Лучидіо Сентіменті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Лучидіо Сентіменті
Lucidio Sentimenti (IV).jpg
Особові дані
Повне ім'я Лучидіо Сентіменті
Народження 1 липня 1920(1920-07-01)
  Бомпорто, Італія
Смерть 28 листопада 2014(2014-11-28) (94 роки)
  Турин, Італія
Зріст 170 см
Вага 80 кг
Громадянство Flag of Italy.svg Італія
Flag of Italy (1861–1946).svg Королівство Італія
Позиція воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1938–1942 Італія «Модена» 86 (-?)
1942–1949 Італія «Ювентус» 169 (-?)
1949–1954 Італія «Лаціо» 170 (-?)
1954–1957 Італія «Ланероссі» 82 (-?)
1957–1959 Італія «Ченізія» (Торіно) 61 (-?)
1959 Італія «Тальмоне Торіно» 3 (-5)
1959–1960 Італія «Ченізія» (Торіно) 13 (-?)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1945–1953 Італія Італія 9 (-21)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1960–1961 Італія «Ченізія» (Торіно) (мол.)
? Італія «Ювентус» (мол.)
1970–1971 Італія «Ювентус» (помічник)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Лучидіо Сентіменті (італ. Lucidio Sentimenti, нар. 1 липня 1920, Бомпорто — пом. 28 листопада 2014, Турин) — італійський футболіст, що грав на позиції воротаря. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Виступав, зокрема, за клуби «Ювентус» та «Лаціо», а також національну збірну Італії.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Лучидіо Сентіменті народився 1 липня 1920 року в містечку Бомпорто. «Кокі», як його називали уболівальники, був одним з п'яти братів Сентіменті, які грали в Серії А: Енніо (I), Арнальдо (II), Вітторіо (III), Лучидіо (IV) і Прімо (V), тому також отримав ім'я Сентіменті IV. Він був невисокого зросту, але дуже атлетичним, що допомогло йому при грі в воротах. Лучидіо не кричав на інших, був дуже спритний та умів чудово читати гру[1].

Лучидіо розпочав свою кар'єру в році в клубі «Модена», що виступала в Серії Б, коли йому було 16 років. Тоді він ще не визначився з позицією. Виступав в воротах і в нападі. У 1938 році, коли «Модена» вийшла в Серію А, місце у воротах було довірено саме Сентіменті. Він провів чотири успішних сезону, взявши участь у 86 матчах. 17 травня 1942 року Лучидіо довелося пробити пенальті в ворота свого брата Арнальдо (II), який захищав ворота «Наполі» і не пропускав з пенальті дванадцять ударів поспіль. Лучидіо зміг переграти Арнальдо і між братами виник конфлікт, який вдалося вирішити лише через два роки[1]. За підсумками сезону 1941/42 команда Лучидіо зайняла останнє 16 місце в Серії А і вилетіла до Серії Б.

Незважаючи на виліт команди, молодий воротар привернув увагу «Ювентуса», в якому вже грав один з братів Сентіменті Вітторіо. Влітку 1942 року Лучідио також стає футболістом туринського клубу. У ньому він провів шість сезонів і зробив собі ім'я. У той час у «Юве» не було основного воротаря і футболісти стояли у воротах по черзі. Перший матч за «бьянконері» Лучидіо провів у Венеції в 1942 році і міцно завоював місце в складі «Старої Синьйори». Коли він зламав палець у сезоні 1945/1946, то два матчі грав в нападі і навіть забив гол. Всього за «Юве» Лусід Лучидіо провів 186 матчів в усіх турнірах[1].

Через спад Лусід був проданий в «Лаціо» в 1949 році, де зіграв 170 матчів за наступні п'ять років своєї кар'єри гравця. Граючи у складі «Лаціо» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди.

У 1954 році Сентіменті перейшов в «Ланероссі». За червоно-білих Лусід грав до 1957 року, провівши за клуб 82 матчі.

Завершив професійну ігрову кар'єру у 1960 році після виступів у туринських клубах «Ченізія» (Торіно) та «Тальмоне Торіно».

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

Будучи гравцем «Ювентуса», 11 листопада 1945 року Лучидіо дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії в товариській грі проти збірної Швейцарії (4:4).

Одним з пам'ятних матчів стала його гра проти збірної Угорщини 11 травня 1947 року, що завершилася з рахунком 3:2 на користь італійців. Лучидіо був єдиним італійцем з команди, що не грав за «Торіно» в той час[1].

Усього за національну збірну він провів 9 матчів, пропустивши 21 гол, включаючи одну зустріч на чемпіонаті світу 1950 року у Бразилії проти збірної Швеції, де пропустив 3 голи, через що італійці поступились 2:3 і не змогли вийти з групи[2].

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Після завершення ігрової кар'єри Лучидіо був тренером молодіжних команд «Ченізії» (Торіно) і «Ювентуса», а у сезоні 1970/71 працював осистентом головного тренера «Ювентуса».

Помер 28 листопада 2014 року на 95-му році життя у місті Турин[3], будучи на той момент найстарішим з усіх живих гравців збірної Італії, а також найстаршим із живих володарів пам'ятної золотої зірки («Шлях до зірок») на новому «Ювентус Стедіум»[4].

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Статистика виступів за збірну[ред. | ред. код]

 Статистика матчів і голів за збірну — Італія Італія

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]