Луцій Валерій Потіт (консул 393 року до н. е.)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луцій Валерій Потіт
Народився
Рим
Громадянство
(підданство)
Стародавній Рим
Діяльність політик, військовослужбовець
Суспільний стан Патрицій
Посада консул Римської республіки[d] і начальник кінноти
Батько Луцій Валерій Потіт
Діти Луцій Валерій Публікола

Лу́цій Вале́рій По́тіт (лат. Lucius Valerius Potitus; наприкінці V — початок IV ст. до н. е.) — військовий та політичний діяч ранньої Римської республіки, консул 393 року до н. е., начебто п'ятиразовий військовий трибун з консульською владою (консулярний трибун) 414, 406, 403, 401 і 398 років до н. е., інтеррекс 396, 391 і 387 років до н. е.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з патриціанського роду Валеріїв. Син Луція Валерія Потіта. Про його молоді роки відомо замало.

Деякі джерела вважають, що у 414, 406, 403, 401, 398 роках до н. е. його було обрано військовим трибуном з консульською владою. Але ймовірно його ототожнюють з іншим Луцієм Валерієм Потітом.

У 396 році до н. е. став інтеррексом внаслідок небезпечної зовнішньої ситуації — римляни зазнали тяжкої поразки від фалісків та капенців. Сенат вирішив призначити на цю посаду Луція Валерія Потіта, щоб той обрав нових консулів. Втім Луцій Валерій Потіт вирішив призначити диктатора, яким став Марк Фурій Камілл.

У 393 році до н. е. Потіта було обрано консулом разом з Публієм Корнелієм Малугіненом Коссом. Втім вибори були скасовані внаслідок поганих ворожінь-ауспіцій. У 392 році до н. е. Луція Валерія Потіта було вдруге обрано консулом разом з Марком Манлієм Капітоліном. На цій посаді Потіт з успіхом воював з еквами і здобув тріумф. У 391 році до н. е. його знову було обрано інтеррексом для призначення нових консулів.

У 390 році до н. е. брав участь у війнах з армією сенонів на чолі із Бренном, був начальником кінноти при диктаторові Марку Фурії Каміллу. У 387 році до н. е. Луція Валерія Потіта втретє було обрано інтеррексом.

Після цього про долю Луція Валерія Потіта нічого не відомо.

Джерела[ред. | ред. код]

  • T. Robert S. Broughton: The Magistrates Of The Roman Republic. Vol. 1: 509 B.C. — 100 B.C.. Cleveland / Ohio: Case Western Reserve University Press, 1951. (англ.)
  • Friedrich Münzer: Valerius 251). // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft. Zweite Reihe. Stuttgart: Alfred Druckenmüller Verlag, 1955 (нім.)
  • Тит Лівій, Ab Urbe Condita, V, 3, 31. (лат.)