in the Pre-Stonewall Era. Ann Arbor: University of Michigan Press. с. 171—175. ISBN 978-0-472-06858-6.