Луховиці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Луховиці
Gerb lukhovitsy.gif Flag of Lukhovitsy (Moscow oblast).png
Герб Луховиць Прапор Луховиць
Lukhovitsy, Moscow Oblast, Russia - panoramio (119).jpg
Розташування міста Луховиці
Розташування міста Луховиці
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Московська область
Муніципальний район міський округ Луховиці
Код ЗКАТУ: 46230501000
Код ЗКТМО: 46630101001
Основні дані
Час заснування: 1594
Статус міста з 1957 року
Населення 29800 (2013) [1]
Площа 16,1 км. кв. км²[2]
Поштові індекси 140500
Телефонний код +7 +7 49663
Географічні координати: 54°58′00″ пн. ш. 39°01′30″ сх. д. / 54.9666666666947776320739649° пн. ш. 39.02500000002777369° сх. д. / 54.9666666666947776320739649; 39.02500000002777369Координати: 54°58′00″ пн. ш. 39°01′30″ сх. д. / 54.9666666666947776320739649° пн. ш. 39.02500000002777369° сх. д. / 54.9666666666947776320739649; 39.02500000002777369
Часовий пояс UTC+3, влітку UTC+4
Висота над рівнем моря 125 м м
Веб-сторінка luhinfo.ru

Луховиці у Вікісховищі?

Лухови́ці (рос. Луховицы) — місто у Московській області Росії, адміністративний центр Луховицького району. Засноване 1594 року, однак перша згадка датується 1567 роком, статус міста з 1957 року. Місто розташовано на річці Ока за 135 кілометри на південний схід від Москви на Москворецько-Окській рівнині. Залізнична станція на лінії Москва — Рязань. Попередня назва — село Глуховичі. На північ від Луховиць розташована група штучних водойм Голубі озера (затоплені піщані кар'єри «Союзпіски»), оточені сосновим лісом які мають велику популярність серед відпочивальників[3][4].

Історія[ред. | ред. код]

Церква святої Трійці у Луховицях

Вперше згадується в рязанських хроніках 15941597 рр. — як село Глуховичі. Назва пов'язана з прізвиськом Глухой, Глухов, а суфікс -ичи вказує на приналежність землі його нащадкам. Наприкінці XVI ст. це була вотчина рязанського архієпископа. У пізніших джерелах село згадується у формі Луховичі[5].

З 1764 року економічне село, у середині 19 ст. через Луховиці пройшла рязанська дорога, що привело до росту промислів та торгівлі. На початку 20 століття виникло пристанційне селище.

Відповідно до північноросійського цокання суфікс -ичи замінюється на -ицы, і ця форма стає офіційною з середини 1920-х рр.[5]

У 1931 році було створено Луховицький район з центром у селі Луховиці. 20 червня 1957 року отримало статус міста [6].

Символіка[ред. | ред. код]

Місто Луховиці має власну символіку — герб та прапор. Герб та прапор міста було ухвалено 22 грудня 2006 року. [7]

Міський округ[ред. | ред. код]

До складу міського округу окрім міста Луховиці також входить селище станція Чорна. Депутатський корпус Луховиць складається з 19 депутатів-мажоритарників. [8]

Промисловість[ред. | ред. код]

У місті працюють шкіргалантерейна та дві швейні фабрики, цегельний і машинобудівний заводи. Добре розвинута харчова промисловість: консервний, молочний, борошномельний заводи. У місті виготовляють винищувачі МіГ — у місті є підприємство, на якому складають МіГи з 21 по 29-й.

Вирощування огірків[ред. | ред. код]

Раніше на в'їзді у місто висів банер з написом «Є в Росії три столиці: Москва, Рязань та Луховиці», потім зміст банеру поміняли, замінивши Рязань на Пітер, чим завдали образи рязанцям, оскільки ті, згадуючи Луховиці зневажливо називають її «столицею огірків», які є головним міським брендом. Вирощувати їх почали у голодні 30-ті роки ХХ століття, і настільки успішно, що у 2005 році на в'їзді в місто встановили пам'ятник огірку-годувальнику. Також у місті є Музей Огірка [9].

Населення[ред. | ред. код]

Рік тис. чол рік тис. чол рік тис. чол рік тис. чол
1897 1.7 1989 32.5 2001 32.6 2008 31.9
1939 1.9 1992 33.3 2003 32.4 2010 31.9
1959 12.7 1996 32.9 2005 32.2 2011 29.9
1970 18.1 1998 32.9 2006 32.1 2012 29.8
1979 27.7 2000 32.7 2007 32.1 2013 29.8

[10]


Освіта[ред. | ред. код]

У місті працює Луховицька філія Сучасної гуманітарної академії

Пам'ятки історії та архітектури[ред. | ред. код]

На території колишнього села Сушково знаходиться дерев'яна Казанська церква (1754 рік), яка має статус пам'ятки архітектури [11] На околиці міста біля Алеї Слави встановлена військова техніка — реактивний навчально-тренувальний літак Л-29, винищувач МіГ-21, інша важка військова техніка. У місті є пам'ятник винищувачу-бомбардувальнику МіГ-23 На околиці міста встановлено пам'ятник огірку на якому написану «Огірку-годувальнику від вдячних луховичан». Недалеко від вокзалу встановлено пам'ятник Петру Першому, а в околицях міста розташовано село Дединово — історичний центр російського суднобудування а також село Перевицький Торжок — колишнє старовинне місто Перевитськ.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.mojgorod.ru/moskovsk_obl/
  2. Федеральна служба державної статистики. Регіони Росії. Основні соціально-економічні показники міст. 2007. Центральний федеральний округ. Міста Московської області. Стор. 53. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 2008-07-07. 
  3. http://xn----7sbajhyabc2afnsxoqw0boi9hqd.xn--p1ai/index.php?option=com_content&view=article&id=6&Itemid=9
  4. http://dic.academic.ru/
  5. а б Е. М. Поспелов. Топонимический словарь Московской области. — М. : Инфомационно-издательский дом «Профиздат», 2000. — С. 157.
  6. http://www.mojgorod.ru/
  7. http://geraldika.ru/
  8. http://xn----7sbajhyabc2afnsxoqw0boi9hqd.xn--p1ai/
  9. http://strana.ru/places/22936106/info
  10. http://www.mojgorod.ru/moskovsk_obl/
  11. Архівована копія. Архів оригіналу за 16 квітень 2009. Процитовано 31 жовтень 2014.