Лух'я

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лух'я
Luhya children.jpg
діти лух'я
Кількість 4,75 млн осіб
Ареал Кенія Кенія, Танзанія Танзанія
Близькі до: народи банту
Мова лух'я
Релігія християнство (католицизм);
традиційні культи;
протестантизм.

Лух'я (луйя, абалуйя) — група народів, що відносяться до банту, які розмовляють мовою лух'я і проживають в основному в Кенії - 4 млн чол. та Танзанії - 750 тис. чол. У лух'я збереглися традиційні вірування; частина з них - католики, частина - квакери, частина - прихильники афрохристиянських культів (Сапронов 2000: 213).

Мова[ред. | ред. код]

Розмовляють близькоспорідненими мовами лух'я (луя) групи банту (Ольдерогге, Потєхін 1954: 133).

Традиційні заняття[ред. | ред. код]

Лух'я практикували ручне перелогове землеробство (сорго, елевсіна, сімсім, бобовые, батат, банани) і ручне підсічно-вогневе землеробство. Наразі перейшли до інтенсивного товарного землеробства. Вирощують такі культури як бавовна, арахіс, цукровий очерет та каву. Зміна способу обробки землі сталася в результаті втрати земель в колоніальний період. Традиційно займаються полюванням і риболовлею. Лух'я - вмілі воїни (Сапронов 2000: 213). Ремесла є привілеями певних родів; розвинені вироблення шкіри, ковальська справа, плетіння рибальських сіток (Ольдерогге, Потєхін 1954: 133).

Побут[ред. | ред. код]

Традиційно лух'я будували хатини з палиць, які вони скріплювали глиною. Конічний дах (зазвичай з трави) нависає над стінами, утворюючи веранду. Хатини розставлені по колу, утворюючи таким чином круглі по плануванню села, оточені живоплотом або стіною. Традиційний одяг - покривало з шкіри у чоловіків і пов'язка на стегнах у жінок, прикраси з металу і раковин каурі, у чоловіків іноді - головний убір зі шкіри, прикрашений каурі. В вживання йде в основному рослинна їжа, а також молоко та м'ясо диких тварин (Львова 1984: 39).

Культура[ред. | ред. код]

Широке поширення набув культ предків, чаклунство та магія. У лух'я існують церемонії викликання дощу і змови вітру. Зберігається музичний фольклор (Львова 1984: 39).

Література[ред. | ред. код]

  • Ольдерогге Д. А., Потехин И. И. / Гл. ред. Смирнов С. Р. // Народы Африки . — М.: Академия наук СССР, 1954. — 341 с.
  • Львова Э. С. Этнография Африки. / отв. ред. Львова Э. С. — М.: Наука, 1984. — 213 с.
  • Сапронов К. В. Лухья // Народы и религии мира./ гл. ред. Тишков В. А. ; редкол.: Артемова О. Ю., Артюнов С. А., Кожанский А. Н. — М. : Большая российская энциклопедия, 2000. — 615 с.

Примітки[ред. | ред. код]