Лубенський музей К. М. Скаржинської

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лубенський музей К. М. Скаржинської
50°02′20″ пн. ш. 32°59′09″ сх. д. / 50.03890069464287649° пн. ш. 32.985917931837107631° сх. д. / 50.03890069464287649; 32.985917931837107631Координати: 50°02′20″ пн. ш. 32°59′09″ сх. д. / 50.03890069464287649° пн. ш. 32.985917931837107631° сх. д. / 50.03890069464287649; 32.985917931837107631
Тип історичний
краєзнавчий і археологічний
Країна  Україна
Розташування Круглики
Лубенський повіт
Полтавська губернія
Адреса хутір Круглики, Лубенський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Засновник Скаржинська Катерина Миколаївна
Засновано 1885
Відкрито 1885 року
Закрито 1906 рік
Фонд 20 тис. експонатів
Відвідувачі (відвідувачі)
Директор голова
Куратор куратор
Лубенський музей К. М. Скаржинської. Карта розташування: Україна
Лубенський музей К. М. Скаржинської
Лубенський музей К. М. Скаржинської (Україна)
Мапа

Лубенський музей К. М. Скаржинської — перший на українських землях приватний історико-краєзнавчий музей із яскраво вираженими рисами археологічного збиральництва. Діяв у 1874-1906 роках у маєтку Катерини Миколаївни Скаржинської на хуторі Круглики під Лубнами на Полтавщині.

Був осередком археологічного вивчення Дніпровського Лісостепового Лівобережжя. Під час досліджень та цілеспрямованого археологічного збиральництва у музеї було створене значне, взірцево документоване, зібрання старожитностей, походження якого пов'язується із більш ніж 200-ми пам'ятками території Середнього Подніпров'я, Лівобережжя Дніпра, Півдня України, Білорусі, Болгарії, Молдови, Росії.

Ця збірка пізніше склала основу колекцій сучасних полтавських краєзнавчого, Художнього та деяких інших музеїв.

Історія створення та існування[ред. | ред. код]

Музей мав ціле коло співробітників і громадських помічників [1]: Кир'яков Григорій Степанович, Камінський Федір Іванович, Кульжинський Сергій Климентійович, хранитель музею Лавренко О. А. (1850-після 1917), земський діяч Леонтович І. М. (1860-після 1920), письменник та видавець Леонтович В. М. (1866-1933), професори Київського університету Феофілактов Костянтин Матвійович та Армашевський Петро Якович, колекціонер Остроградський С. М. (1836-після 1912), службовець Ізмайлов С. М. (+1899). Збирачами археологічних колекцій були вихованці Ф. І. Камінського: викладач Бочкарьов К. П., сини Г. С. Кир'якова — офіцери П. Г. та С. Г. Кир'якови, краєзнавець з Катеринославщини Золотницький В. В., неодноразовими дарителями — професор Авенаріус Михайло Петрович, граф Бобринський Олексій Олексійович, дослідник Роменщини Безпальчев В.Ф., археологи Єфименко Петро Петрович, Зарецький Іван Антонович, Ляскоронський Василь Григорович та ін.

На спрямування діяльності музею великий вплив мали київський нумізмат і археолог Болсуновський Карл Васильович та мистецтвознавець і публіцист Горленко Василь Петрович. Болсуновський купував для музею археологічні знахідки у антикварів Києва, Керчі й Одеси, Горленко — консультував співробітників музею, був першим популяризатором його колекцій.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]