Луцій Нерацій Пріск

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луцій Нерацій Пріск
Народився невідомо
Saepinumd, Сепіно, Провінція Кампобассо, Молізе, Італія
Помер після 119
Підданство Римська імперія
Діяльність політик
Знання мов латина
Суспільний стан ordo senatoriusd
Посада консул-суффект, правник
Термін 87 та 97 роки
Рід Нерації
Брати, сестри Луцій Нерацій Марцелл

Луцій Нерацій Пріск (лат. Lucius Neratius Priscus; ? — після 119) — державний діяч, відомий правник Римської імперії, двічі консул-суффект 87 та 97 років.[1]

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив із заможного плебейського роду з Самніума. Про життя відомо замало.[2] У 87 році став консулом-суффектом разом з Гаєм Цільнієм Прокулом. За правління імператорів Нерви та Траяна користувався їх повагою. У 97 році вдруге став консулом-суффектом. цього разу разом з Марком Аннієм Вером. Уславився як здібніший правник. Деякий час Траян планував оголосити Пріска спадкоємцем трону. Відомо, що на момент прийняття імператорської влади Адріаном у 129 році Нерацій ще був живий. Подальша доля невідома.

Правництво[ред. | ред. код]

Очолював Прокуліанську школу після смерті Публія Ювенція Цельса Старшого. У своїх творах «Responsa», «Regulae» («Правила»), «Membranae», «Epistulae» («Листи», 7 книг), «De nuptiis» («Про шлюб»), «Ex Plautio» розкривав особливості правил у праві, звертав увагу на різні правничі випадки, в них також містяться посилання на твори попередніх правників. Значну частину займає казуїстика.

У Дигестах Юстиніана записано, що імператор Траян звертався за допомогою до Пріска та Тіція Арісто з питань права.[3] Згідно з Historia Augusta, ходили чутки, що Траян розглядав можливість зробити Пріска спадкоємцем імперії, перш ніж остаточно вирішив, що Адріан стане його наступником. Незважаючи на те, що Пріск був одним з найавторитетніших юристів, він користувався його порадами.[4] Незважаючи на те, що Пріск був потенційним суперником за трон, він був одним з юридичних експертів, до яких імператор Адріан звертався за порадою. Сер Рональд Сайм, схоже, вважав Пріска ще одним ім'ям, яке використовував Публій Корнелій Тацит або для нього.[5][6]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Der Neue Pauly, Stuttgart 1999, T. 8, c. 845 (нім.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ZEVI, FAUSTO (1973). I consoli del 97 d. Cr. in due framenti gia' editi dei Fasti Ostienses. Listy filologické / Folia philologica. Т. 96, № 3. с. 125—137. ISSN 0024-4457. Процитовано 25 квітня 2023.
  2. Wiseman, T. P. (1993-10). Olli Salomies: Adoptive and Polyonymous Nomenclature in the Roman Empire. (Commentationes Humanarum Litterarum, 97.) Pp. iv+179. Helsinki: Societas Scientiarum Fennica, 1992. Paper. The Classical Review. Т. 43, № 2. с. 445—445. doi:10.1017/s0009840x00288422. ISSN 0009-840X. Процитовано 25 квітня 2023.
  3. it. I have noted that the opening passages appears to concern. Kodae Sosol. Routledge. 26 листопада 2013. с. 47—48. ISBN 978-1-315-06028-6.
  4. Birley, Anthony R. Marcus Aurelius. Lives of the Caesars. Oxford, UK: Blackwell Publishing Ltd. с. 181—203.
  5. Badian, E.; Birley, Anthony (1979-<1991>). Roman papers. Oxford: Clarendon Press. ISBN 0-19-814367-2. OCLC 5100947.
  6. Syme, Ronald (1968). People in Pliny. The Journal of Roman Studies. Т. 58. с. 135—151. doi:10.2307/299703. ISSN 0075-4358. Процитовано 25 квітня 2023.