Лудоманія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Патологічний потяг до азартних ігор
Consumption or usage of beer and slot machines.jpg
Спеціальність психіатрія і клінічна психологія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 F63.0
OMIM 606349
CMNS: Gambling у Вікісховищі

Лудома́нія (гра́льна зале́жність, ігрома́нія) — розлад поведінки[en], що полягає в патологічній пристрасті до азартних ігор. У МКХ-10 — F63.0.

Опис[ред. | ред. код]

Особливого поштовху розвитку лудоманії надав інтернет. Проблема азартних ігор набула виняткової важливості у зв'язку зі значним розповсюдженням ігрових автоматів, відкриттям безлічі казино. Всі вони оформлені таким чином, що це сприяє посиленню ефекту легкої можливості виграшу за короткий час. Ігрові автомати давно поширені в усьому світі.

У 1970-х роках в Британії виникла проблема низької відвідуваності кінотеатрів, аж до необхідності їхнього закриття, через зростання популярності залів ігрових автоматів. 1996 року в США кількість «проблемних гравців», настільки залежних від ігрових автоматів, що їхнє життя опиняється підпорядкованим цій пристрасті, сягала 5 % населення[1]. Дані інших дослідників свідчать про те, що тільки за першу половину 1990-х років число проблемних гравців зросло в Канаді більш ніж на 7 %[2].

Азартні ігри є серйозною соціальною проблемою. Проблема посилюється тим, що у процесі гри іноді виникає розслаблення, зняття емоційної напруги, відволікання від неприємностей та проблем, і гра сприймається як приємне проведення часу. На основі цього поступово настає втягування і розвивається залежність. Разом з тим, тривають суперечки — чи є ігрова залежність психологічною залежністю чи більшою мірою однією з форм обсесивно-компульсивного розладу[3].

Вплив на різні категорії гравців[ред. | ред. код]

Підлітки[ред. | ред. код]

Дослідження показують, що люди віком 16-17 років, які беруть участь у азартних іграх, із більшою ймовірністю стикаються з залежністю від лудоманії у зрілому віці, ніж такі, що у підлітковому віці не грали[4]. Згідно досліджень, чим більше лотерейних квитків і скретч-карт купували гравці в підлітковому віці, тим більше вони страждали від проблем з азартними іграми в подальшому[5].

Допустимий вік для участі в онлайнових азартних іграх у Британії складає 18 років, при цьому підлітки віком 16-17 років можуть брати участь в лотереях через онлайн-додатки та ігри Національної лотереї Британії, законом дозволяється витрачати до £350 на тиждень. Користуючись цією прогалиною взаконі, Національна лотерея Британії використовує онлайн-рекламу для залучення підлітків до азартних ігор[6].

Жінки[ред. | ред. код]

Чоловіки та жінки мають різні мотиви, через які з'являється пристрасть до азартних ігор. За даними Ліз Картер, провідного терапевта Британії, що спеціалізується на проблемах з ігровою залежністю серед жінок, чоловіки грають в азартні ігри, щоб виграти гроші та отримати увагу, натомість, жінки зазвичай грають, щоб «втекти від реальності»[7]. Прості й циклічні ігри на кшталт ігрових автоматів та бінго, у певному сенсі нагадують медитацію[8].

Є благодійні організації, що опікуються й допомагають боротися з лудоманією саме жінкам. Так, у Великій Британії одні з них це: GamCare, Gamblers Anonymous і Gordon Moody Association.

За статистикою благодійної організації GamCare, за 2019—2020 рік кількість жінок, що заявляли про проблеми з азартними іграми, виросла більш ніж на 30 %, а це вдвічі більше за кількість чоловіків за той же період[8].

При цьому, за даними Національної гарячої лінії з азартних ігор Британії, 99 % дзвінків щодо можливої залежності роблять саме чоловіки[9].

Симптоми[ред. | ред. код]

Переважна більшість проблемних гравців не визнають своєї залежності, відмовляючись звертатися за допомогою. В такому випадку, члени їхніх сімей можуть першими виявити проблему, мотивуючи партнера звернутися за допомогою. Дослідники вказують на хронічне занепокоєння, виснаження та підвищену конфліктність як основні прояви лудоманії[10][11].

Виявлення симптомів людьми з оточення є важливим з огляду на те, що більшість проблемних гравців шукає допомоги лише тоді, коли вони вже заподіяли значної шкоди фінансам, стосункам, репутації та роботі[12]. Існує ряд ознак, які є характерними для азартних ігор, що є проявом залежності. До основних ознак належать:

  • Постійна залученість, збільшення часу, проведеного в грі.
  • Зміна інтересів, постійні думки про гру, переживання та уява ситуацій, що стосуються гри.
  • «Втрата контролю», що виражається в нездатності припиняти гру, як після великого виграшу, так і після постійних програшів.
  • Стан психологічного дискомфорту, роздратування, занепокоєння, що розвивається через порівняно короткі проміжки часу.
  • Поступове збільшення частоти участі у грі, прагнення до вищого ризику.
  • Періодично виникає стан напруги, що супроводжуються ігровим «драйвом».
  • Швидко наростальне зниження здатності чинити опір спокусі. Це виражається в тому, що, вирішивши раз і назавжди «зав'язати», при найменшій провокації (зустріч зі старими знайомими, розмова на тему гри, наявність поруч грального закладу тощо) ігрова залежність поновлюється.

Класифікація в США[ред. | ред. код]

В американській класифікації психічних розладів діагноз патологічної ігрової залежності ставиться при наявності п'яти і більше пунктів з цього списку[13]:

  • Повністю в грі, наприклад, постійно повертається в думках до минулого досвіду ігор, навмисно відмовляється від гри або, навпаки, смакує і готується до реалізації чергової можливості зіграти, або обмірковує спосіб дістати кошти для цього.
  • Продовжує гру і підвищує ставки, щоб досягти бажаної гостроти відчуттів.
  • Робив неодноразові, але безуспішні спроби контролювати свою пристрасть до гри, грати менше або зовсім припинити.
  • Проявляє занепокоєння і дратівливість при спробі грати менше або зовсім відмовитися від гри.
  • Грає, щоб втекти від проблем або зняти дискомфорт (зокрема, відчуття безпорадності, провини, тривогу, депресію).
  • Повертається до гри на наступний день після програшу, щоб відігратися (думка про програш не дає спокою).
  • Бреше сім'ї, лікарю та іншим людям, щоб приховати ступінь того, наскільки втягнутий у гру.
  • Здійснював кримінальні злочини — такі, як фальсифікація, шахрайство, крадіжка, привласнення чужого майна з метою забезпечення засобів для участі в грі.
  • Ставить під загрозу і навіть готовий повністю порвати стосунки з близькими людьми, кинути роботу або навчання, відмовитися від перспективи кар'єрного зростання.
  • У ситуації відсутності грошей через гру перекладає вирішення проблем на інших людей.
Нав'язлива відданість ігровим автоматам лежить в основі азартних ігор

При цьому ігрова поведінка лудомана не пов'язана з маніакальним епізодом.

Більшість дослідників вказує на втрату контролю над власною поведінкою, причому це стосується всіх варіантів гри — від гри на тоталізаторі до ігрових автоматів[14]. Австралійські дослідники виділяють три підгрупи проблемних гравців:

  • з порушенням поведінки;
  • емоційно нестійкі;
  • антисоціальні гравці, схильні до імпульсивних вчинків (тим самим підкреслюють неоднорідність групи залежних)[15].

Хоча хвороблива пристрасть до азартних ігор частіше спостерігається у чоловіків, у жінок ця залежність приймає важчі форми. Жінки втягуються в небезпечне захоплення втричі швидше і важче піддаються психотерапії. На відміну від чоловіків, жінки підпадають під залежність від азартних ігор в зрілішому віці, і з інших причин. Найпоширеніша з них — це особисті проблеми від яких вони намагаються піти в гру.

Найчастіше це відбувається у віці 21-55 років, і в 1-4 % випадків пристрасть набуває таких форм, при яких необхідна допомога психіатра. Кожен третій патологічний гравець — це жінка. Порівняльне дослідження 70 проблемних гравців-чоловіків і 70 гравців-жінок показало більш поетапний розвиток залежності у жінок за стадіями: соціальна ігрова залежність; інтенсивна ігрова залежність; проблемна ігрова залежність. Статеві відмінності між чоловіками і жінками полягали також у тому, що ігрову залежність в жінок частіше супроводжував депресивний розлад, а у чоловіків — алкоголізм[16].

Слід зазначити, що особи, які беруть участь у грі, порівняно часто зловживають алкоголем та іншими психоактивними речовинами, тобто включаються до комбінованої форми залежності. Для «гравців» типові труднощі міжособистісних відносин, часті розлучення, порушення трудової дисципліни, часта зміна роботи.

Фактори появи ігрової залежності[ред. | ред. код]

  • неправильне виховання у сім'ї (тиск на дитину)
  • участь у грі батьків, знайомих (має велике значення на початковому етапі)
  • прагнення брати участь у грі з дитинства (карти, доміно)
  • переоцінка значення матеріальних цінностей (можливо найголовніший фактор)
  • увага на фінансових можливостях
  • заздрість багатшим людям
  • переконання в тому, що все можна вирішити за допомогою грошей

Американський дослідник А. Пастернак, в свою чергу, як фактори ризику виділяє[17]:

  • приналежність до етнічної меншості
  • відсутність сімейного статусу
  • депресію
  • також різні варіанти хімічної залежності.

На думку біологів із Університету Кентуккі, частина тварин має певний біологічний механізм, який говорить про ігроманію. Наприклад, голуби віддають перевагу нерегулярній, але великій за кількістю їжі, попри те, що невелика кількість регулярної їжі в цілому на 50 % більше випадкових виграшів[18].

Стадії розвитку[ред. | ред. код]

У Японії популярними є ставки на різноманітні спортивні змагання

Р. Кастер виділив три стадії ігрової залежності[19]:

  1. стадія виграшів,
  2. стадія програшів,
  3. стадія розчарування.

Стадія виграшів представлена такими ознаками: випадкова гра, часті виграші, уява передує і супроводжує гру, частіші випадки гри (приймання парі), збільшення розміру ставок, фантазії про гру, дуже великий виграш, безпричинний оптимізм. Для стадії програшів характерні: гра на самоті, хвастощі виграшами, роздуми тільки про гру, епізоди програшів, які затягуються, нездатність зупинити гру, брехня і приховування від друзів своєї проблеми, зменшення турботи про сім'ю або дружину, зменшення робочого часу на користь гри, відмова платити борги, зміна особистості — дратівливість, стомлюваність, нетовариськість, важка емоційна аура будинку (помешкання), позичання грошей на гру, дуже великі борги, створені як законними, так і незаконними способами, нездатність оплатити борги, відчайдушні спроби припинити грати.

Ознаками стадії розчарування є: втрата професійної та особистої репутації; значне збільшення часу, проведеного за грою, і розміру ставок; віддалення від сім'ї і друзів; докори совісті; каяття; ненависть до інших; паніка; незаконні дії; безнадійність; думки про самогубство; арешт; розлучення; зловживання алкоголем; емоційні порушення; закриття у собі.

Розвиток фаз[ред. | ред. код]

В. В. Зайцев і А. Ф. Шайдуліна (2003) описали розвиток фаз і поведінку пацієнтів, що складають так званий ігровий цикл, розуміння якого важливо для формування психотерапевтичних завдань при роботі з проблемними гравцями.

  1. Фаза стриманості характеризується стриманістю від гри через відсутність грошей, тиску мікросоціального оточення, пригніченістю, викликаною черговою ігровою невдачею.
  2. Фаза «автоматичних фантазій», коли частішають спонтанні фантазії про гру. Ігроман прокручує у своїй уяві стан азарту і передчуття виграшу, витісняє епізоди програшів. Фантазії виникають спонтанно або під впливом непрямих стимулів.
  3. Фаза наростання емоційного напруження. Залежно від індивідуальних особливостей виникає тужливо-пригнічений настрій, або відзначаються дратівливість, тривога. Іноді цей настрій супроводжується посиленням фантазій про гру. У ряді випадків цей настрій сприймається пацієнтом, як беззмістовний і навіть спрямований в бік від гри. Заміщується підвищенням сексуального потягу, інтелектуальними навантаженнями.
  4. Фаза прийняття рішення грати. Рішення приходить двома шляхами. Перший з них полягає в тому, що пацієнт під впливом фантазій в «телеграфному стилі» планує спосіб реалізації свого бажання. Це «дуже ймовірний для виграшу», на думку ігромана, варіант ігрового поведінки. Характерний для переходу першій стадії захворювання в другу. Інший варіант — рішення грати приходить відразу після ігрового епізоду. У його основі лежить ірраціональне переконання в необхідності відігратися. Цей механізм характерний для другої і третьої стадій захворювання.
  5. Фаза витіснення прийнятого рішення. Інтенсивність усвідомлюваного хворим бажання грати зменшується, і виникає «ілюзія контролю» над своєю поведінкою. В цей час може покращитися економічний і соціальний статус гравця. Поєднання цих умов призводить до того, що пацієнт без усвідомлюваного ризику йде назустріч обставинам, що провокує ігровий зрив (велика сума грошей на руках, прийом алкоголю, спроба зіграти для відпочинку тощо).
  6. Фаза реалізації прийнятого рішення. Для неї характерно виражене емоційне збудження та інтенсивні фантазії про майбутню гру. Часто ігромани описують цей стан як «транс», «стаєш як зомбі». Попри те, що у свідомості пацієнта ще виникають конструктивні заперечення, вони тут же відкидаються ірраціональним мисленням. У гравця домінують хибні уявлення про можливості контролювати себе. Гра не припиняється, поки не програються усі гроші. Потім починається фаза стриманості і починається новий цикл.

Помилки мислення[ред. | ред. код]

В. В. Зайцев і А. Ф. Шайдуліна (2003) приділяють особливу увагу так званим «помилкам мислення», які формують ірраціональні установки ігроманів. Помилки мислення бувають стратегічними, які зумовлюють загальне позитивне ставлення до своєї залежності, і тактичними, які запускають і підтримують механізм «ігрового трансу».

До стратегічних помилок мислення відносяться наступні внутрішні переконання:

  • Гроші вирішують усе, в тому числі проблеми емоцій і відносин із людьми.
  • Невпевненість у теперішній ситуації (житті) і очікування успіху внаслідок виграшів, уявлення про можливість знищити життєві невдачі успішною грою.
  • Заміна думок про контроль над собою думками і фантазіями про майбутній виграш.

До тактичних помилок відносяться такі помилки:

  • Віра в виграшний — фартовий (успішний) день.
  • Переконання у тому, що обов'язково має настати переломний момент в грі.
  • Уява про те, що повернути борги можна тільки за допомогою гри, тобто відіграти.
  • Емоціональний зв'язок тільки із останнім ігровим епізодом, коли ігроман обіцяє сам собі більше ніколи не грати.
  • Переконання у тому, що доведеться грати лише на частину грошей (в наявності).
  • Сприйняття грошей під час гри як фішок або цифр на екрані.
  • Уява про ставки як про угоди.

Епідемія ігроманії[ред. | ред. код]

У зв'язку з повсюдним розповсюдженням гральних автоматів і відсутністю контролю, зокрема, вікового, в ігрових залах України серед населення практично у всіх вікових групах почалася своєрідна епідемія ігроманії. Підлітки не опинилися осторонь від неї. В останніх є свої особливості ігрової залежності.

Дослідження особливостей гри серед підліткової популяції в 10.000 чоловік віком 12-13 років з 114 шкіл в Англії та Уельсі показало, що підлітки грають практично в ті ж ігри, що й дорослі. Разом з тим, підлітки надають перевагу ігровим автоматам (англ. fruit machines), а також квиткам національної лотереї. За даними австралійських дослідників, 5 % підлітків можуть бути віднесені до проблемних гравців[20].

П. Дельфабро і Л. Трапп, розглядаючи соціальні детермінанти, що сприяють виникненню підліткової ігроманії, вказують на факт ігрової залежності серед батьків, а також позитивне ставлення до гри в сім'ї. Говорячи про фактори, що перешкоджають підлітковій ігроманії, дослідники відзначають виховання в сім'ї таких якостей, як уміння зберігати свої гроші, складати і підтримувати бюджет[21].

Девід Натт заявляє, що залежність від азартних ігор — це не слабовілля. Це розумовий розлад, за рахунок якого живе індустрія гемблінгу. Як тільки гравець пристрастився до гри, йому стає важко зупинитися, бо у мозку відбуваються зміни. Залежність — це мозок, який змінився заради захоплення пристрастю до гри.[22]

2019—2020 року під час пандемії COVID-19 стрес та карантинні обмеження посприяли росту кількості ігрозалежних людей. Лише в Британії в період з березні до липня 2020 року кількість гравців з залежністю, що не можуть впоратися з нею самостійно, та звертаються до психологів, збільшилась втричі (з 30 до 100 людей на день)[23]. Зокрема, британське казино Caesars було оштрафовано 2 квітня на 16 млн $ за те, що продовжило дозволяти лудоманам робити ставки під час карантинних обмежень[24].

Діагностика та лікування[ред. | ред. код]

Ця хвороба є виліковною, проте самостійно впоратися з нею хворий практично не може, йому потрібна допомога фахівців. Єдиний спосіб лікування ігроманії, що відноситься до нехімічних залежностей, — це психотерапія, яка проводиться як індивідуально, так і в групі. Психологи і психіатри покликані допомогти хворому змінити своє ставлення до азартних ігор, вивести його з так званого «ігрового гіпнозу».

Велика Британія[ред. | ред. код]

В липні 2020 року в Британії було створено діагностичний центр «AnonyMind» для лікування гральної залежності. Це онлайн-платформа для допомоги проблемним азартним гравцям[25] з психіатричною оцінкою та виявленням симптомів у гравців, що страждають від гральної залежності[26].

Найпоширенішим інструментом для виявлення лудоманії є так званий «Азартний екран Саут Оукс» (South Oaks Gambling Screen або SOGS), створений Лесьєром та Блюмом 1987 року в лікарні Саут-Окс у Нью-Йорку[27]. Згодом використання системи зменшилось через низку критики, у тому числі через те, що вона часто видає неправильні результати[28].

Діагностика DSM-IV — це контрольний список психологічних мотивацій, що лежать в основі проблем азартних ігор. Його було створено Американською психіатричною асоціацією. Він складається з десяти критеріїв[29].

КНР[ред. | ред. код]

Докладніше: Азартні ігри в КНР

З 2017 року в Шанхаї діє перший в КНР реабілітаційний центр, що займається виключно допомогою у боротьбі з ігровою залежністю. Реабілітація триває 7 днів, учасники мають здати смартфони, натомість отримуючи старі мобільні телефони без доступу до інтернету, щоб вони не могли робити ставки в онлайні. Лікування також включає психологічні курси, поради щодо зміни способу життя, щоб відволіктися від азартних ігор, та освітні заняття, що пояснюють, як діють азартні ігри, щоб заклад завжди отримував прибуток[30].

До центру щомісяця записується близько 50 лудоманів, за 2017—2020 роки він допоміг більш ніж 10 тис. гравців[31].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. За даними Р. Фольберга (Volberg, 1996)
  2. Ladouceur et al, 1999
  3. Blanco et al., 2001
  4. Подростки, играющие в лотерею, могут страдать от игровой зависимости во взрослом возрасте. slotokingua.com. Процитовано 2020-08-10. 
  5. Дослідження Університету Східного Лондону (CQUniversity) в Австралії і університету Варвік, було опитано понад 1.000 людей віком 18-40 років.
  6. Teen lottery players risk 'gambling disorder' as adults. The Christian Institute (en-GB). Процитовано 2020-08-10. 
  7. Gambling Addiction Among Women Is Growing At 2x The Rate Of Men, Figures Show. Bustle (en). Процитовано 2020-09-09. 
  8. а б Чому вплив азартних ігор на жінок як і раніше мало вивчено?. Процитовано 2020-09-09. 
  9. Why we’re focusing on women and problem gambling. GamCare (en-GB). Процитовано 2020-09-09. 
  10. Партнери та сім'ї можуть допомогти розпізнати симптоми ігроманії. Процитовано 2020-07-31. 
  11. Експерти з ігрової залежності Університетів Фліндерса й Дікіна, 2020.
  12. Living with a problem gambler?. EurekAlert! (en). Процитовано 2020-07-31. 
  13. DSM-IV, 1994
  14. O'Connor, Dickerson, 2003
  15. Blaszczynski, Nower, 1997
  16. Tavares et al., 2003
  17. Pasternak, 1997
  18. У голубів виявили любов до азарту. Membrana. 2010-10-15. Архів оригіналу за 2012-03-10. Процитовано 2010-10-17. 
  19. Custer, 1984
  20. Fisher, 1999
  21. Delfabbro, Thrupp, 2003
  22. Унікальний експеримент: Як працює мозок лудомана в ході гри на гроші?. 
  23. Велика Британія: "проблемний" карантин. Процитовано 2020-07-23. 
  24. Tsang, Amie (2020-04-02). Caesars in U.K. Is Fined for Allowing Problem Gamblers to Keep Betting. The New York Times (en-US). ISSN 0362-4331. Процитовано 2020-07-23. 
  25. UK gambling addiction centre claims world first. Focus Gaming News (en-US). 2020-07-19. Процитовано 2020-07-21. 
  26. Британці проти ігрової залежності: рішення, гідне першого місця. Процитовано 2020-07-21. 
  27. The South Oaks Gambling Screen (SOGS): a new instrument for the identification of pathological gamblers. American Journal of Psychiatry 144 (9). 1987-09-01. с. 1184–1188. ISSN 0002-953X. doi:10.1176/ajp.144.9.1184. Процитовано 2020-07-21. 
  28. Battersby, Tolchard, Thomas & Esterman, 2002
  29. Problem Gambling Severity Index PGSI. web.archive.org. 2010-02-22. Процитовано 2020-07-21. 
  30. Як китайські гравці вибираються з "бездонної ями" ігрової залежності. Процитовано 2020-09-12. 
  31. Afp (2020-09-06). China's compulsive gamblers climb out of 'bottomless pit'. Mail Online. Процитовано 2020-09-12. 

Посилання[ред. | ред. код]