Лушпинський Олександр Онуфрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лушпинський Олександр Онуфрійович
Олександр Лушпинський (1878-1943).jpg
Народження 23 липня 1878(1878-07-23)
Буцнів
Смерть 20 листопада 1943(1943-11-20) (65 років)
Львів
Поховання Личаківський цвинтар
Праця в містах Львів
Лушпинський Олександр Онуфрійович у Вікісховищі?

Лушпи́нський Олекса́ндр Ону́фрійович (23 липня 1878, Буцнів, тепер Тернопільська область — 20 листопада 1943, Львів) — український архітектор, художник.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 23 липня 1878 року в селі Буцнів на Тернопільщині у сім'ї коваля. Навчався в Тернопільській гімназії. Протягом 18981904 років навчався на відділі архітектури Львівської політехніки. Серед викладачів був, зокрема, Іван Левинський.[1] Протягом 19041919 років працював у фірмі Левинського. Автор або співавтор проектів багатьох будівель, споруджених фірмою. В багатьох випадках ступінь участі у тому чи іншому проекті встановити проблематично. Брав активну участь у пошуках українського стилю в архітектурі, на зразок інших національних стилів, що виникали в тогочасній Європі. В архітектурі застосовував ідеї Отто Вагнера[2]. Стиль будівель Лушпинського з елементами народних стилів часто характеризують як «Гуцульська сецесія». Багато будівель виконані в дусі візантійсько-романських стилізацій.[3] Вивчав народне дерев'яне будівництво, зарисовував зразки гуцульських і бойківських будівель (нині зберігаються у Національному музеї Львова).[4] Замальовки дерев'яних церков експонував на першій архітектурній виставці у Львові 1910 року.[5] 1920 року видав альбом малюнків «Дерев'яні церкви Галичини XVI—XVIII ст.» У 1930 р. митрополит Андрей Шептицький прийняв Лушпинського на посаду реставратора і члена консерваторної комісії греко-католицької митрополії.[6] Член журі конкурсу на проект відбудови церкви Святого Духа у Львові (1942).[7]

Помер 20 листопада 1943 року, похований на Личаківському цвинтарі. Із часом могила була втрачена. 2004 року працівниками музею-заповідника «Личаківський цвинтар» ідентифіковано поховання на полі № 18, встановлено надгробну плиту.[8] Іменем Лушпинського 1993 року названо вулицю у Львові, в мікрорайоні Рясне.[9]

Архітектура[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Новосядлий Б. Митець загальноукраїнського масштабу // Вісник Львівської національної академії мистецтв. — 2008. — № 19. — С. 347.
  2. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 397. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  3. а б в г Архітектура Львова… — С. 411.
  4. Архітектура Львова… — С. 396.
  5. Minkiewicz W. Z powodu I wystawy Architektury we Lwowie // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 24. — S. 384.
  6. Новосядлий Б. Митець загальноукраїнського... — С. 350.
  7. Вуйцик В. Матеріали конкурсу на кращий проект відбудови церкви св. Духа при греко-католицькій духовній семінарії у Львові в 1942 році // Українське сакральне мистецтво: традиції, сучасність, перспективи. Збірник статей. — Львів : Свічадо, 1994. — С. 159. — ISBN 5-7707-6682-4.
  8. Криса Л., Фіголь Р. Личаківський некрополь. — Львів, 2006. — С. 213. — ISBN 966-8955-00-5.
  9. Мельник Б. В. Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 36—37. — ISBN 966-603-115-9.
  10. Архітектура Львова… — С. 409, 471.
  11. Архітектура Львова… — С. 437.
  12. Mieczysław Orłowicz. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów-Warszawa, 1925. — S. 190. (пол.)
  13. Архітектура Львова… — С. 482.
  14. Архітектура Львова… — С. 412.
  15. Архітектура Львова… — С. 411; Слободян В. М. Церкви Турківського району. — Львів, 2003. — С. 31—33. — (Українські церкви Львівщини). — ISBN 966-7086-63-2.
  16. Komar Ż. Trzecie miasto Galicji. — Kraków: Międzynarodowy Centrum Kultury, 2008. — S. 329—330. — ISBN 978-83-89273-52-9.
  17. а б Бірюльов Ю. О. Лушпинський Олександр // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького. — Львів : Літопис, 2012. — Т. 4. — С. 246—249. — ISBN 978-966-8853-23-4.
  18. Архітектура Львова… — С. 507.
  19. Слободян В. М. Церкви України. Перемиська єпархія. — Львів, 1998. — С. 235. — ISBN 966-02-0362-4.
  20. Слободян В. М. Церкви України. Перемиська… — С. 220.
  21. Будівничі, Теслі, Бляхарі! // Діло. — 1925. — 27 березня. — № 68 (10451). — С. 6.
  22. Горникевич Т. «Знівечення церкви на Сихові». (Лист до редакції) // Діло. — 1933. — 20 липня. — № 187 (13426). — С. 4—5.
  23. Нога О. Українська художньо-промислова кераміка Галичини (1840—1940). — Львів : Українські технології, 2001. — С. 183.
  24. Нога О., Савицький І. Пежанський Григорій — призабутий український будівничий музично-театральних закладів Львова першої половини ХХ століття // Народознавчі зошити. — 2016. — № 5 (131). — С. 1212. — ISSN 1028-5091.

Джерела[ред.ред. код]

  • Новосядлий Б. Перший пам'ятник кобзареві на Тернопіллі // Вісник Львівської національної академії мистецтв. — 2014. — Вип. 25. — С. 133—138.
  • Чепелик В. Визначні майстри українського архітектурного модерну // Український архітектурний модерн / В. В. Чепелик; упоряд. З. В. Мойсеєнко-Чепелик; Всеукр. фонд відтвор. видат. пам'яток іст.-архіт. спадщини ім. О. Гончара, Київ. нац. ун-т буд-ва і архітектури. — К. : КНУБА, 2000.

Посилання[ред.ред. код]