Лучинець

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Лучинець
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Мурованокуриловецький район
Рада Лучинецька сільська рада
Код КОАТУУ 0522883801
Основні дані
Засноване 1500
Населення 978
Площа 5,509 км²
Густота населення 177,53 осіб/км²
Поштовий індекс 23453
Телефонний код +380 4356
Географічні дані
Географічні координати 48°43′11″ пн. ш. 27°48′25″ сх. д. / 48.71972° пн. ш. 27.80694° сх. д. / 48.71972; 27.80694Координати: 48°43′11″ пн. ш. 27°48′25″ сх. д. / 48.71972° пн. ш. 27.80694° сх. д. / 48.71972; 27.80694
Середня висота
над рівнем моря
207 м
Водойми Немія
Місцева влада
Адреса ради 23453, Вінницька обл., Мурованокуриловецький р-н, с. Лучинець, вул. Соборна, 5
Карта
Лучинець. Карта розташування: Україна
Лучинець
Лучинець
Лучинець. Карта розташування: Вінницька область
Лучинець
Лучинець
Мапа

CMNS: Лучинець у Вікісховищі

Лучи́нець — село в Україні, у Мурованокуриловецькому районі Вінницької області. Населення становить 978 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

У селі річка Голова впадає у Немию, ліву притоку Дністра.

Історія[ред. | ред. код]

В кінці XVIII на початку XIX століття в Лучинці збудовано садибу Уруского Луки (Łukasza Uruskiego (пол.)). Споруда знана лише з малюнків Наполеона Орди.

З 7 березня 1923[1] по 3 лютого 1931 року[2] — центр Лучинецького району.

9 травня 2014 року у селі невідомими спалено пам'ятник Леніну.[3]

Люди[ред. | ред. код]

В селі народилися:

Галерея[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Постанова Президії ВУЦВК № 311 від 7 березня 1923 «Про адміністративно-територіяльний поділ Поділля»
  2. Постанова ВУЦВК і РНК УСРР № 33 від 3 лютого 1931 року «Про реорганізацію районів УСРР»
  3. На Вінниччині знищили пам'ятник Леніну

Література[ред. | ред. код]

  • Лучи́нець // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.465