Лунинець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


місто Лунинець
біл. Лунінец
Coat of Arms of Łuniniec, Belarus.svg Flag of Łuniniec.svg
Герб Лунинця Прапор Лунинця
Belarus-Luninets-Railway Station.jpg
Основні дані
52°15′00″ пн. ш. 26°48′40″ сх. д. / 52.25000° пн. ш. 26.81111° сх. д. / 52.25000; 26.81111Координати: 52°15′00″ пн. ш. 26°48′40″ сх. д. / 52.25000° пн. ш. 26.81111° сх. д. / 52.25000; 26.81111
Країна Білорусь Білорусь
Область Берестейська область
Район Лунинецький район
Перша згадка 1449
Статус з 1921 року
Населення 24,2 тисячі мешканців (2000)
Площа 55 км²
Поштовий індекс 225642
Телефонний код +375-1647
Висота 139[1] м.н.р.м.
Відстань
Найближча залізнична станція Лунинець
До Мінська
 - фізична 250 км
До обласного центру
 - фізична 240 км
Місцева влада
Веб-сторінка luninets.brest.by
Лунинець is located in Білорусь
Лунинець
Лунинець
Лунинець is located in Берестейська область
Лунинець
Лунинець

CMNS: Лунинець на Вікісховищі

Лунине́ць (біл. Лунінец) — місто (з 1940), центр Лунинецького району Берестейської області Республіки Білорусь. Розташований за 240 км на схід від Берестя і за 250 км на південь від Мінська. Залізничний вузол на лініях, що ведуть на Барановичі, Гомель, Рівне, Берестя. У місті розташований пункт контролю на кордоні з Україною Лунинець—Сарни.

Історія[ред.ред. код]

Історія давньої Лунинецької землі йде в далеке минуле про що свідчать кургани і стоянки первісних племен. Лунинець вперше згадується в історичних джерелах в 1449 році як село Малий Лулин. З 1471 село Лулинець належало Неміровичам. У 1552 вдова Я. П. Неміровича Ганна Сапежанка передала село своєму прийомному синові польському воєводі С. С. Давойні. З 1561 село зветься Лунинець. З 1588 у Новоградському повіті Великого князівства Литовського. В 1622, колі Лунинець був подарований Дятловіцькому чоловічому монастирю, село належало Друцьким-Любецьким, Гравжишським, Кунцевичам, Долматам.

Після другого поділу Речі Посполитої у 1793 році Лунинець увійшов у склад Російської імперії. У 1842 майно монастирю було передане в казну, а мешканців перевели в категорію державних селян. 30 грудня 1884 року з Пінську в Лунинець і далі на Барановичі і Ліду пройшов перший товарно-пасажирський потяг. Тоді в невеликому селі Лунинець з'явився залізничний зупинний пункт. У 1885 році було закінчено будівництво лінії Лунинець—Рівне, а в 1886 році введена в експлуатацію лінія Лунинець—Гомель. Побудована у 1905 році станція Лунинець стала крупним залізничним вузлом для чотирьох напрямків.

Після побудови залізниці багато євреїв переїхали в Лунинець з прилеглих містечок. Більшість з них оселилися у своєму кварталі Жамедь і біля ринкової площі. На початку 20 століття єврейське населення містечка становило приблизно 3000 осіб — третину усього населення.

Залізничний вокзал

У 19111912 роках в місті працював вчителем Якуб Колас. У 19211939 роках Лунинець входив до складу Польщі і був повітовим центром Поліського воєводства. Розпорядженням Ради Міністрів 4 березня 1926 р. розширено межі міста шляхом приєднання села Лунинець, вилученого зі складу гміни Лунін[2]. З 1939 року — у СРСР у складі Білоруської РСР. Тоді єврейські школи були закриті, а магазини і банківські рахунки були розграбовані. У 1940 році Лунинець отримав статус міста.

Під час Другої світової війни Лунинець був окупований Німеччиною з 1941 по 1944 рік. Німці захопили контроль над містом у червні 1941 року. У серпні 1941 року майже усі єврейські чоловіки були вбиті, а жінки і діти були переведені в гетто. За роки окупації в Лунинці і населених пунктах району було розстріляно близько 17000 осіб, у таборах смерті закатовано понад 3000 військовополонених солдатів і офіцерів Червоної армії, до Німеччини примусово вивезли близько 2500 осіб. У Лунинці загинуло 5364 жителі, в тому числі 4244 євреї.

Підприємства[ред.ред. код]

  • Важливу роль в економіці міста відіграє залізниця. У Лунинці розташоване локомотивне депо і підприємство по обслуговуванню залізничного транспорту.
  • Завод з виробництва електродвигунів «Поліссяелектромаш».
  • Ремонтно-механічний завод
  • Лунинецький молочний завод, який виробляє сухе знежирене молоко.
  • Підприємство «Лунинецьліс» і деревообробний комбінат.
  • Готель «Юбілейная».

Культура[ред.ред. код]

Лунинецький краєзнавчий музей. В Лунинці виходить районна газета «Лунінецкія навіны».

Персоналії[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Шаблон:Лунинецький повіт