Лучано Спаллетті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Лучано Спаллетті
Luciano Spalletti Inter.jpg
Особові дані
Народження 7 березня 1959(1959-03-07) (60 років)
  Чертальдо, Італія Італія
Зріст 180 см
Вага 77 кг
Громадянство Flag of Italy.svg Італія
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1978—1986 Італія «Ентелла» 27 (2)
1986—1990 Італія «Спеція» 120 (7)
1990—1991 Італія «Віареджо» 29 (1)
1991—1993 Італія «Емполі» 60 (3)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1995—1998 Італія «Емполі»
1998—1999 Італія «Сампдорія»
1999—2000 Італія «Венеція»
2000—2001 Італія «Удінезе»
2001—2002 Італія «Анкона»
2002—2005 Італія «Удінезе»
2005—2009 Італія «Рома»
2009—2014 Росія «Зеніт»
2016—2017 Італія «Рома»
2017—2019 Італія «Інтернаціонале»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Лучано Спаллетті (італ. Luciano Spalletti; 7 березня 1959) — колишній італійський футболіст, по завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Лучано Спаллетті народився 7 березня 1959 року в місті Чертальдо, розташованому в самому центрі італійської провінції Флоренція. Почавши тренуватися в 12 років в місцевому футбольному клубі, він досить швидко потрапив на олівець до селекціонерів і був запрошений в дитячу академію Флоренції. Професійну футбольну кар'єру розпочав у місцевому клубі нижчої ліги на позиції нападника, але до моменту початку професійної кар'єри футболіста перемістився в півзахист. Тим не менше, пробитися до клубів вищих ліг йому не вдалося — всю кар'єру гравця Спаллетті провів у клубах третьої за силою італійської ліги, серії С: «Ентелле», «Спеції», «Віареджіо» і «Емполі».

Тренерська робота[ред. | ред. код]

В «Емполі», завершивши ігрову кар'єру, в 1994-му році Спаллетті почав тренерську діяльність, на посаді помічника тренера. Наступні півтора року Лучано провів як наставник молодіжної команди «Емполі», а вже в 1995-му році очолив головну команду. Зі скромного клубу серії С за два сезони Спаллетті перетворив «Емполі» в команду, що на повній швидкості увірвався в еліту італійського футболу, протягом двох років вигравши спочатку серію С, а потім і серію В.

Успіхи тренера не залишилися непоміченими, і він був запрошений в «Сампдорію». Там він пропрацював лише рік, після чого очолив скромну «Венецію», а потім і «Удінезе». Не домігшись особливих успіхів, він на рік відправився в «Анкона», звідки в 2002-му році повернувся в Удіне, де і уклав з клубом довгостроковий контракт. Вже через 2 роки скромний клуб перевершив усі очікування спортивних фахівців — у сезоні-2004/05 команда фінішувала в четвірці серії А, добившись права на участь в Лізі чемпіонів.

«Рома»[ред. | ред. код]

Лучано Спаллетті під час першої роботи з «Ромою».

Незабаром прогрес тренерської майстерності Спаллетті привернув увагу одного з грандів європейського та італійського футболу — «Роми», яка в 2004-05 роках провела один з гірших сезонів у своїй новітній історії. Офіційне представлення Спаллетті в «Ромі» подавалося як «поява людини, здатної внести порядок в хаос», і тренер не підвів — в перший рік римляни стали віце-чемпіонами країни. Наступного року команда оновила рекорд ліги за кількістю перемог поспіль (11), причому зроблено це було в матчі з принциповим суперником — «Лаціо».

Регулярно стаючи віце-чемпіоном Італії, «Рома» під керівництвом Спаллетті паралельно успішно грала в кубкових змаганнях — слідом за фіналами Кубка Італії 2005 і 2006 років римляни виграли Кубки країни 2007 та 2008 років, Суперкубок Італії-2007. У 2006 і 2007 роках Спаллетті визнається найкращим італійським тренером, а в сезоні-2007/08 «Рома» під його керівництвом стає першою європейською командою, що двічі обіграла мадридський «Реал» на «Сантьяго Бернабеу».

1 вересня 2009 року, після невдалого старту на початку сезону 2009/10, закінчив роботу з римським клубом[1].

«Зеніт»[ред. | ред. код]

11 грудня 2009 року Лучано Спаллетті призначений головним тренером петербурзького футбольного клубу «Зеніт». Попервах «Зеніт», очолюваний Спаллетті, не програвав протягом 23 матчів. Першу поразку петербурзький клуб зазнав від французького «Осера» з рахунком 0:2. Програш у цьому матчі не дозволив «Зеніту» потрапити в груповий етап Ліги чемпіонів. Крім цього, очолюваний Спаллетті клуб двічі програв у чемпіонаті Росії, що втім, не похитнуло лідерські позиції команди і вона стала чемпіоном. У груповому етапі Ліги Європи «Зеніт» здобув шість перемог у шести матчах, за два тури до кінця турніру забезпечивши собі вихід у стадію плей-оф і перше місце в групі.

Лучано Спаллетті під час роботи з «Зенітом». 29 вересня 2012 року.

16 травня 2010 року «Зеніт» став володарем Кубку Росії, обігравши у фінальному матчі «Сибір» (1:0)[2]. 14 листопада 2010 року, за два тури до закінчення чемпіонату Росії, після домашньої перемоги над «Ростовом» з розгромним рахунком 5:0, «Зеніт» став чемпіоном країни[3][4][5].

6 березня 2011 року очолюваний Спаллетті «Зеніт» завоював Суперкубок Росії, обігравши на краснодарському стадіоні «Кубань» ЦСКА 1:0.

У 2011 році «Зеніт» під керівництвом Спаллетті взяв участь у груповому етапі Ліги чемпіонів. Показавши досить переконливу гру, «Зеніт» вперше в історії вийшов у весняну стадію розіграшу Ліги чемпіонів. Вирішальний матч відбувся на стадіоні «Драгау» «Порту». Петербурзькій команді достатньо було зіграти внічию, що підопічні Спаллетті і зробили, забезпечивши вихід з групи з другого місця. 28 квітня, в 41-му турі чемпіонату Росії 2011/12 «Зеніт» переміг у домашньому матчі московське « Динамо» (2:1) і оформив чемпіонство за 3 тури до завершення. Таким чином, Лучано Спалетті виграв другий поспіль чемпіонський кубок з «Зенітом».

Перед початком сезону 2012/13 «Зеніт» поповнили Халк і Аксель Вітсель, ці трансфери стали рекордними для російського футболу. Однак успіху команді це не принесло — «Зеніт» не зумів вийти в плей-оф Ліги чемпіонів, посівши лише третє місце в групі, а чемпіонство в Росії поступилися ЦСКА.

11 березня 2014 року керівництво «Зеніту» прийняло рішення про відсторонення Спаллетті і його тренерського штабу від керівництва командою після нульової нічиєї в матчі проти «Томі». Тим не менш клуб не став розривати контракти з італійцем і його штабом, продовжуючи платити їм зарплату до завершення контракту влітку 2015 року[6], навіть після призначення на його місце Андре Вілаша-Боаша[7], оскільки одноразова виплата неустойки могла створити «Зеніту» проблеми при дотриманні правил фінансового fair-play.[8]

Повернення до «Роми»[ред. | ред. код]

13 січня 2016 року вдруге очолив «Рому»[9]. 30 травня 2017 року стало відомо, що Спалетті та «Рома» дійшли згоди про припинення співпраці[10] За підсумками сезону 2016/2017 фахівець вивів «Рому» напряму до групового етапу Ліги Чемпіонів.[10].

«Інтернаціонале»[ред. | ред. код]

9 червня 2017 року спеціаліста було призначено головним тренером міланського «Інтернаціонале», з яким він уклав дворічну тренерську угоду. Свій перший сезон під керівництвом Спаллетті «Інтер» завершив на четвертому місці Серії A, уперша за попередні шість років кваліфікувавшись до Ліги чемпіонів. Тож у серпні 2018 року контракт тренера було подовжено ще на два роки, до 2021 року.

Утім вже по завершенні сезону 2018/19, в якому «Інтер» знову став четвертим у чемпіонаті, Спаллетті відправили у відставку, а на його місце був призначений Антоніо Конте.

Тренерські досягнення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]