Луковець-Вишнівський

село Луковець-Вишнівський
	Костел-Церква
Країна	Україна
Область	Івано-Франківська область
Район	Івано-Франківський район
Код КАТОТТГ	UA26040050090055284
Основні дані
Засноване	1892
Населення	356
Площа	12,531 км²
Густота населення	28,41 осіб/км²
Поштовий індекс	77052
Телефонний код	+380 03435
Географічні дані
Географічні координати	49°17′45″ пн. ш. 24°22′26″ сх. д. / 49.29583° пн. ш. 24.37389° сх. д.Координати: 49°17′45″ пн. ш. 24°22′26″ сх. д. / 49.29583° пн. ш. 24.37389° сх. д.
Водойми	Княже
Найближча залізнична станція	Журавно
Відстань до; залізничної станції	1 км
Місцева влада
Адреса ради	Івано-Франківська область, Івано-Франківський район, смт.Букачівці
Карта
	Луковець-Вишнівський
	Луковець-Вишнівський
Мапа
	Луковець-Вишнівський у Вікісховищі

Луковець-Вишні́вський — село в Букачівській селищній об'єднаній територіальній громаді,Івано-Франківського району Івано-Франківської області. Площа 12,531 км². Населення — 356 осіб.

Географії[ред. | ред. код]

Село Луковець-Вишнівський розташоване за 11 км від центру ОТГ смт.Букачівці, за 4 км від залізничної станції Журавно. У селі Луковець-Вишнівський є велике озеро - Княже.

Назва[ред. | ред. код]

Існує легенда про виникнення села. Жив колись у районі Рогатина князь (пан). Він хотів захопити багато земель. Заїхав у наше село, де жили поляки. їх колись називали «мазурами». По цілому селі простягалися луки і зрідка були побудовані хати. Тоді цей князь вирішив оселитись у селі і назвав його Луковець. Місцеві жителі вздовж доріг насаджували багато вишень, звідси і пішла друга частина назви села Вишнівський. А другу частину села, назвали Журівський - від назви с.Журів частиною якого (парцеляцією) колись до 1932 р. був Луковець-Журівський.Цікавинкою цих сіл є те, що їх центральні вулиці, є одночасно межею Букачіівської СОТГ, Івано-Франківського р-ну, Івано-Франківської обл.,та Журавненської СОТГ,Стрийського р-ну,Львівської обл.

Історія[ред. | ред. код]

У 1939 році в селі проживало 1300 мешканців (5 українців, 1280 поляків, 15 євреїв)^[1].

В жовтні 1945 року під час т.з. операції "ВІСЛА" в село було поселено частину депортованих з ПНР українців з Закерзоння - з Сяноцького повіту, зокрема з с. Щавне (Лемківщина), с. Сосниця Ярославського повіту, с. Корівники Перемишльського повіту (Надсяння), Холмщини та інших сіл цього регіону. Вони поселилися в колишніх будинках поляків с.Лук-Вишнівського,та с.Лук-Журівського, яких на той час, вже було вивезено до ПНР.

Для дітей депортованих у жовтні-листопаді 1945 року в шкільних будинках було організовано навчання учнів 1-4 класів. В селі також було створено так звані класи сільської молоді (5-7кл.) для дітей, які закінчили початкову школу в Польщі. В 1946 році класи сільської молоді більшовиками було ліквідовано.

В 1949 році комуністичною владою ,в селі було створено колгосп «Прапор Ілліча» (з 1989 р. перейменований на «Прапор України»). У 70-80 роках колгосп був одним з кращих у районі, з мільйонними прибутками. Довгі роки головою колгоспу працював І.Г.Паращак.

У селі був костел, побудований римо-католиками в 1883 році. Коли сюди переселилися українці, костел перетворили на православну церкву (1945 р). Всю церковну атрибутику (образи, чашу, хоругви та ін.) зі своїх церков в ПНР, переселенці перевезли сюди. Разом зі своїми парафіянами в село приїхав отець Інокентій Рудавський із с.Сосниця, який помер у 1950 році. Його онук, вже покійний Юрій Рудавський був свого часу ректором НУ "Львівська політехніка".^[2]

З часом зростала чисельність учнів. В селі Лук-Вишнівський була відкрита дочірня початкова школа, яка підпорядковувалась Луковець- Журівській семирічній школі, що була відкрита в 1965 році (директор Салук Володимир Йосипович).

У 1978 році в селі побудовано медпункт. У 1985 році відкрито новозбудовану Лук-Вишнівську ЗОШ І-ІІ ст. Першим директором даної школи був Шумиляк Петро Іванович.

У часи національно-визвольних завдань, у роки незалежності, колгосп розпався і утворилася СП «Луковець». В даний час населення працює на своїх присадибних ділянках, земля розпайована.

Сьогодення[ред. | ред. код]

На території села в даний час є староство від Букачівської СОТГ, школа, медпункт, пошта, магазин, будинок «Просвіта», бібліотека.

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 67 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
↑ Величко, Ярослава (2008). Тільки двічі живемо... Юрій Рудавський. Особистість. Науковець. Ректор. (українська). Львів: НУ "Львівська політехніка". с. 8. ISBN 978-966-553-691-8.

Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 67 — Вісбаден, 1983. — 205 с.

[2] Величко, Ярослава (2008). Тільки двічі живемо... Юрій Рудавський. Особистість. Науковець. Ректор. (українська). Львів: НУ "Львівська політехніка". с. 8. ISBN 978-966-553-691-8.

[1]

[2]