Луг (розчин)
Луг (від прасл. *lugъ, *luga, що вважається запозиченням з германських мов; пор. нім. Lauge)[1] — водний настій деревного попелу, який колись широко уживався замість мила для прання, миття тощо[2]. Розбавлений водою луг для миття голови називався ми́тель[3], для зоління білизни — ту́злу́к[4][5].
Головною складовою лугу є поташ, чи карбонат калію K2CO3, почасти їдке калі КОН, яке утворюється внаслідок дії вапна з попелу на K2CO3 та інші солі[6].
Луг приготовляють з попелу листвяних дерев, краще берези. Засипавши золу у відро приблизно на третину, її заливають дуже гарячою водою і залишають настоюватися три дні. За цей час завислі частки попелу осядуть на дно, а зверху збереться милка речовина — луг. Він є сильно концентрованим, тому для миття волосся його розбавляють водою в пропорції 1:20, для прання — 1:10. Інший спосіб полягає в кип'ятінні протягом 3 годин водного розчину попелу[7].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
- ↑ Луг // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Митель // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Тузлук // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Тузлук // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Щелок // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- ↑ Как делать щелок и для чего его можно использовать. eko-jizn.ru. ЭкоЖизнь.ру. Архів оригіналу за 1 червня 2018. Процитовано 30 травня 2018.
|
Це незавершена стаття з хімії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |