Луцьк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Луцьк
Herb Lutsk.svg Prapor Lutsk.svg
Герб Луцька Прапор Луцька
«Візитівки» міста
«Візитівки» міста
Розташування міста Луцьк
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Волинська область
Район Луцька міська рада
Код КОАТУУ 0710100000
Засноване Близько 1000 (перша згадка в 1085)
Магдебурзьке право 1432 (1497 повторно)
Статус міста з 1085 року
Населення 217 502 (1 травня 2016)[1]
Площа 42 км²
Густота населення 5179 осіб/км²
Поштові індекси 43000-499
Телефонний код +380-332
Координати 50°44′52″ пн. ш. 25°19′28″ сх. д. / 50.74778° пн. ш. 25.32444° сх. д. / 50.74778; 25.32444Координати: 50°44′52″ пн. ш. 25°19′28″ сх. д. / 50.74778° пн. ш. 25.32444° сх. д. / 50.74778; 25.32444
Висота над рівнем моря 181 м
Водойма р. Стир
День міста 3-тя неділя серпня
Відстань
Найближча залізнична станція Луцьк
До Києва
 - фізична 370 км
 - залізницею 469 км
 - автошляхами 388 км
Міська влада
Адреса вул. Б. Хмельницького, 19, Луцьк, 43025 , тел. (332) 77-79-01
Веб-сторінка Міська рада Луцька
Міський голова Романюк Микола Ярославович[2]

Commons-logo.svg Луцьк у Вікісховищі

Луцьк (пол. Łuck, нім. Luzk, їдиш לוצק, лат. Luceoria) — місто в Україні на р. Стир, обласний центр Волинської області. Політичний, культурний і релігійний центр Волині.

Походження назви[ред.ред. код]

Найпоширеніша версія повідомляє, що місцевість, де тепер стоїть Луцьк, мала вигідне оборонне розташування — з півночі та заходу межі міста визначалися вигином ріки Стир, на півдні протікав Глушець, схід оточували непрохідні болота. Звідси і назва міста — Лучеськ, а потім Луцьк — від слова «лук», тобто «коліно, вигин ріки». Сучасні мешканці міста Луцька лучани зберегли незмінною стародавню назву племені «лучан», що мешкало на цьому вигині та в околицях.

Інша легенда пов'язує назву «Лучеськ» з ім'ям вождя східнослов'янського племені дулібів — Луки, який і започаткував стародавнє місто. Також існує версія начебто в давнину пастух Луцько знайшов у Стиру діжку, а в ній документ на право заснування міста, загублену перемилянами. Він віддав знахідку законним власникам, а ті назвали нове місто на честь пастуха Луцьком[3].

Історія[ред.ред. код]

Давньоруський період[ред.ред. код]

Вперше згадка про Луцьк з'явилася у Іпатіївському літопису (датована 1085 роком), який вже тоді вказав на досить істотний розвиток міста. Близько 1000 року Володимир I Великий приєднав Волинь до Київської Русі і збудував у Луцьку фортецю, що згодом перетворилась на істотну перепону на шляху загарбників. Ця фортеця витримала облогу військ польського короля Болеслава II Сміливого, Андрія I Боголюбського, галицьких князів Володимира Володаревича та Ярослава I Осмомисла. Місто тривалий час було нездоланною перепоною на шляху татаро-монгольської орди, однак у середині XIII століття лучани були змушені зруйнувати свої оборонні укріплення. Вже у ті часи Луцьк відігравав роль економічного та адміністративного центру Волинського князівства, яке у складі Галицько-Волинської держави перегорнуло одну з найважливіших сторінок українського державотворення.

1340 року Луцьк отримує статус столиці Галицько-Волинського князівства. В цьому ж часі зводиться резиденція князя Любарта — Луцький замок. Це одна з небагатьох давніх споруд готичного стилю, які збереглися в Україні. Замок має три вежі: В'їзну, Владичу і Стирову. Всередині замку розташовувався кафедральний собор Івана Богослова — храм класичного візантійського стилю. У XV столітті в ньому висвячували московських єпископів. З амвону церкви виголошував свої палкі проповіді Петро Могила. Розкопки давнього храму в середині 80-х років XX століття виявили за апсидою церкви поховання титулованих осіб, зокрема — князя Ізяслава Інгваровича, син Інгвара Ярославича, який загинув під час битви на річці Калка. Історики припускають, що саме тут був похований і Великий князь Любарт.

У складі ВКЛ, Королівства Польського[ред.ред. код]

Можливо, в листопаді 1386 року[4] після Кревської унії король Польщі Ягайло відібрав у князя Федора Любартовича частину його спадкового князівства (волость) з Луцьком[5]. За відомостями, зокрема, Яна Длуґоша, Ягайло також призначив державцем Луцька польського шляхтича Кшеслава з Курозвенк, намагаючись перетворити Волинь у провінцію Польського Королівства. Михайло Грушевський припускав, що це надання шляхтичу відбулось перед наданням Луцька з волостю в управління Витовта[4].

13881430 — роки князювання литовського князя Вітовта, сина Кейстута, який обирав Луцьк другою після Вільно своєю резиденцією і місто практично стало столицею Литовського князівства. Разом з Вітовтом до Луцька приїздять вірмени. Вони були чудовими будівничими — майже усі кам'яні споруди Луцька, Львова, Кам'янця-Подільського зведені саме вірменами. Тогочасний Луцьк — місто напрочуд інтернаціональне. У мирі і злагоді тут мешкали українці, поляки, євреї, караїми. Кожна громада мала свою святиню (церкву, синагогу, кірху, кенасу), систему податей та особливі архітектуру і планування кварталів. 1429 року в Луцьку відбувається з'їзд наймогутніших монархів Європи з метою обговорення проблем захисту Європи від османських завойовників. 28 липня у таборі коло Заслава великий князь литовський Олександр видав грамоту на переведення Луцька з волинського на маґдебурзьке право[6]. Луцьк пережив війну 1431 року. 4 вересня 1437 року князь Свидригайло уклав у Львові «провізоричну» угоду з «польськими панами», за якою олеський староста Ян з Сєнна і Олеська та каштелян мендзижецький Вінцентій з Шамотул зайняли Луцьк. За даними Яна Длуґоша, в січні 1438 року вони віддали місто князю Зигмунту Кейстутовичу[7].

Саме тут українська політична верхівка переховувалася від татарського війська наприкінці XV століття. Відомо, зокрема, що 1506 р. старостою луцьким був Федор (Федько) Янушкевич, а з 1507 р. Острозький Костянтин Іванович. Звідси поширювалась культура на решту русинських земель, зокрема — Волинське право і Волинський статут. Тодішній Луцьк у колі інтересів не лише Великого Литовського князівства, а й могутніх Московської держави, Королівства Польща та Австрійської монархії Габсбургів. Тут свою резиденцію влаштовує і польський королівський канцлер Альбрехт Радзивілл.

Замок Любарта (мал. Помпея Батюшкова)
Луцьк (мал. Наполеона Орди)

Починаючи з кінця XVI ст. Луцький замок втрачає значення оборонної твердині, проте місто залишається світською і духовною столицею краю. З огляду на велику кількість сакральних споруд сучасники називають його «Римом Волині», а польський поет Себастьян Кльонович так згадує про Луцьк: «Хто ж міг би минути Луцьк, місто пісні достойне?..» (1584 р.)

Активні торговельні зв'язки також певною мірою зумовили строкатий національний склад тогочасного Луцька. Окрім українців, тут проживали литовці, поляки, вірмени, татари, євреї та караїми.

У складі Речі Посполитої[ред.ред. код]

1569 року внаслідок Люблінської унії волинські землі переходять під владу Польщі, а Луцьк стає столицею новоутвореного воєводства і резиденцією воєвод. Місто поступово полонізується, оскільки правові гарантії руської шляхти і руського духовенства залишились лише на папері.

Прибулі на конвокаційний сейм 1573 року посли князя Юрія Слуцького з Луцька передали коронним сенаторам лист, в якому Юрій Слуцький віддавав під опіку сенату своє князівство і просив місце в сенаті[8].

1595 року місто здобувають козаки Северина Наливайка.

З метою опору ополяченню і Берестейській церковній унії (1596 р.) в Луцьку на початку XVII ст. виникає православне братство. 1 вересня 1619 року братство отримало офіційне визнання короля з наданням привілею на будівництво церкви і притулку.

Волинська шляхта на Луцькому сеймику 1645 року протестувала проти рішення Любельського трибуналу, за яким в Кисилині мали бути закриті аріянські збір та школа, шляхтич-аріянин Юрій Чаплич-Шпановський мав заплатити Луцькій католицькій капітулі 500 золотих червоних, 500 — суду у Володимирі, всі провідники-аріяни мали бути видалені з міста[9].

1648 — повстання проти гніту шляхти.

В місті відбувалися сеймики Київського воєводства під час повстання Богдана Хмельницького: в березні 1649 року (вислав Стефана Немирича з Томашем Казимірським делегатами до короля з проханням військової допомоги[10]), у 1650 році (доручив Юрію Немиричу оборону київського Полісся[11]).

Кінець XVII—XVIII ст. — час повільного занепаду Луцька. Часті пожежі, повені, епідемії спустошують його. Поступово згасає в місті культурне та релігійне руське (українське) життя. В канцеляріях і установах воєводства руську (українську) мову заміняє польська, а урядовцями стають поляки.

1706 року внаслідок шведського загарбання місто зазнає значних спустошень.

1795 — III поділ Польщі. Луцьк разом з рештою Західної Волині анексовано Російською імперією. Центром новоутвореної Волинської губернії стає Житомир, а Луцьк залишається центром повіту.

У XIX ст. економічне та суспільне життя міста не пожвавилося. Лише з побудовою в дев'яностих роках XIX ст. гілки Південно-Західної залізниці починається економічне піднесення Луцька. На той час (1895 р.) кількість мешканців становила 15125 осіб.

Мури єзуїтського колегіуму

Влітку 1890 року цар Олександр III, який перебував у місті під час військових маневрів, був здивований, що до повітового Луцька немає залізниці. Імператор наказав негайно виправити цей недолік. З Барановичів викликали спецбатальйон для будівництва залізниці. На земельні роботи було мобілізовано місцевих селян. 11 верст колії побудували в найкоротший строк і 10 вересня 1890 року перший потяг прибув до Луцька[12].

Перша світова[ред.ред. код]

Під час першої світової війни Волинь стає тереном запеклих боїв. Влітку 1916 року в околицях Луцька стався відомий Брусиловський прорив, що увійшов в історію першої світової війни.

Українська Народна Республіка[ред.ред. код]

Після Лютневої революції 1917 р. над Луцьком вперше замайорів синьо-жовтий прапор. В квітні 1917 р. в місті постає перше українське соціально-політичне товариство «Українська Громада». За гетьманату в серпні 1918 р. було утворено «Просвіту». 20 грудня 1918 р. до Луцька входять загони отамана Симона Петлюри.

Друга Річ Посполита[ред.ред. код]

16 (або: 17 травня війська УНР відступили з міста[13]) травня 1919 р. до Луцька увійшли польські війська, згідно з Ризьким договором 1920 р. західна Волинь переходить до складу II Речі Посполитої. 1921 — за умовами Ризького договору і Луцьк переходить до складу Польщі. В березні 1921 р. Луцьк стає столицею нового Волинського воєводства.

Після утворення воєводства місто відразу почало відбудовуватися після серйозних воєнних руйнувань. Споруджується багато нових будівель для новоутворених воєводських і міських установ. Зведені у той час будівлі переважно у стилі тогочасного популярного конструктивізму і сьогодні є помітними в образі міста, як наприклад: школа № 1, Національний банк, поштамт, міська рада (кол. поштамт), дирекція «Укртелекому», Волинський краєзнавчий музей (кол. земельне управління), будинок офіцерів (кол. земельний банк), старий корпус університету (кол. гімназія), приміщення СБУ (кол. Polska Macierz Szkolna).

Будуються цілі житлові дільниці для офіцерів (між проспектом Перемоги та вул. 8 Березня) та держслужбовців (між вул. Шопена та Ярощука). З того ж періоду походить переважна забудова вулиць Кривий Вал, Винниченка, Сенаторки Левчанівської, Ярощука, Шопена. У місті відкриваються польські та європейські банки, численні торговельні фірми, летовище. Тоді ж були прокладені мережі водопостачання і каналізації, побудовано дві електростанції, прокладалися нові й покривалися бруківкою центральні вулиці. У Луцьку з'явилося 6 лікарень, у тому числі туберкульозний диспансер і медичний заклад у Липинах. Побудували велотрек (зараз — стадіон «Авангард»), спортзал із басейном (нині — юнацько-спортивна школа), міст Бена, Братський міст, колишні кінотеатри «Батьківщина», «Мир», «Зміна», провели реконструкцію міського (тепер — лялькового) театру. У цей же час у місті працює Луцька повітова «Просвіта».

Організовується краєзнавчий музей. 9 серпня[14] 1928 року Луцьк отримав залізничне сполучення зі Львовом, відкриюваться річкові пасажирські перевезення до Колок та Пінська та регулярне міжміське автобусне сполучення. 11 квітня 1930 р. територія міста значно зростає за рахунок приєднання довколишніх сіл[15]. Чисельність мешканців міста зростає з 30 тис. одразу після війни, до 40 тис. у 1939 р.

У 1928—38 рр. посаду Волинського воєводи займав Генрик Юзевський — відомий державний діяч Польщі та колишній віце-міністр внутрішніх справ в уряді УНР, який мав багато заслуг у справі економічного розвитку краю та добросусідства та взаєморозуміння між українцями та поляками.

У складі СРСР (передвоєнний період)[ред.ред. код]

Восени 17 вересня 1939 р. черговий раз історія робить крутий поворот і місто опиняється у складі СРСР, стає центром Волинської області, яку склала західна частина колишнього Волинського воєводства. Відкривається Волинський обласний музично-драматичний театр[16], який створено 29 листопада 1939 року за Ухвалою Ради Народних комісарів УРСР.

Друга світова[ред.ред. код]

25 червня 1941 року друга світова війна докотилась і до Луцька — місто було окуповане німецькими військами. Цьому передувала жахлива подія — 23 червня вояками НКВС на подвір'ї Луцької тюрми було безсудно страчено близько 3 тисяч в'язнів. 1 вересня 1941 року Луцьк став адміністративним центром Луцької округи, а 19 червня 1942 — столицею генеральної округи Волинь-Поділля. Під час війни в місті було утворено кілька єврейських гетто, у яких перебували близько 17 тисяч євреїв. У 1942 році вони були знищені. Їхні будинки розгромлено, синагоги пограбовано. Із кількох десятків синагог, які діяли перед війною, залишилося небагато.

Information icon.svg

Докладніше: Синагоги Луцька

У складі СРСР (повоєнний період)[ред.ред. код]

У повоєнний період Луцьк поступово відбудовується і оновлюється. Особливо бурхливо місто розвивається в 60–70-х роках XX ст. У 1973 році було затверджено нові кордони міської території і зараз площа міста сягає 4267 га. Тоді ж почалося будівництво потужних підприємств: підшипникового заводу, меланжевої фабрики та інших промислових об'єктів, що призвело до стрімкого росту населення. Починається забудова значних житлових масивів: Завокзального та Гнідавського.

У складі Незалежної України[ред.ред. код]

Зі здобуттям Україною незалежності Луцьк зберігає провідні позиції в політичному, економічному, культурному та релігійному житті Волині. Місто — одне з найбільших у західній частині України (понад 215 тисяч мешканців). Прикордонне розташування Волині робить Луцьк центром міжнародної торгівлі. Нові економічні умови розвитку змінюють і зовнішній вигляд міста: з'являються сучасні гіпермаркети, торговельно-розважальні центри та кінотеатри.

Географія[ред.ред. код]

Клімат[ред.ред. код]

Клімат Луцька помірно-континентальний, з м'якою зимою і теплим літом.

Панорама Старого міста з лівого берега річки Стир

Середньорічна температура повітря становить 7,4 °С, найнижча вона у січні (-4,9 °С), найвища — в липні (18,0 °С).

Найнижча середньомісячна температура повітря в січні (мінус 14,0 °С) зафіксована в 1987 р., найвища (2,0 °С) — в 2007 р. Найнижча середньомісячна температура в липні (15,8 °С) спостерігалась у 1962 р. і 1979 р., найвища (21,4 °С) — в 1959 р. Абсолютний мінімум температури повітря (мінус 33,6 °С) зафіксовано в лютому 1929 р., абсолютний максимум (36,2 °С) — в серпні 1946 і 1952 рр.

В останні 100—120 років температура повітря в Луцьку, так само як і в цілому на Землі, має тенденцію до підвищення. Протягом цього періоду середньорічна температура повітря підвищилася щонайменше на 1,0 °С. Більшим, у цілому, є підвищення температури в першу половину року.

У середньому за рік у Луцьку випадає 560 мм атмосферних опадів, найменше — у березні, найбільше — в липні.

Мінімальна річна кількість опадів (310 мм) спостерігалась у 1961 р., максимальна (822 мм) — в 1931 р. Максимальну добову кількість опадів (114 мм) зафіксовано 4 серпня 1959 р. У середньому за рік у місті спостерігається 148 днів з опадами; найменше їх (10) у серпні, найбільше (16) — у грудні. Щороку в Луцьку утворюється сніговий покрив, проте його висота незначна.

Відносна вологість повітря в середньому за рік становить 78 %, найменша вона у травні (64 %), найбільша — у грудні (89 %).

Найменша хмарність спостерігається в серпні, найбільша — в грудні. Найбільшу повторюваність у місті мають вітри із заходу, найменшу — з північного сходу. Найбільша швидкість вітру — у листопаді, найменша — влітку. У січні вона в середньому становить 4,1 м/с, у липні — 2,8 м/с[17].

Спостереження за погодою веде метеостанція в Луцьку[18].

Клімат Луцька
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середній максимум, °C −2 −1 3 11 18 20 22 22 17 11 4 0 10
Середня температура, °C −4,9 −3,5 0,9 8,0 13,8 16,8 18,0 17,4 13,3 7,9 2,6 −2 7,4
Середній мінімум, °C −7 −6 −1 3 8 11 14 12 9 4 0 −4 3
Норма опадів, мм 31 31 27 39 60 68 76 61 56 37 36 38 560
Джерело: Кліматичні дані Луцька на сайті«www.meteoprog.ua»

Гідрографія[ред.ред. код]

Річки. Через Луцьк протікає судноплавна річка Стир (притока Прип'яті, басейн Дніпра), а також на території міста є три малі річки: Сапалаївка (довжинa — 12,4 км) — права притока р. Стир; Омеляник (12,6 км) та Жидувка (4 км) — ліві притоки р. Стир.

Гідрологічні пам'ятки природи. До об'єктів гідрографічної мережі належать гідрологічна пам'ятка природи місцевого значення — Теремнівські ставки (2 ставки площею 6 га, збудовані у 1993 р. на р. Сапалаївка), а також загальнозоологічний заказник місевого значення Гнідавське болото (площею 116,6 га, заснований у 1995 р.), який гідрологічно зв'язаний з Стиром на лівому березі системою меліоративних каналів.

Загальна площа водоохоронних зон річок, що протікають територією Луцька, становить 450 га. Площа водних об'єктів міста — понад 100 га.

Водопостачання. У Луцьку обліковано понад 100 артезіанських свердловин господарсько-питного водопостачання.

Водопостачання міста здійснюється за рахунок підземних вод — водоносних горизонтів мергельно-крейдових відкладів. Питна вода — досить високої якості.

Населення[ред.ред. код]

Динаміка чисельності населення міста у 1858—2014 рр.[19][19]

Докладніше: Населення Луцька
Динаміка національного складу населення Луцька за даними переписів, %
1959[20] 1989[21] 2001[21]
українці  76,0  86,0  92,5
росіяни  19,0  11,9  6,2
білоруси  1,6  0,9  0,5
поляки  1,0  0,3  0,2
євреї  1,4  0,2  0,04

Економіка[ред.ред. код]

Промисловість[ред.ред. код]

Луцьк є ядром Луцького промислового вузла, в який входить також місто Ківерці. Основні галузі:

  • Провідною галуззю є «машинобудування і металообробка» (заводи: Луцький автомобільний, ДП Луцький ремонтний завод «Мотор», підприємство «Модерн-Експо», підшипниковий, електроапаратний, комунального машинобудування і комунального обладнання, виробничо-наукове об'єднання «Електротермометрія») незалежний трейдер нержавіючого та алюмінієвого прокату «Метал-Альянс»;
  • є підприємства «хімічної промисловості», представлені заводом пластмасових виробів;
  • підприємства «будівельної промисловості» («Волиньзалізобетон», заводи великопанельного домобудування, картонно-руберойдовий і силікатний);
  • «легка промисловість» (виробничо-торгове шовкове об'єднання та виробниче швейне об'єднання «Волинь», взуттєва фабрика, завод синтетичних шкір);
  • «деревообробна промисловість» (меблевий і тарно-бочарный комбінати);
  • «харчова промисловість» (зокрема консервний завод, «Харчепродукт», завод продтоварів, хлібо-, молоко — та маслозаводи)[22].
Вигляд Старого міста

За попередніми даними у 2014 р., підприємствами міста реалізовано промислової продукції на 3,5 млрд.грн., що становить 27,2 % загальнообласних обсягів.

У структурі реалізації майже 93 % припадало на продукцію переробної промисловості, у тому числі машинобудування — 50,1 %, виробництво гумових і пластмасових виробів, іншої неметалевої продукції — 17,3 %, виготовлення виробів із деревини, виробництво паперу та поліграфічну діяльність — 16,5 % і виробництво харчових продуктів і напоїв — 4,1 %.

В розрахунку на одного жителя міста реалізовано промислової продукції  на 16,4 тис.грн.  (в області — 12,5 тис.грн., містах  Нововолинську — 41,4 тис.грн., Володимирі-Волинському — 9,1 тис.грн., Ковелі — 3,9 тис.грн.). За цим показником м. Луцьк посідає 4 місце серед районів та міст обласного значення.

Інвестиції[ред.ред. код]

Станом на 31.12.2014 в економіку міста іноземними інвесторами вкладено 115987,1 тис.дол. США прямих інвестицій (акціонерний капітал).

Обсяг іноземних інвестицій в розрахунку на одного жителя становить 534,3 дол. США.

Зовнішньоекономічна діяльність[ред.ред. код]

Підприємства міста у січні-листопаді 2014 року експортували товарів на суму 213,7 млн.дол. США, імпортували — на 316,4 млн.дол., що, відповідно, на 13,7 % і в 1,8 раза менше, ніж у 2013 р. Негативне сальдо зовнішньої торгівлі товарами становило 102,7 млн.дол. проти негативного 323,4 млн.дол. у 2013 р.

Найбільші експортні поставки здійснено у Німеччину на суму 69,6 млн.дол., що майже на рівні  обсягів січня-листопада 2013 р., у Польщу — на 43,3 млн.дол., в 2,4 раза більше (за рахунок зернових культур, жирів та олій, механічних пристроїв), у Російську Федерацію — на 24,8 млн.дол., в 3,2 раза менше, у Білорусь — на 19,7 млн.дол., на 17,2 % більше (молочних продуктів, ефірної олії, пластмас, полімерних матеріалів), у Казахстан — на 17,7 млн.дол., на 15,6 % менше.

У структурі експорту товарів частка механічних пристроїв становила 42,0 % (89,8 млн.дол., на 5,5 % більше, ніж у відповідному періоді 2013 р.), молочної продукції — 10,1 % (21,6 млн.дол., на 55,9 % менше), пластмас, полімерних матеріалів — 6,1 % (13,0 млн.дол., на 12,9 % менше), паперу та картону — 4,7 % (10,1 млн.дол., на 20,8 % менше), казеїну — 4,7 % (10,0 млн.дол., на 16,9 % більше), деревини та виробів з неї — 4,5 % (9,6 млн.дол., в 2,7 раза менше).

З Німеччини отримано товарів на суму 98,8 млн.дол., Франції — на 36,0 млн.дол., відповідно в 1,8 — 1,7 раза менше, ніж у січні — листопаді 2013 р., з Польщі — на 26,1 млн.дол., в  2 рази  менше, з Російської  Федерації — на 20,9 млн.дол., на 7,4 % менше, з Італії — 15,2 млн.дол., на 47,7 % менше.

Збільшився імпорт товарів з Ізраїлю в 1,8 раза (за рахунок нафти і продуктів її перегонки), з Словаччини — на 16,3 % більше (пластмас, полімерних матеріалів) та Болгарії — на 9,5 % (механічних пристроїв).

З країн Євросоюзу імпортовано товарів на суму 251,1 млн.дол. (79,4 % загального обсягу), що в 1,7 раза менше, ніж у січні-листопаді 2013 р. Найвагоміші імпортні поставки товарів серед країн-членів ЄС здійснювалися з Німеччини, Франції, Польщі, Словаччини та Італії.

Транспорт[ред.ред. код]

Автомобільний[ред.ред. код]

Містом курсують маршрутні таксі та тролейбуси.

Докладніше: Луцький тролейбус

У місті діє система диспетчеризації руху пасажирського транспорту із використанням системи GPS-навігації, що дає змогу стежити за рухом маршруток в режимі реального часу[23].

Через місто проходить автошлях E85.

Залізничний[ред.ред. код]

9 серпня 1928 року Луцьк отримав залізничне сполучення зі Львовом. Залізниця Львів — Луцьк — остання зі споруджених у Західній Україні. Спочатку курсували товарні потяги, з 15 травня 1929 року відкрили рух пасажирських потягів. Колія була збудована коштом населення, будівництво почалось 1925 року.[14]

Освіта[ред.ред. код]

Гімназії Луцька:

Університети Луцька:

Коледжі Луцька:

Технікуми Луцька: Ліцеї Луцька:

Засоби масової інформації[ред.ред. код]

Газети
  • «Вісник і К°»
  • «Волинь»
  • «Сім'я і дім. Народна трибуна»
  • «Віче-інформ»
  • «Волинські губернські відомості»
  • «10 квартал»
  • «Волинська газета»
  • «Луцький замок»
  • «Вільна думка»
  • «Аверс-прес»
  • «Народна справа»
  • «Волинь. Акценти»
  • «Справедливість»
  • «Радянська Волинь»
Телеканали
FM-радіостанції

Спорт[ред.ред. код]

У місті діють спортивні клуби та колективи:

  • Професійний футбольний клуб «Волинь»
  • Професійний волейбольний клуб «Лучеськ-Підшипник»(припинила діяльність через фінансові проблеми та смерть президента клубу (сезон 2008—2009))
  • Професійний жіночий волейбольний клуб «Континіум-Волинь університет»
  • Професійний баскетбольний клуб «Волиньбаскет»[24] Суперліга
  • Аматорський хокейний клуб «Луцьк»
  • Аматорський хокейний клуб «Любарт»
  • Аматорський клуб з футзалу «Атлетик»
  • Локальне об'єднання клубів історичного фехтування та реконструкції «Семиграддя».

У червні 2012 року в Луцьку пройшов чемпіонат Європи з сумо[25].

Медицина[ред.ред. код]

У місті діють Волинська обласна клінічна лікарня, Луцька міська клінічна лікарня, Волинська обласна дитяча клінічна лікарня, Волинська обласна психіатрична лікарня, Луцька районна лікарня, дитяча інфекційна лікарня, кардіологічний, онкологічний та протитуберкульозний диспансери, кілька поліклінік, пологовий будинок, на завершальній стадії будівництво обласного перинатального центру.

Також у місті розташований Луцький слідчий ізолятор № 177.

Культура[ред.ред. код]

Луцьк — центр торговельних маршрутів, які йдуть до Європи, і це визначає розвиток мистецтва і культури. Міжнародний фестиваль «Поліське літо з фольклором» вирізняється своєю широкою географією і може розглядатися як візитка міста, це велика подія, яка збирає більше 5 тисяч учасників, з них 58 іноземних колективів з 38 країн у всьому світі і 75 колективів з України. Учасники фестивалю представляють традиційну культуру своєї країни. Починаючи з 1996 завдяки цьому фестивалю Україна є офіційним членом Міжнародної Ради Організацій Фестивалів Фольклору (CIOFF), що діє при UNESCO.

Досить популярним є також фестиваль Up-fest — фестиваль музики і мистецтва, один з найбільших в Україні, програма якого обіймає концерти на чотирьох сценах, велику кількість майстер-класів різних напрямків, семінари, театральні постановки, перегляд кінофільмів та багато інших цікавих подій.

Щороку в замку Любарта проводиться Мистецьке шоу «Ніч у Луцькому замку» — фестиваль історичної культури: середньовічних танців, музики, кулінарії, традицій. Також варто відмітити щорічні Лицарські турніри, що проходять у тому ж місці. Два рази на рік, час завмирає, і в стінах фортеці розпочинаються лицарські поєдинки.

Поблизу міста проводиться фестиваль альтернативної музики Бандерштат.

Ще один дуже популярний фестиваль української естрадної пісні в Луцьку — Міжнародний фестиваль «На хвилях Світязя», який відбувається щоліта на одному з найбільших українських озер Світязі та в Луцьку. Мета фестивалю — виявлення молодих талановитих виконавців, поєднання сучасної естрадної пісні з народними звичаями та обрядами. Умови участі — виконання пісні українською мовою.

На сьогоднішній день, альтернативне мистецтво Луцька представлене театром «Гармидер», театром вогню «Spiritus Ignis» та творчим об'єднанням «Квартира FM».

1973 року тут утворився гурт «Тріо Мареничів», який виступав до 2004 року.

Музеї[ред.ред. код]

Бібліотеки[ред.ред. код]

Кінотеатри[ред.ред. код]

Луцькі намісники, старости[ред.ред. код]

Керівники міста[ред.ред. код]

Едмунд Мартинович 2 червня 1919 р. до червня 1920 р.

Ян Сушинський з червня 1920 р. до лютого 1923 р.

Кароль Валігурський 25 лютого 1923 р. 26 червня 1923 р.

Болеслав Зелінський 4 грудня 1923 р. до липня 1926 р.

Адам Осташевський 24 липня 1926 р. до листопада 1926 р.

Станіслав Чарковський 1 листопада 1926 р. 24 січня 1929 р.

Мечислав Галушинський 18 лютого 1929 р. 2 квітня 1930 р.

Теофіл Оловінський 8 квітня 1930 р. 7 червня 1933 р.

Адольф Беднарський 7 червня 1933 р. до липня 1934 р.

Мечислав Венжик 7 липня 1934 р. 9 листопада 1936 р.

Францішек Лаугерт 9 листопада 1936 р. до лютого 1936 р.

Владислав Парневський 11 лютого 1937 р. до вересня 1939 р.


Мізюк Андрій Іванович 1954—1957

Микола Бездушний 1961—1965

Іван Фурів 1965—1975

Юрій Сулівін 1975—1979

Костянтин Литвиненко 1979—1984

Петро Афанасьєв 1984—1991

Анатолій Поха 1991—1994

Антон Кривицький 1994—2006

Шиба Богдан Павлович 2006—2010

Романюк Микола Ярославович 2010

Історико-архітектурні пам'ятки[ред.ред. код]

Вежа Чарторийських
  • Замок Любарта, XIII—XIV ст. Оборонна споруда, символ міста. В одній із веж розташовано Музей дзвонів. На території замку є Музей книги, Художній музей м. Луцька (відділ Волинського краєзнавчого музею), розкопи Кафедральної церкви Іоанна Богослова (вул. Кафедральна, 1).
  • Вежа Чарторийських і залишки Окольного замку, XVI ст., вул. Драгоманова. Детальніше див. про Окольний замок у статті Замок Любарта.
  • Будинок Фальчевського (Пузини), 1545—1546 рр. — унікальний зразок житлової архітектури (вул. Кафедральна, 23).

Культові споруди:

Втрачені пам'ятки:

  • Караїмська кенаса. Культовий храм луцьких караїмів. Наприкінці XVIII ст. храм уже існував. Згорів у 1972 році. Це була третя кенаса луцька.
  • Кафедральний костел Святої Трійці. Збудований у 1427 році. Наново збудований у 1540-х роках. Збереглися капітульні приміщення (вулиця Кафедральна, 17, 19) та дзвіниця 1720-х років побудови. Костел у 1781 році згорів і не був відновленим.
  • Церква Івана Богослова. Це єдина домонгольська споруда Луцька. Храм часто горів і внаслідок нестабільної ситуації між православними та греко-католиками часто стояв без догляду. Врешті-решт, у 1775 році ослаблені мури церкви розібрали. Залишки храму зберігаються у підземеллях Верхнього замку.
  • Костел Святого Якуба. Один із найдавніших фарних костелів Луцька, збудований неподалік майдану Ринок та вірменської церкви. Зараз не існує. Точної дати його побудови невідомо. Згадується починаючи із XVI століття. Після пожежі 1845 року занепав і згодом був розібраний. В останні 70 років своєї діяльності належав луцькому осідку ордену боніфратрів. Погост храму забудований житловими будинками зламу XIXXX століть на теперішній вулиці Руській в історико-культурному заповіднику «Старий Луцьк».
  • Костел Марії Магдалини та монастир боніфратрів. Перший комплекс луцького осідку боніфратрів. Не існує. Монастир боніфратрів був фундований в середині XVII століття на перетині вулиць Замкової та Троїцької в Луцьку. Наприкінці XVIII століття комплекс боніфратрів зазнав пожежі, костел і монастир згоріли, внаслідок чого осідок був переведений до фарного костелу Святого Якуба. Луцький конвент боніфратрів був скасований в середині XIX століття, приміщення згоріли, а руїни були продані на злам.

Історичні майдани та вулиці:

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • У Луцьку знаходиться найдовший житловий будинок в світі. Він тягнеться по проспектах Соборності та Молоді і має форму бджолиних стільників. Довжина по осі — 3265 м, по 1 лінії — 1750 м. Збудований в 1969—1980 роках. Має 88 під'їздів, які об'єднані в 38 адрес на двох вулицях. Населення на початок 2015 року — 9150 мешканців[36]. Влітку стартував соцпроект «Арка», спрямований на мистецьку трансформацію та популяризацію найдовшого у Європі житлового будинку. Проект «Арка» об'єднає навколо себе найкращих стріт-арт художників України та Європи та зробить з цього будинку унікальний туристичний об'єкт[37]. Головний архітектор та головний інженер проекта — Маловиця Василь Кузьмич (1930—2014).

Партнерські міста[ред.ред. код]

Панорами Луцька[ред.ред. код]

Панорама Луцького замку
Панорама району Ринок

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Чисельність населення на 1 травня 2016 року — Головне управління статистики у Волинській області
  2. Мером Луцька стане кандидат від «Сильної України»
  3. Луцьк у легендах - 15 Березня 2012 - Туристичні райони - Волинь туристична. www.vturyzm.com.ua. Процитовано 2016-10-02. 
  4. а б М. Грушевський. Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 164.
  5. Stefan M. Kuczyński. Fedor Daniłowicz (†przed 1410) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1947—1948. — t. VI/4, VI/5, zeszytу 29, 30. — S. 384—385. (пол.)
  6. Акты ЮЗР. — Ч. 5. — Т. 1. — С. 12–17.
  7. Spieralski Z. Jan z Sienna i Oleska (2. poł. XV w.) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1963. — Tom X/3. — Zeszyt 46. — S. 476. (пол.)
  8. Kowalska H., Wiśniewski J. Olelkowicz Jerzy (Jurij Jurjewicz) (ok. 1531—1578) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — t. ХХІІІ/4, zeszyt 99. — S. 743. (пол.)
  9. Chodyński K. Czaplic Szpanowski Aleksander h. Kierdeja (†ok. 1660) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1938. — t. IV/2, zeszyt 17. — S. 166. (пол.)
  10. Niemirycz (Niemierzyc) Stefan, h. Klamry (przed 1630—1684) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1977. — Tom XXIІ/4, zeszyt 95. — S. 820. (пол.)
  11. Tazbir J. Niemirycz (Niemierzyc) Jerzy h. Klamry (1612—1659) // Polski Słownik Biograficzny… — T. XXIІ/4, zeszyt 95. — S. 814. (пол.)
  12. kovel.in.ua Ковельська залізниця
  13. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР… — С. 187.
  14. а б Томін Ю., Романишин Ю., Коритко Р., Паращак І. Перша колія: до 150-річчя Львівської залізниці. — Львів : ТзОВ «Західноукраїнський Консалтинговий Центр» (ЗУКЦ), 2011. — іл. — С. 159. — ISBN 978-617-655-000-6.
  15. Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 11 kwietnia 1930 r. o rozszerzeniu granic miasta Łucka w powiecie łuckim, województwie wołyńskiem. (пол.)
  16. Історія. teatr.volyn.ua. Процитовано 2016-07-29. 
  17. Кліматичні дані Луцька на сайті«www.meteoprog.ua»
  18. Природа Волинської області. За ред. Геренчука К. І. Видавниче об'єднання «Вища школа». Вид-во про Львівському ун-ті, 1975, 147 с.
  19. а б http://pop-stat.mashke.org/ukraine-cities.htm
  20. В. М. Кабузан — Украинцы в мире. Динамика численности и расселения 20-е годы XVIII века — 1989 год.
  21. а б Про кількість та склад населення Волинської області за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року
  22. Волинський економічний район
  23. Дочекалися GPS: як їздять усі луцькі маршрутки тепер можна бачити в інтернеті. ВолиньPost. Процитовано 2016-02-24. 
  24. Волиньбаскет | Сайт баскетбольного клубу Волиньбаскет. volynbasket.com. Процитовано 2016-07-21. 
  25. Подія: Чемпіонат Європи з сумо // Волинська обласна державна адміністрація
  26. Anna Strzelecka. Kurozwęcki Krzesław h. Róża (Poraj), (zm. 1392) / Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: W-wo Polskoej Akademii Nauk, 1971. — T. ХVI/2, zeszyt 69. — S. 270—271 (пол.)
  27. Kurozwęccy (01) (пол.)
  28. Obuchów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1886. — T. VII : Netrebka — Perepiat..— S. 356. (пол.)
  29. а б Anna Krupska. Nos (Nosch, Nosek) Aleksander Iwanowicz (1. poł. XV w.) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978.— t. ХХІІІ/1, zeszyt 96.— S. 208. (пол.)
  30. Krupska Anna. Olizar Szyłowicz h. Kierdeja (zm. 1486) / Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1978.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXIІІ/4, zeszyt 99.— S. 805 (пол.)
  31. Krupska Anna. Montygierdowicz Piotr Janowicz, zwany Biały, h. Wadwicz (zm. po r. 1497) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1976. — Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXI/4, zeszyt 91. — S. 675—676. (пол.)
  32. Орест Левицький. Ганна Монтовт / На переломі.— К.: Україна, 1994.— 352 с.— С. 96. ISBN 5-319-01070-2
  33. Jerzy Wyrozumski. Ostrogski Michał książę (zm. 1501) / Polski Słownik Biograficzny.— Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk, 1979.— Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XXIV/3, zeszyt 102.— s. 193 — 384.— S. 496. (пол.)
  34. Шморгун Є. Шість століть Велигорських
  35. Niesiecki К. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona … — T. 4. — Lwów: w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1743.— 888 s.— S. 432. (пол.)
  36. У Луцьку найдовшому житловий будинку світу мешкають понад 9 тисяч людей. http://visnyk.lutsk.ua/. Процитовано 2016-02-24. 
  37. Соціальний урбан проект “АРКА” | artterritory. artterritory.org.ua. Процитовано 2016-02-24. 

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]