Перейти до вмісту

Луцій Валерій Флакк (консул 100 року до н. е.)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Луцій Валерій Флакк
лат. L. Valerius L.f.L.n. Flaccus Редагувати інформацію у Вікіданих
денарій Луція Валерія Флака
Народивсяне пізніше 139 до н. е. Редагувати інформацію у Вікіданих
Стародавній Рим Редагувати інформацію у Вікіданих
Померне раніше 71 до н. е. Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаСтародавній Рим Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьдавньоримський політик, давньоримський військовий Редагувати інформацію у Вікіданих
Суспільний станпатрицій[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадацензор Стародавнього Риму, начальник кінноти, едил, давньоримський сенатор[d][2], консул[2] і triumvir monetalisd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Партіяоптимати Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіядавньоримська релігія Редагувати інформацію у Вікіданих
РідValerii Flaccid Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоЛуцій Валерій Флакк[1][1] або Луцій Валерій Флакк[1][1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Матиневідомо Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриЛуцій Валерій Флакк[1][1] Редагувати інформацію у Вікіданих

Луцій Валерій Флакк (140 — 73/69 роки до н. е.) — політичний, державний та військовий діяч Римської республіки, консул 100 року до н. е.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походив з патриціанської родини Валеріїв. Син Луція Валерія Флакка.

Був монетарієм у 108—107 роках до н. е., займався карбуванням монети. У 103 році до н. е. став претором. У 100 році до н. е. його обрано консулом з Гаєм Марієм, вони не дали обратися Квінту Цецилію Метеллу Нумідійському. У цьому ж році узяв участь у придушенні заворушень на чолі із Луцієм Аппулеєм Сатурніном. У 97 році до н. е. його обрано цензором разом з Марком Антонієм Оратором. На цій посаді провів люстрацію сенаторів, зокрема позбавив сенаторського звання Марка Дуронія, призначив новим принцепсом Марка Емілія Скавра.

З 86 року до н. е. — принцепс сенату. Після закінчення громадянської війни 83-82 років до н. е. призначено інтеррексом з огляду на загибель обох консулів. Втім замість виборів нових консулів провів закон (lex Valeria,), згідно з яким Сулла фактично отримав диктаторські повноваження довічно. Після цього Луцій Сулла призначив Флакка своїм начальником кінноти.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Lovano, Michael. The Age of Cinna: Crucible of Late Republican Rome. Franz Steiner Verlag, 2002. (англ.)
  1. а б в г д е ж и Digital Prosopography of the Roman Republic
  2. а б Thomas Robert Shannon Broughton The Magistrates of the Roman RepublicSociety for Classical Studies, 1951. — ISBN 0-89130-812-1, 0-89130-811-3