Луцій Кальпурній Пізон (консул 27 року)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Луцій Кальпурній Пізон (лат. Lucius Calpurnius Piso , *7 рік до н.е. — † 75 рік н.е.) — політичний діяч Римської імперії.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з впливового плебейського роду Кальпурніїв. Син Гнея Кальпурнія Пізон, консула 7 року до н.е., та Мунації Планціни. Спочатку мав ім'я Гней, але після справи Германіка вимушений був змінити його на Луцій.

У 19 році Кальпурній обіймав посаду квестора Тіберія. У 20 році батько Гнея був звинувачений у образі величі римського народу та вбивстві Германіка, наклав на себе руки, не чекаючи вироку, й посмертно був визнаний винним. Гней не був причетний до його злочинів, тому сенат ухвалив видати йому частину спадщини, але зобов'язав змінити ім'я.

У 27 році Пізон обирається консулом (разом з Марком Ліцинієм Крассом Фругі). У 36—37 роках займав посаду префекта Риму. Під час цього заарештував й допитав Євтихія, біглого візника юдейського принца Агріппи, а згодом потім відправив його на о.Капрі до імператора Тіберія. Свідчення Євтихія привели до арешту його господаря, але у 37 році після смерті Тіберія, Пізон звільнив Агріппу з в'язниці відповідно до розпорядження нового імператора Калігули.

У 39—40 роках Пізон був проконсулом провінції Африка. Проте імператор Калігула побоювався, що Пізон може розпочати повстання, тому передав військові сили в Африці з підпорядкування проконсула до командування незалежного легата.

На початку правління Клавдія — у 43—44 роках — Пізон обіймав посаду легата пропретора Далмації. Після цього відійшов від активно політичного життя.

Родина[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Senatus consultum de Cn. Pisone Patre CIL 02—05, 900.
  • Bengt E. Thomasson, Fasti Africani, Senatorische und ritterliche Ämter in den römischen Provinzen Nordafrikas von Augustus bis Diokletian, Paul Aströms Förlag, Stockholm 1996, S. 34, P 29. ISBN 91-7042-153-6.
  • Suetonius, De vita Caesarum "Tiberius" 42.