Луцій Юній Сілан Торкват

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луцій Юній Сілан Торкват
Народився 26(0026)
Помер 49(0049)
Рим, Стародавній Рим
·самогубство
Підданство Римська імперія
Діяльність політик
Посада претор
Рід Юнії
Батько Марк Юній Сілан
Мати Емілія Лепіда
Брати, сестри Юнія Кальвіна, Юнія Лепіда, Децим Юній Сілан Торкват і Марк Юній Сілан

Луцій Юній Сілан Торкват (лат. Lucius Junius Silanus Torquatus; 26 — 49) — політичний і військовий діяч Римської імперії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з патриціанського роду Юніїв. Син Марка Юнія Силана, консула 19 року, прапраонук імператора Августа.

У 41 році був заручений з Октавією, донькою імператора Клавдія. Тоді ж увійшов до колегії арвальских братів, обіймав посаду вігінтвіра. У 42 році був міським префектом і керував Латинськими урочистостями. Згодом отримав право займати державні посади на п'ять років раніше законного терміну.

У 43 році брав участь у британській військовій кампанії Клавдія і був відправлений імператором до Риму, щоб повідомити сенату звістку про перемогу. У 44 році брав участь у тріумфі Клавдія над бритами. На честь цієї перемоги Клавдій надав Луцію Сілану тріумфальні відмінності, незважаючи на його молодість.

У 45 році, під час святкування перемоги, Сілан організовував грошові роздачі населенню. У 48 році обіймав посаду претора у справах громадян та іноземців, а імператор Клавдій сплатив влаштовані ним гладіаторські ігри. Проте в цьому ж році проти Сілана почала інтригувати Агрипіна, бажаючи одружити на Октавії власного сина. Крім того, Сілан являв небезпеку і сам по собі, будучи прямим нащадком Августа. Луцій Вітеллій звинуватив Сілана в кровозмісної зв'язку з його сестрою Юнією Кальвіною. Йому було також висунуто звинувачення в змові проти Клавдія. За цим пішло позбавлення Сілана сенаторського стану, позбавлення його преторской посади та розірвання заручин з Октавією. На початку 49 року, в день весілля Клавдія з Агрипина, Сілан наклав на себе руки.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Ingemar König, Der römische Staat II, Die Kaiserzeit, Stuttgardiae 1997, p. 464 (нім.)