Луковець-Вишнівський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
село Луковець-Вишнівський
Костел-Церква
Костел-Церква
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Рогатинський район
Рада/громада Луковецько-Вишнівська сільська рада
Код КОАТУУ 2624483701
Основні дані
Засноване 1892
Населення 356
Площа 12,531 км²
Густота населення 28,41 осіб/км²
Поштовий індекс 77052
Телефонний код +380 03435
Географічні дані
Географічні координати 49°17′45″ пн. ш. 24°22′26″ сх. д. / 49.29583° пн. ш. 24.37389° сх. д. / 49.29583; 24.37389Координати: 49°17′45″ пн. ш. 24°22′26″ сх. д. / 49.29583° пн. ш. 24.37389° сх. д. / 49.29583; 24.37389
Водойми Княже
Найближча залізнична станція Журавно
Відстань до
залізничної станції
1 км
Місцева влада
Адреса ради 77052 Івано-Франківська область, Рогатинський район, с. Луковець-Вишнівський, вул. Центральна, 4 , тел. 4-75-45
Карта
Луковець-Вишнівський. Карта розташування: Україна
Луковець-Вишнівський
Луковець-Вишнівський
Луковець-Вишнівський. Карта розташування: Івано-Франківська область
Луковець-Вишнівський
Луковець-Вишнівський

Луковець-Вишні́вськийсело Рогатинського району Івано-Франківської області. Площа 12,531 км². Населення — 356 осіб. Центр сільської ради, якій підпорядковане також село Луковець-Журівський.

Географія[ред.ред. код]

Село Луковець-Вишнівський розташоване за 34 км від районного центру, за 4 км від залізничної станції Журавно. У селі Луковець-Вишнівський є велике озеро - Княже.

Назва[ред.ред. код]

Існує легенда про виникнення села. Жив колись у районі Рогатина князь (пан). Він хотів захопити багато земель. Заїхав у наше село, де жили поляки. їх колись називали «мазурами». По цілому селі простягалися луки і зрідка були побудовані хати. Тоді цей князь вирішив оселитись у селі і назвав його Луковець. Місцеві жителі вздовж доріг насаджували багато вишень, звідси і пішла друга частина назви села Вишнівський. А далеко по луках ходили журавлі. їх було дуже багато, тому другу частину села, назвали Луковець-Журівський.

Історія[ред.ред. код]

У 1939 році в селі проживало 1300 мешканців (5 українців, 1280 поляків, 15 євреїв)[1].

Після II світової війни почалась операція «Вісла». В жовтні 1945 року частина переселенців з Польщі - з Сяноцького повіту, зокрема з с. Щавне (Лемківщина); Ярославського повіту с. Сосниця; Перемишльського повіту с. Корівники; Черемиського повіту (Надсяння), Холмщини та інших сіл цього регіону були виселені на Україну, тобто в наші села: Лук-Вишнівський і Лук-Журівський. Вони поселилися в будинках поляків, які вже на той час покинули свої житла

Для дітей переселенців в жовтні-листопаді 1945 року в шкільних будинках було організовано навчання учнів 1-4 класів. В селі також було створено так звані класи сільської молоді (5-7кл.) для дітей, які закінчили початкову школу в Польщі. В 1946 році класи сільської молоді було ліквідовано.

В 1949 році в селі виник колгосп «Прапор Ілліча» (з 1989 р. перейменований на «Прапор України»). У 70-80 роках колгосп був мільйонером. Довгі роки головою колгоспу працював І.Г.Паращак.

У селі був костел, побудований поляками ще в 1883 році. Коли сюди переселилися українці, костел переробили на церкву (1945 р). Всю церковну атрибутику (образи, чашу, корогви та ін.) з своїх церков перевезли в с. Луковець українці.8 Разом зі своїми парафіянами в село приїхав отець Інокентій Рудавський, який помер у 1950 році. Його онук Юрій Рудавський був ректором Львівського політехнічного інституту

З часом зростала чисельність учнів. В селі Лук-Вишнівський була відкрита дочірня початкова школа, яка підпорядковувалась Луковець- Журівській семирічній школі, що була відкрита в 1965 році (директор Салук Володимир Йосипович).

У 1978 році в селі побудовано медпункт. У 1985 році відкрито новозбудовану Лук-Вишнівську ЗОШ І-ІІ ст. Першим директором даної школи був Шумиляк Петро Іванович.

У часи національно-визвольних завдань, в роки незалежності розпався колгосп і утворилася СП «Луковець». В даний час населення працює на своїх присадибних ділянках, земля розпайована.

Сьогодення[ред.ред. код]

На території села в даний час є сільська рада, школа, медпункт, пошта, магазин, будинок «Просвіта», бібліотека.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 67 — Вісбаден, 1983. — 205 с.