Лучіо Сілла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лучіо Сілла
італ. Lucio Silla
Lucio Silla - libreto.jpg
Композитор Вольфганг Амадей Моцарт
Автор лібрето Giovanni de Gamerra[d]
Мова лібрето латина і італійська
Жанр Музична драма
Кількість дій 3 Дія (театр)
Перша постановка 26 грудня 1772
Інформація у Вікіданих

Лучіо Сілла у Вікісховищі?

«Лучіо Сілла» (італ. Lucio Silla) — опера (музична драма, італ. dramma per musica) В. А. Моцарта в 3-х діях, лібрето Дж. да Гамеррі, редакція тексту П. Метастазіо. Прем'єра: Мілан, театр «Реджо дукале», 26 грудня 1772 року.

Луцій Сулла — римський диктатор, який жив у 138-78 роках до н. е.., так само став героєм однойменних опер Баха та П. Анфоссі.

Опера носить громадянський, антитираністичний характер. У центрі уваги не фінальне прозріння володаря, а мужність, гідність, моральна доблесть борців з деспотизмом, що перемагають Суллу духовно.

Сюжет[ред. | ред. код]

В основі твору Моцарта лежить характерний для італійської опери-серіа конфлікт обов'язку і почуття. Головний герой, Луцій Сулла, відняв наречену в сенатора Цецилія і вигнав його з Риму. Той повертається і заступається за честь дівчини. Закоханим намагається допомогти їхній товариш Цинна. Він вирішує вбити тирана, хоча знає, що це зруйнує його власне щастя: Цинна любить сестру Луція. Змова терпить невдачу, і диктатор може знищити своїх ворогів. Але після важкої душевної боротьби Луцій розуміє, що причиною всіх бід була його жорстокість. Він відмовляється від влади, повертаючи її народу.

Дійові особи[ред. | ред. код]

Ролі Голос Учасники прем'єри 26 грудня 1772

(Диригент: Вольфганг Амадей Моцарт)

Луцій Сулла, диктатор Риму тенор Бассано Борньйоні
Челія, сестра Сулли сопрано Даніелла М'єнчі
Джунія, заручена з Чечиліо сопрано Анна де Амічіс-Буонсолацці
Чечиліо (Цецилій), римський сенатор у вигнанні сопрано Венанціо Рауцціні
Луцій Цинна, друг Цецилія сопрано Фелічіта Зуарді
Ауфідіо, трибун та друг Сулли тенор Джузеппе Онофріо
Варта, патриції, сенатори, народ (хор)

Постановки[ред. | ред. код]

У XX столітті опера ставилася в Празі (1929), Зальцбурзі (1964, 2006), Берліні та Лондоні (1967), Балтиморі (1968), Відні і Ганновері (2006).

Музичні номери[ред. | ред. код]

  • Увертюра

Перший акт[ред. | ред. код]

  • N. 1 Арія Vieni ov'amor t invita (Цинна)
  • N. 2 Речитатив Dunque sperar poss'ioі
    • арія Il tenero momento (Чечиліо)
  • N. 3 Арія Se lusinghiera speme (Челія)
  • N. 4 Арія Dalla sponda tenebrosa (Джунія)
  • N. 5 Реситатив Mi piaceі
    • Арія Il desio di vendetta e morte di (Сулла)
  • N. 6 Речитатив Morte, morte fatal (Чечилио) і
    • хор Fuor di queste urne dolenti con Solo di Giunia O del padre ombra diletta
  • N. 7 Речитатив Se l empio Sillaі
    • дует 'Eliso in sen el attendi (Джунія, Челія)

Другий акт[ред. | ред. код]

  • N. 8 Арія Guerrier, che d'un acciaro (Ауфідіо)
  • N. 9 Речитатив Ah corri, volaі
    • арія Quest'improvviso tremito (Чечиліо)
  • N. 10 Арія Se il labbro timido (Челія)
  • N. 11 Речитатив Vanne. T affrettaі
    • арія Ah se il crudel periglio (Джунія)
  • N. 12 Речитатив Ah sì, scuotasi omai l indegno giogoі
    • арія Nel fortunato istanta (Цинна)
  • N. 13 Арія 'ogni pietà mi spoglio (Сулла)
  • N. 14 Речитатив Chi sa, che non sia questaі
    • арія Ah se a morir mi chiama (Чечиліо)
  • N. 15 Арія Quando sugl'arsi campi (Челія)
  • N. 16 Речитатив In un istanteі
    • арія Parto el affretto (Джунія)
  • N. 17 Хор Se gloria il crin ti cinse
  • N. 18 Терцет Quell'orgoglioso sdegno (Джунія, Чечиліо, Сулла)

Третій акт[ред. | ред. код]

  • N. 19 Арія Strider sento la procella (Челія)
  • N. 20 Арія De' più superbi il core (Цинна)
  • N. 21 Арія Pupille amate (Чечиліо)
  • N. 22 Речитатив Sposo... mia vita... і
    • арія Fra i pensieri più funesti morte di (Джунія)
  • N. 23 Фінал з хором Il gran Silla che a Roma in seno (Джунія, Чечиліо, Цинна, Челія, Сулла, Ауфідіо, хор)

Дискографія[ред. | ред. код]

Виконавці дані в наступному порядку:Луцій Сулла/Джунія/Цецилио/Цинна/Челія

  • Fernando Ferarri/Dora Gatta/Fiorenza Cosotto/Anna Maria Rota/Rena Gary Falachi, Milan, con. Carlo Felice Cillario, 1962. Sarx
  • Peter Schreier/Edita Gruberova/Cecilia Bartoli/Dawn Upshaw/Yvonne Kenny, Concertus Musicus Wien & Arnold Shönberg Choir, con. Nicolaus Harnoncourt, 1989. Teldec
  • Roberto Sacca/Annick Massis/Monica Bacelli/Veronica Cangemi/Julia Kleiter, La Fenice Amsterdam de, con. Tomas Netopil, 2006. DVD Deutsche Grammophon

Використана література[ред. | ред. код]

Гозенпуд А. Оперний словник. — СПб., 2005.

Посилання[ред. | ред. код]