Лук'янчук Руслан Валерійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Руслан Валерійович Лук'янчук
Ruslan Lukyanchuk.jpg
Народився 19 березня 1972(1972-03-19) (49 років)
с. Горбанівка, Вінницький район, Вінницька область
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність політик
Alma mater Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана
Членство Верховна Рада України VIII скликання, Верховна Рада України VII скликання, Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України V скликання і Верховна Рада України IV скликання
Посада Народний депутат України[1], Народний депутат України[2], Народний депутат України[3] і Народний депутат України
Партія Народний фронт
Нагороди
Іменна вогнепальна зброя (Україна)
Сайт lukyanchuk.com.ua
Україна Народний депутат України
5-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 25 травня 2006 12 червня 2007
6-го скликання
ВО «Батьківщина» (БЮТ) 23 листопада 2007 12 грудня 2012
7-го скликання
ВО «Батьківщина» 12 грудня 2012 27 листопада 2014
8-го скликання
«Народний фронт» 27 листопада 2014 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Русла́н Вале́рійович Лук'янчу́к (нар. 19 березня 1972, с. Горбанівка, Вінницький район, Вінницька область) — український політик. Народний депутат України. Член політичної партії «Народний фронт»[4].

Біографія[ред. | ред. код]

Середню школу закінчив зі срібною медаллю на Житомирщині в селі Парипси, Попільнянського району в 1989 році. У тому ж році почав свою трудову діяльність механізатором у колгоспі імені Щорса в своєму селі.

У грудні 1989 року вступив на підготовче відділення Київського інституту народного господарства, яке згодом було перейменовано в Київський державний економічний університет. Після закінчення університету в 1995 році за спеціальністю «економічне і соціальне планування» працював молодшим науковим співробітником Інституту Росії НАН України.

Політичну діяльність розпочав у рядах Всеукраїнського об'єднання «Громада», де в 1998 році був обраний до складу Ревізійної комісії. З квітня 2000 року став заступником з економічних питань директора ЗАТ «Інституту економічних реформ». У тому ж році вступив до партії Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина».

З 2000 року до 2002 року — заступник директора ЗАТ «Інститут економічних реформ».

З серпня 2002 року до 2006 року — помічник-консультант народного депутата України (Олександра Турчинова).

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина — Лук'янчук Мирослава Борисівна. Син — Лук'янчук Роман (1994). Донька — Лук'янчук Ярослава (2009).

Політичні переслідування[ред. | ред. код]

Безкомпромісна боротьба Руслана Лук'янчука та його колег проти режиму Кучми викликала лють тодішньої влади. Звинувативши Лук'янчука в неіснуючих злочинах, його кинули у слідчий ізолятор. Проте ні 8,5 місяців ув'язнення, ні судові засідання, які тривали більше трьох років, не змінили його політичних поглядів. Ніяке з висунутих звинувачень так і не було доведено. Зустрічний позов для компенсації втрат здоров'я і відновлення справедливості досяг результату — Руслана Лук'янчука було повністю реабілітовано в судовому порядку.

Парламентська діяльність[ред. | ред. код]

У 2006 році за списками «Блоку Юлії Тимошенко» Руслана Лук'янчука обрано народним депутатом України, а у 2007 році — переобрано (№ 56 в списку). У Верховній Раді України працює членом Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин.

Народний депутат України 7-го скликання з 12 грудня 2012 від ВО «Батьківщина», № 42 в списку. Перший заступник голови Комітету з питань інформатизації та інформаційних технологій.

На позачергових виборах до Верховної ради 2014 року обраний народним депутатом України 8-го скликання за партійним списком (№18 у списку) від Народного фронту[5]. Перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань інформатизації та інформаційних технологій. Очолює депутатську групу ВРУ з міжпарламентських зв'язків з Литовською Республікою[6] та є співголовою депутатської групи ВРУ з міжпарламентських зв'язків з Королівством Норвегія[7]

Корупція[ред. | ред. код]

Використання влади чи службового становища всупереч інтересам служби[ред. | ред. код]

Народний депутат від фракції прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка «Народний фронт» Руслан Лук’янчук за рік роботи у парламенті зробив чотири депутатські запити. Два з них написані на захист інтересів фінансової компанії «Абсолют фінанс», яка займається обміном валюти на вулицях. При цьому однією зі власниць цієї компанії є офіційна помічниця Лук’янчука у Верховній Раді Оксана Бродовська, повідомляє програма «Схеми» — спільний проєкт Радіо Свобода і телеканалу «UA:Перший».

Раніше журналіст-розслідувач Ґрегем Стек дізнався, що компанія, стосовно якої писав запити Руслан Лук’янчук, володіє близько 80% обмінних пунктів у Києві й багатьма в Україні.

Окрім цього, програма «Наші гроші з Денисом Бігусом» у сюжеті про мережу із понад тисячі пунктів обміну валют, записана на наближених до нардепа «Народного фронту» Руслана Лук’янчука осіб, уникає здачі податкової звітності встановила зв'язок між засновниками ТОВ «Абсолют фінанс» та народним депутатом.

Виявилося, що Оксана Бродовська багато років була помічником народного депутата Руслана Лук’янчука. Помічником цього ж депутата був і її чоловік — Валентин Бродовський, який до 2012 року також був співзасновником ФК «Абсолют фінанс». Дочка Оксани — 23-річна модель Ілона Бродовська (внесла до статутного капіталу 25 млн грн), взагалі зареєстрована у квартирі дружини нардепа [8].

Ухилення від сплати податків[ред. | ред. код]

Журналісти програми «Наші гроші з Денисом Бігусом» виявили, що в обмінних пунктах компаній «Абсолют фінанс» та «Магнат» не встановлено касові апарати, таким чином компанії ухиляються від сплати податків. Їх засновниками є особи, наближені до народних депутатів Руслана Лук'янчука та Олександра Турчинова.

Співзасновниками «Абсолют фінанс» та «Магнат» є багаторічна помічниця депутата Руслана Лук'янчука Оксана Бродовська, її донька Ілона Бродовська та батько Григорій Пронько. Чоловік Бродовської Валентин також раніше був помічником Лук'янчука та до 2012 року — співзасновником ФК «Абсолют фінанс».

23-річна модель Ілона Бродовська зареєстрована у квартирі, власницею якої є дружина Лук'янчука Мирослава. Офіси цих компаній знаходяться у будинку, в якому Мирослава Лук'янчук має дві квартири. За тою ж адресою знаходиться офіс компанії «Топ стиль», у якій працювала дружина Лук'янчука.

Бродовські отримали офіс компаній від тещі голови РНБО Олександра Турчинова Тамари Белиби. У ньому зареєстрована ще одна компанія — «Октава фінанс», що має ідентичний до компаній Бродовських вебсайт та того самого головного бухгалтера. Директор «Октави фінанс» також очолює компанію, що займається обмінним бізнесом, яка зареєстрована за адресою давнього родинного офісу Турчинових-Белиб на вулиці Турівській.

За офіційним даними Національного Банку України, кількість обмінних пунктів компаній «Абсолют фінанс», «Магнат» та «Октави фінанс» становить більш як 1200 при 3500 тисячах легальних обмінників в Україні загалом [9].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  3. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  4. Команда | Політична партія «Народний фронт». nfront.org.ua. Процитовано 23 січня 2019. 
  5. Позачергові вибори народних депутатів україни 26 жовтня 2014 року. Протокол Центральної виборчої комісії про результати виборів народних депутатів україни у загальнодержавному багатомандатному виборчому окрузі. «10» листопада 2014 року
  6. Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв'язків з Литовською Республікою. 
  7. Депутатська група Верховної Ради України з міжпарламентських зв’язків з Королівством Норвегія. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 23 січня 2019. 
  8. Запити Лук’янчука Руслана стосувалися компанії мережі обмінних пунктів його помічниці | Каталог ФАР | ЧЕСНО. www.chesno.org. Процитовано 24 січня 2022. 
  9. Записані на наближених до нардепа Лук'янчука мережі обмінних пунктів не платять податки | Каталог ФАР | ЧЕСНО. www.chesno.org. Процитовано 24 січня 2022. 

Посилання[ред. | ред. код]