Луб'яні волокна
Луб'яні волокна — текстильні волокна, які отримують із стебел і листя рослин[1]. Вони бувають тонкі (льон, рамі) і грубі (прядиво, джут, мачула та ін.) З тонких волокон роблять різні тканини, з грубих — мішковину, канати і шнури[1]. З листкових волокон, ще більш грубих і жорстких, також роблять канати[1].
Рослини[ред. | ред. код]
Прикладами є:
- Абака (див. Манільське прядиво)
- Агава сизальська (див. Сизаль)
- Бамія
- Бамбук (див. Бамбукове волокно)
- Льон
- Коноплі (див. Прядиво)
- Джут (див. Джутове волокно)
- Кенаф
- Кудзу
- Кропива
- Липа (див. Лико)
- Окра
- Рамі (китайська кропива)
- Ротанг
- Зніт вузьколистий
і ін.
Використання[ред. | ред. код]
У луб'яних волокнах у великій кількості присутній лігнін, що відсутній у бавовняному волокні[2]. Луб'яні волокна володіють високою міцністю, низьким електричним опором, природною бактерицидністю та гігієнічністю, а тканини з них є антистатичними, гігієнічними, поглинають до 30 % поту і 95 % ультрафіолетових променів[3].
Композиційні, армовані луб'яними волокнами матеріали використовуються зараз не тільки в машинобудуванні, але і для виробництва віконних рам (для запобігання загоранню вони повинні мати покриття із поліакрилового пластику і швидко висихаючого закріплювача)[4].
Лико[ред. | ред. код]
Лико — луб'яні волокна молодих листяних дерев, переважно липи[5]. Воно легко відокремлюється від стовбура і ділиться на стрічки[5]. Заготовлення лика грало значну роль у натуральному господарстві: з нього плели личаки, козуби, виробляли мачулу, рогожу, мотузки та ін.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Детская энциклопедия (для среднего и старшего возраста): Техника и производство. Том 5. Издание второе. Академия педагогических наук СССР. М.: «Просвещение», 1965 (с.:338)
- ↑ Сарібеков Г. С. Хімічна обробка коротких луб'яних волокон для виготовлення пряжі // Вісник Київського національного університету технологій та дизайну Науковий журнал. — 2011, № 2 (58) [Архівовано 15 липня 2012 у Wayback Machine.]
- ↑ Михайлова Г. М., Гілязетдінов Р. Н. Відродження в Україні виробництва луб'яних волокон // Товарознавство та інновації Збірник наукових праць. — 2010, Вип. 2
- ↑ Макаєв В. І., Коропченко С. П., Клевцов К. М., Соболев О. А. Нові підходи у виробництві лляного волокна високої якості [Архівовано 14 жовтня 2013 у Wayback Machine.] // Вісник Херсонського державного технічного університету. Науковий журнал [Архівовано 14 жовтня 2013 у Wayback Machine.]. — 2009, № 3(36)
- ↑ а б Лико // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Посилання[ред. | ред. код]
- Лико [Архівовано 14 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 829. — 1000 екз.
.jpg){kind=small}
|
Це незавершена стаття про матеріал. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||||||||||||||||||||
