Лускунчик (балет)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Балет
Лускунчик
рос. Щелкунчик
Nutcracker1892.jpg
Композитор Чайковський Петро Ілліч
Автор(и)
лібрето
Маріус Петіпа
Джерело сюжету Історія Лускунчика
Рік створення 1892
Інформація у Вікіданих

«Лускунчик» (рос. «Щелкунчик») — балет Петра Чайковського на дві дії за однойменною казкою Гофмана, (лібрето Маріуса Петіпа).

Балет написано на замовлення Дирекції імператорських театрів. Вперше поставлений 6 (18) грудня 1892 року на сцені Маріїнського театру в Петербурзі.

За спогадами брата композитора, Модеста, «успіх нового твору був великим; з шести номерів сюїти п'ять було повторено на одностайну вимогу публіки».

Академік Борис Асаф'єв так охарактеризував балет Чайковського:

«Лускунчик» — зовсім інше і зовсім особливе досконале художнє явище: симфонія про дитинство. Ні, вірніше, про те, коли дитинство на зламі. Коли вже хвилюють мрії ще невідомої юності, але ще не відійшли дитячі звички, дитячі жахи, коли ляльки — наче живі, а гра у війну — це бажання бачити себе мужнім, хоробрим. Коли сни поривають думки і почуття вперед, а неусвідомлене — в життя, яке тільки передчувається.
Наче розсуваються стіни дитячої кімнати і думки — мрії героїні та героя, вириваються на свіжий простір — у ліс, природу, назустріч вітрам, хуртовинам, далі — до зірок... і в рожеве море надій

На київській сцені балет ставився неодноразово. 1956 року до нього звернувся балетмейстер Вахтанг Вронський, 1972-го постановку «Лускунчика» здійснив Анатолій Шекера, 1986 -- Валерій Ковтун, 2004-го — Віктор Литвинов.

Історія «Лускунчика»[1][ред. | ред. код]

Афіша балету «Лускунчик» Національної опери України
  • 1816 - Виходить друком повість-казка Теодора Амадея Гофмана «Лускунчик та Мишачий король», головну героїню якої звати Маріхен.
  • 1844 - Олександр Дюма переказує гофманівську казку французькою мовою. Неоготичну філософську історію письменник перетворює на легку та світлу повість про перше кохання, героїню якої називає Марі.
  • 1892 - Петро Чайковський пише балет «Лускунчик», лібрето до якого створює Маріус Петіпа - головний балетмейстер Маріїнського театру. Чайковський читав повість-казку Гофмана. Петіпа німецької не знав і знайомився з сюжетом за переказом Дюма. Героїню Петіпа назвав Кларою. І зараз у більшості європейських та американських постановок головна героіня носить ім'я Клара. За сюжетом Клара отримує у подарунок на Різдвяні свята ляльку, яка вміє колоти горіхи. Лялька виявляється зачарованим принцем з міста солодощів. Жителі міста, серед яких Фея Драже та Принц Коклюш, радісно зустрічають Клару з Лускунчиком. Варіацію Феї Драже Петіпа написав для італійської прими Антонієтти Дель-Ера. Чайковський спеціально для цієї варіації на прем'єру балету таємно привіз в Росію новий музичний інструмент — челесту - клавішний металофон, що нагадує невелике піаніно.
  • 1934 - Прем'єра «Лускунчика» в Європі, у Лондоні.
  • 1935 - У Радянському Союзі «Лускунчик» стає святковою казкою, а ялинка на сцені перетворюється з обов'язкового атрибуту спекталя на повноцінну учасницю дії.
  • 1954 - Прем'єра балету у США. "Лускунчик" стає одиним із символів американського Різдва. У Нью-Йорку «Лускунчик» і досі показують 50 разів за сезон. Загалом у США існує близько 150 варіантів постановок балету.
  • 1956 - Хореограф Вахтанг Вронський вперше поставив «Лускунчика» у Національній опері України.
  • У всьому світі ставлять «Лускунчика», у кожній країні у постановку привносить власні компоненти: у Канаді дія починається з танцю на льоду, у Китаї на сцені з'являються дракони, у Чилі частиною постановки стає бій на шаблях, у Німеччині для постановки створюють найбільшого у світі десятиметрового Лускунчика, у Лондоні ялинку на сцені прикрашають вінтажними іграшками 19 сторіччя.
  • 1972 - Балетмейстер Анатолій Шекера представляє в Києві сумну та ліричну версію балету з трагічним адажіо.
  • 1986 - Народний артист СРСР Валерій Ковтун ставить у Національній опері України «Лускунчика». Балет і понині йде у театрі у сценографії головного художника Марії Левитської. У Києві з'являється традиція - загадувати бажання під час балету у той момент, коли на сцені виростає велика ялинка.
  • 2019 - Трупа Національної опери України на гастроліях в Парижі з тріумфом танцює 16 вистав «Лускунчика».

Дійові особи[ред. | ред. код]

Ескізи К.Іванова до 1 акту «Лускунчика»
Ескізи К.Іванова до 2 акту «Лускунчика»
  • Штальбаум.
  • Його дружина.
їхні діти:
  • Клара (Марі, Маша), принцеса
  • Фріц (Міша).
  • Маріанна, племінниця.
  • Няня.
  • Дросельмаєр.
  • Лускунчик, принц.
  • Фея Драже.
  • принц Коклюш
  • Лялька.
  • Паяц (блазень).
  • Король мишей.
  • Кордебалет: гості, родичі, слуги, маски, пажі, квіти, іграшки, солдатики і т. д.

Структура[ред. | ред. код]

  1. Увертюра
    Дія перша.
  2. Прикрашання й запалювання ялинки.
  3. Марш.
  4. Дитячий галоп і вихід батьків.
  5. Вихід Дросельмейстера.
  6. Сцена і танок «Гросфатер».
  7. Від'їзд гостей.
  8. Бій. Сцена. Війна іграшок і мишей.
  9. Ялиновий ліс узимку.
  10. Вальс сніжинок.
    Дія друга.
  11. Палац ласощів Конфитюренбург.
  12. Прибуття Маші й Лускунчика. Дивертисмент.
  13. Шоколад: іспанський танець.
  14. Кава: арабський танець.
  15. Чай: китайський танець.
  16. Трепак: російський танець.
  17. Танець пастушків.
  18. Мамаша Гигонь і паяци.
  19. Вальс квітів.
  20. Танець принца Оршаду й Феї Драже.
  21. Варіація 1: Тарантела. Варіація танцівника
  22. Варіація 2: Танець Феї Драже.
  23. Кода — танцюють всі учасники попередньої сцени.
  24. Фінальний вальс й апофеоз.
  25. Апофеоз.

Література і посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Максимець, Світлана (30 листопада 2020 року). Магія «Лускунчика»: як весь світ повірив у казку. Процитовано 12 січня 2023 року.