Луцій Кальпурній Пізон Цезонін (консул 58 року до н.е.)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Луцій Кальпурній Пізон Цезонін (101 — 43 роки до н. е.) — політичний та військовий діяч Римської республіки.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив із впливового плебейського роду Кальпурнієв. Син Луція Кальпурнія Пізона Цезоніна, претора 90 року до н. е., та Кальвенції. У 70 роц ідо н. е. займав посаду квестора, у 64 року до н. е. — еділа, у 61 році до н. е. — претора.

Уклав політичний союз з Гаєм Цезарем. Завдяки цьому у 58 роц ідо н. е. Цезоніна обрано консулом (разом з Авлом Габінієм). Надав активну підтримку народному трибуну Клодію, сприяв вигнанню Ціцерону. Застосував заходи про єгипетських культів у Римі та знищив святилище діани на Целійському пагорбі. За законом Клодія Луцій Кальпурній отримав в якості провінції Македонію, якою керував з 57 до 55 року до н. е. під час цього спочатку з успіхом воював проти фракійців, втім зрештою зазнав тяжкої поразки. Це стало основою для позбавлення Пізона провінції.

У 50 році до н. е. обраний цензором (разом з Аппієм Клавдієм Пульхром). На цій посаді виявив поблажливість до сенаторів.

З початком громадянської війни поміж Гаєм Цезарем та Гнеєм Помпеєм Цезонін намагався відігравати роль посередника, але без успіху. Він не підтримав Цезаря, але й не приєднався до Помпея. Після вбивства Цезаря виступив за оголошення його заповіту та похорони за державний рахунок, чим йому й доручено керувати. Згодом захищав Марка Антонія, намагався припинити війну поміж сенатом й Антонієм. Навіть після провалу перших перемовин Пізон продовжував намагатися досягти миру.

Родина[ред.ред. код]

1. Дружина — Рутілія

Діти:

  • Кальпурнія, дружина Гая Юлія Цезаря

2. Дружина (ім'я невідоме).

Діти:

  • Луцій Кальпурній Пізон, консул 15 року до н. е.

Джерела[ред.ред. код]

  • Fast. Cap. Degrassi 56 f.
  • App. BC II 14; 54—61; 135—136; 143; III 54—63
  • Iris Hofmann-Löbl, Die Calpurnii. Politisches Wirken und familiäre Kontinuität. Verlag Peter Lang, Frankfurt am Main u. a. 1996, ISBN 3-631-49668-0, S. 157—186