Очікує на перевірку

Лукаш Олена Леонідівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лукаш.
Олена Леонідівна Лукаш
Олена Леонідівна Лукаш
Олена Леонідівна Лукаш
13-й Міністр юстиції України
4 липня 2013 — 27 лютого 2014
ПрезидентВіктор Янукович
Прем'єр-міністрМикола Азаров
ПопередникОлександр Лавринович
НаступникПавло Петренко
14-й Міністр Кабінету Міністрів України
24 грудня 2012 — 4 липня 2013
ПрезидентВіктор Янукович
Прем'єр-міністрМикола Азаров
ПопередникАнатолій Толстоухов
НаступникВладислав Забарський
Народилася12 листопада 1976(1976-11-12) (47 років)
Рибниця, Молдавська РСР, СРСР СРСР
Відома якполітична діячка, адвокат
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнка
Політична партіяПартія регіонів
У шлюбі зГригорій Ілляшов
ДітиМарія, Софія
Професіяюрист
Нагороди
Заслужений юрист України
Заслужений юрист України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі

Оле́на Леоні́дівна Лу́каш (нар. 12 листопада 1976, Рибниця, Молдавська РСР, СРСР) — проросійський політик з України, юрист. Міністр юстиції України (з 4 липня 2013 — 27 лютого 2014 року) в другому уряді Миколи Азарова. Заслужена юристка України. Кандидатка юридичних наук. Державний службовець другого рангу. Міністр Кабінету Міністрів України (2012—2013), перша жінка на цій посаді. Колишня членкиня Партії регіонів. У 2014—2018 роках перебувала під санкціями Європейського Союзу. Фігурантка бази даних центру «Миротворець», була внесена за антиукраїнську пропаганду і замах на суверенітет і територіальну цілісність України.[1] З 2018 року — ведуча «Суб'єктивних підсумків» на проросійському телеканалі «NewsOne», який пов'язують з кумом президента РФ Володимира Путіна і проросійським політиком Віктором Медведчуком.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Виросла в Сєвєродонецьку, де жила з 1977 по 1995 роки.

Освіта

[ред. | ред. код]

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Нардепка 6-го скликання з листопада 2007 до березня 2010 від Партії регіонів, № 27 в списку. На час виборів: перша заступниця Міністра Кабінету Міністрів України — начальниця Управління правового забезпечення, членкиня Партії регіонів. Членкиня фракції Партії регіонів (з листопада 2007). Секретарка Комітету з питань правової політики (з грудня 2007). Склала депутатські повноваження 12 березня 2010.

Народний депутат України 5-го скликання з квітня 2006 до січня 2007 від Партії регіонів, № 26 в списку. На час виборів: адвокат, безпартійна. Член фракції Партії регіонів (з травня 2006). Голова підкомітету з питань судоустрою та статусу суддів Комітету з питань правосуддя (з липня 2006). Склала депутатські повноваження 11 січня 2007.

  • травень 2000 — серпень 2001 — юристка
  • вересень 2001 — грудень 2003 — директорка ТОВ «Агентство „Іменем Закону“».
  • березень 2004 — червень 2005 — старша викладачка Української академії зовнішньої торгівлі.
  • червень 2005 — листопад 2005 — юристка ТОВ «Юридичне агентство „Лібера“».
  • листопад 2006 — листопад 2007 — перша заступниця Міністра Кабінету Міністрів України — начальник Управління правового забезпечення.

У квітні 2001 — отримала свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю. Листопад — грудень 2004 — учасниця розгляду в Верховному Суді України скарги про визнання недійсними результатів виборів Президента України (представляла інтереси Віктора Януковича).

Членкиня правління ВМГО «Союз молоді регіонів України» (з червня 2005).

З 4 березня 2010[4] по 5 квітня 2011[5] — Перша заступниця Глави Адміністрації Президента України — Представниця Президента України у Конституційному Суді України.

Квітень 2011 — грудень 2012 — радниця Президента України — Представниця Президента України у Конституційному Суді України.

24 грудня 2012 року призначена Міністеркою Кабінету Міністрів України.[6]

4 липня 2013 року Президент України своїм указом призначив Олену Лукаш Міністром юстиції України[7], звільнивши її з посади Міністра Кабінету Міністрів України[8].

З 28 січня — 27 лютого 2014 — виконуюча обов'язки Міністра юстиції України.[9]

Блокування рахунків

[ред. | ред. код]
Країни, де Лукаш під санкціями

В кінці лютого 2014 року після вичерпних пояснень стосовно кожної особи в поданні українського уряду, Австрія, Швейцарія та Ліхтенштейн заблокували рахунки двом десяткам колишніх урядовців та наближених до екс-президента Януковича, серед них і Олені Лукаш, за підозрою в причетності цих осіб до порушення прав людини під час протестів в Україні, а також у корупції та відмиванні грошей[10][11][12][13][14].

5 березня 2014 року Рада Європейського Союзу ухвалила рішення, згідно з яким рахунки окремих високопосадовців часів президентства Януковича, включаючи Олену Лукаш, в країнах ЄС були заблоковані[15].

Апеляційний суд Києва 5 жовтня 2016 року визнав інформацію ГПУ, подану до Ради ЄС, недостовірною і зобов'язав прокуратуру повідомити про це Раду ЄС[16][17].

5 березня 2018 року Рада ЄС виключила Лукаш із санкційного списку.[18]

Кримінальні справи проти Олени Лукаш

[ред. | ред. код]

28 лютого 2014 року Генеральна прокуратура України скерувала запит до Міністерства внутрішніх справ та Служби безпеки України з вимогою негайно затримати осіб, які причетні до масових вбивств активістів у центрі міста Києва в період з 18 по 22 лютого 2014 року, в тому списку і колишній міністр юстиції Олена Лукаш[19]. За інформацією Еспресо TV, під час подій Євромайдану зникла з України і переховувалася від слідства.[20] За інформацією речника СБУ, Олена Лукаш переховувалась на території приватного маєтку в Києві, і не виходила на контакт зі слідством.[21] Однак адвокат Олени Лукаш — Юрій Іващенко — заявив, що вона постійно співпрацювала зі слідством і неодноразово надавала слідчому свої пояснення.[22]

10 вересня 2015 року Служба безпеки України оголосила Лукаш у розшук, підозрюючи її у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.191 Кримінального кодексу (привласнення, розтрата або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем). Слідство вважало, що Олена Лукаш, зловживаючи обов'язками міністра юстиції, за змовою з іншими працівниками Мін'юсту фактично штучно провела тендерні процедури з метою реалізації загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства ЄС. У процесі реалізації цієї програми, як стверджує прокуратура, вона заволоділа державними коштами у розмірі більше 2,5 млн гривень[23].

5 листопада 2015 року прокурор ГПУ Владислав Куценко повідомив під час прес-конференції в СБУ, що Олена Лукаш повернулася в Україну, і була затримана в Києві[24].

6 листопада Печерський районний суд Києва обрав Олені Лукаш запобіжний захід у вигляді 2-місячного утримання під вартою з альтернативою звільнення під заставу 5,1 млн гривень[25]. Застава була внесена президентом компанії «Смарт-Холдинг» та депутатом Верховної Ради Вадимом Новинським[26].

20 листопада 2017 року Генеральний прокурор України Юрій Луценко заявив, що його заступниця Анжела Стрижевська не погоджує повідомлення про підозру Олені Лукаш через брак зібраних доказів.[27] Також повідомлення про підозру не було підписане іншим заступником генпрокурора Юрієм Столярчуком.[28]

13 березня 2018 року Луценко заявив, що слідство на той момент не знайшло доказів вини Олени Лукаш[29].

Лукаш також інкримінується заволодіння бюджетними коштами у особливо великих розмірах. Зокрема, виділені Міністерством юстиції гроші на закупівлю послуг для адаптації законів України до законодавства ЄС. За даними генпрокуратури, Олена таким чином привласнила 2,5 млн грн[30].

Державні нагороди

[ред. | ред. код]
  • Заслужений юрист України (7 жовтня 2010) — за вагомий особистий внесок у реалізацію державної правової політики, зміцнення законності та правопорядку, високий професіоналізм у захисті конституційних прав і свобод громадян[31]

Сім'я

[ред. | ред. код]

Має двох дітей.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікіцитати містять висловлювання від або про: Лукаш Олена Леонідівна

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Лукаш Елена Леонидовна (рос.). Центр «Миротворець». Архів оригіналу за 11 грудня 2019. Процитовано 7 жовтня 2020.
  2. ↑ Северодонецкое ПТУ гордится, что в нем училась Елена Лукаш [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ Официальная страница Северодонецкого высшего профессионального училища № 92, копия web.archive.org (рос.)
  4. ↑ president.gov.ua [Архівовано 28 січня 2014 у Wayback Machine.] Указ Президента України від 4 березня 2011 року № 289/2010 «Про призначення О. Лукаш Першою заступницею Глави Адміністрації Президента України — Представницею Президента України у Конституційному Суді України»
  5. ↑ rada.gov.ua Указ Президента України від 5 квітня 2011 року N 354/2011 «Про звільнення О. Лукаш з посади Першого заступника Глави Адміністрації Президента України — Представника Президента України у Конституційному Суді України»
  6. ↑ Указ Президента України № 730/2012 від 24 грудня 2012 року «Про призначення О. Лукаш Міністром Кабінету Міністрів України». Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 4 липня 2013.
  7. ↑ Указ Президента України № 363/2013 від 4 липня 2013 року «Про призначення О.Лукаш Міністром юстиції України». Архів оригіналу за 8 липня 2014. Процитовано 4 липня 2013.
  8. ↑ Указ Президента України № 362/2013 від 4 липня 2013 року «Про звільнення О.Лукаш з посади Міністра Кабінету Міністрів України». Архів оригіналу за 23 жовтня 2013. Процитовано 4 липня 2013.
  9. ↑ Про відставку Прем'єр-міністра України та Кабінету Міністрів України. Архів оригіналу за 9 грудня 2014. Процитовано 29 січня 2014.
  10. ↑ Швейцарія на 4 роки заморозила рахунки Янукович і його соратників. Архів оригіналу за 4 березня 2014. Процитовано 4 березня 2014.
  11. ↑ Австрія заморозила активи 18-ти підозрюваних у корупції українців. Архів оригіналу за 5 березня 2014. Процитовано 4 березня 2014.
  12. ↑ Швейцарія заморозила рахунки Януковича і його соратників на чотири роки. Архів оригіналу за 4 березня 2014. Процитовано 4 березня 2014.
  13. ↑ Österreich friert Janukowitschs Konto ein, 28. Februar 2014. Архів оригіналу за 4 березня 2014. Процитовано 4 березня 2014.
  14. ↑ Milliarden eingefroren Kurz: 18 Ukraine-Konten gesperrt, 28. Februar 2014. Архів оригіналу за 6 березня 2014. Процитовано 15 березня 2022.
  15. ↑ ЄС заморозив рахунки Януковича і ще 17 чиновників. Архів оригіналу за 13 березня 2014. Процитовано 6 березня 2014.
  16. ↑ Українська правда, Українська правда (05.10.2016). ГПУ програла суд Лукаш. Українська правда. Архів оригіналу за 30 квітня 2018.
  17. ↑ Єдиний державний реєстр судових рішень. Архів оригіналу за 7 квітня 2017.
  18. ↑ Українська правда (05.03.2018). ЄС офіційно зняв санкції з Олени Лукаш і Сергія Клюєва. Архів оригіналу за 30 квітня 2018.
  19. ↑ Генпрокуратура доручила затримати. Архів оригіналу за 4 березня 2014. Процитовано 28 лютого 2014.
  20. ↑ Порошенко просить Раду прибрати Лукаш з ЦВК. Еспресо TV. Архів оригіналу за 3 листопада 2014. Процитовано 3 листопада 2014. Також нагадаємо, що Тетяна Лукаш є рідною сестрою скандальної Олени Лукаш, що за часів президента Віктора Януковича займала посаду міністра юстицію, а після перемоги революції втекла з країни і зараз переховується в Росії.
  21. ↑ Лукаш була затримана в родинному маєтку в Києві — СБУ [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // Новое Время, 6 Листопада, 10:33
  22. ↑ Захисники Лукаш кажуть, що часу не гаяли [Архівовано 9 листопада 2015 у Wayback Machine.] // pravda.com.ua, 05 листопада 2015, 17:28
  23. ↑ У Генпрокуратурі розповіли, в чому підозрюють Лукаш. ukranews.com. Українські новини. 5 листопада 2015. Архів оригіналу за 10 листопада 2015.
  24. ↑ Лукаш крім злочинів режиму Януковича інкримінують розкрадання 2,5 млн. Українська Правда. 5 листопада 2015. Архів оригіналу за 6 листопада 2015. Процитовано 5 листопада 2015.
  25. ↑ Суд заарештував екс-міністра юстиції Лукаш. ukranews.com. Українські новини. 6 листопада 2015. Архів оригіналу за 11 березня 2016.
  26. ↑ За Лукаш вже внесли заставу — Портнов. ukranews.com. Українські новини. 6 листопада 2015. Архів оригіналу за 4 березня 2016.
  27. ↑ Українська правда (20.11.2017). Луценко розповів, чому Лукаш не повідомили про підозру.
  28. ↑ Укрінформ (20.11.2017). Луценко объяснил, почему Лукаш до сих пор не сообщили о подозрении. Архів оригіналу за 29 квітня 2018.
  29. ↑ Українська правда (13.03.2018). Луценко має питання до підлеглих через провал із Лукаш і Клюєвим. Архів оригіналу за 30 квітня 2018.
  30. ↑ Екс-міністру юстиції часів Януковича змінили підозру. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 17 жовтня 2019. Процитовано 17 жовтня 2019.
  31. ↑ Указ Президента України № 936/2010 від 7 жовтня 2010 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня юриста». Архів оригіналу за 7 листопада 2021. Процитовано 4 липня 2013.
  32. ↑ «Лукаш зареєструвала шлюб із Ілляшовим» [Архівовано 22 жовтня 2014 у Wayback Machine.] // Gazeta.ua, 29.04.2009.
  33. ↑ Лукаш Тетяна // rbc.ua
  34. ↑ Лукаш Олена Леонідівна [Архівовано 13 серпня 2014 у Wayback Machine.] // golos.ua
Попередник: 13-й Міністр юстиції України
4 липня 2013 — 27 лютого 2014 		Наступник:

Лавринович Олександр Володимирович 		Петренко Павло Дмитрович
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лукаш_Олена_Леонідівна&oldid=42388987