Лур'є Григорий Ісаакович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лур'є Григорий Ісаакович
Народився 12 червня 1878(1878-06-12)
Вітебськ
Помер 1938(1938)

Григорий Ісаакович Лур'є — російський революціонер, одеський історик.

Життєпис та науковий доробок[ред. | ред. код]

Народився 12 червня 1878 у Вітебську в єврейській родині.

З шести років обучався в хедері, а потім в духовному училище — ешиве. По закінченню навчання отримав місця молодшого Рабина в містечку Городок. У вісімнадцятирічному віці познайомився з представниками соціал-демократичного руху та розпочав революційну діяльність.

Повернувся до Вітебська й зайнявся пропагандою в кружках робочих і ремісників. 1897 під час організації Бунду став його членом. 1900 заарештований «як звинувачений в організації кружків саморозвитку, які мали революційну мету на основі робітничого руху», а в травні 1901 був відпущений під залог. У лютому 1903 висланий до Східної Сибірі (с. Павловське Якутського окр.) на чотири роки. Після закінчення строку заслання перебрався на Захід Росії, де займається революційною діяльністю, а від 1906 в еміграції. 19061907 продовжував діяльність в організаціях Бунду, в містах Вільно, Лодзь, Київ, Варшава, Берн. Від Варшавської організації Бунду брав участь у ІІ Всеросійській конференції профспілок (1906) та V Лондонському з'їзді РСДРП (1907). У період спаду революційного руху поступив на юридичний факультет Варшавського ун-ту. Весною-літом 1913 склав екстерном екзамени та отримав диплом присяжного повіреного.

Від 1912 у Лодзі працював у Південному об'єднанні споживчої кооперації. 19171919 виступав як безпартійний громадський діяч та згодом перебрався до Одеси. Влітку 1920 розпочав педагогічну кар'єру: викладач ОІНО (1920—1922) — політична економія, історія первісної культури та проф. Одеського ін-ту народного господарства (1921—1922) — промислова кооперація. У першому закладі протягом 1921/22 н. р. він був деканом фак-ту. Наприкінці 1922 перебрався до Москви. Спочатку він працював в кооперативному технікумі системи споживчої кооперації, де викладав статистику, та в Центросоюзі. В 1920-1930-ті активний член Всесоюзного «Общества бывших политкаторжан и ссыльных поселенцев». У товаристві було земляцтво «романовцев» та секція по вивченню єврейського революційного руху в Росії, в яких здійснював велику науково-методичну та громадську роботу. Брав участь в написані та виданні матеріалів, які виходили у видавництві товариства, був автором декількох статей і брошур з історії революційного руху та громадського життя в царській Росії. Його праці публікувалися на єврейській та російській мовах. На початку 1930-х, за рішенням однієї з перевірочних комісій, він був змушений залишити роботу в Центросоюзі, як колишній меншовик, а потім звільнений з кооперативного технікуму. У цей час розпочав працювати в Ленінській бібліотеки, де займався перекладами з староєврейського.

3 березня 1938 заарештований за звинуваченням в участі у «контрреволюційній терористичній організації». 17.09.1938 засуджено до розстрілу. У 1956 його реабілітовано.

Праці[ред. | ред. код]

  • Интернационал в Одессе (По материалам Одесского Жандармского Архива) // Каторга и ссылка. — 1924. — № 4;
  • Из дневника «романовца» // Каторга и ссылка. — 1926. — № 1;
  • А. А. Костюшко — Валюжанич — «Техник Григорович» (1876—1906) // Каторга и ссылка. — 1929. — № 3;
  • Отклики «Романовки» в Колымске // Каторга и ссылка. — 1929. — № 4;
  • К биографии В. В. Маяковского // Каторга и ссылка. — 1931. — № 4.;
  • Журнал безвременья // Каторга и ссылка. — 1931. — № 6;
  • Манифестация безработных в Варшаве // Каторга и ссылка. — 1931. — № 10;
  • Как в монастыре рабочего исправляли // Каторга и ссылка. — 1931. — № 11-12;
  • «Тайга» (к истории журналистики ссылки) // Каторга и ссылка. — 1931. — № 11-12;
  • Ещё о «Журнале Политической ссылки» и о предыстории 1889 г. // Каторга и ссылка. — 1932. — № 3;
  • Из истории пребывания декабристов в Якутской области // Каторга и ссылка. — 1932. — № 5;
  • Красная Лодзь (Рабочая стачка 1892 г.). — М., 1934..

Література[ред. | ред. код]

  • Левченко В. В. Історія в Одеському інституті народної освіти: викладання та дослідження // ЗІФ. — Вип. 12. — Одеса, 2002. — С. 232, 236;
  • Лурье А. Г. Были, легенды и сказки одной семьи // Мишпоха. Историко-публицистический журнал. — 2005. — № 17;
  • Левченко В. В. Ротація професорсько-викладацького складу з гуманітарних дисциплін в Одеському інституті народної освіти // Науковий вісник. Одеський державний економічний університет. — № 17 (37). — Одеса, 2006. — С. 146.