Луїджі Ванвітеллі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луїджі Ванвітеллі
Luigi Vanvitelli
Statua Vanvitelli Caserta f02.jpg
Портрет Луїджі Ванвітеллі, монумент в Казерті
Народження 26 травня 1700(1700-05-26)Неаполь, Італія[1]
Смерть 1 березня 1773(1773-03-01) (72 роки)Казерта, Кампанія, Італія
Громадянство Італія
Навчання
·Нікола Сальві[d]
Діяльність художник, архітектор
Праця в містах Неаполь, Рим, Анкона, Мілан,
Архітектурний стиль бароко
Найважливіші споруди

Шпиталь в Анконі,Базиліка делла Сантіссіма Анунціата Маджоре, Неаполь, Новий мол ( Моле Ванвітелліана )в Анконі, Церква Сант Агостіно, Сієна, Фасад палацу Одескалькі, Рим, Вілла Джуліа,поблизу Неаполя, Палаццо Валлелонга, поблизу Неаполя, проект та побудова Форо Кароліно, Неаполь,

Палац Казерта.
Батько Каспар ван Віттель[1]
Діти ·Carlo Vanvitelli[d]
Ідентифікатори і посилання
Structurae 1009584
CMNS: Луїджі Ванвітеллі на Вікісховищі

Луїджі Ванвітеллі (італ. (Luigi Vanvitelli 26 травня, 1700 — 1 березня, 1773) — відомий італійський архітекор доби пізнього бароко та перехідного етапу до класицизму. Автор та будівничий велетенського палацу в передмісті Неаполя — Казерта для неаполітанських Бурбонів.

Біографія[ред. | ред. код]

Батько художник[ред. | ред. код]

Батько відомого архітектора був художник-голландець. Він перебрався в Італію близько 1675 р., де мав успіх як художник міських краєвидів. Жанр ведута мав попит і Гаспаре Ванвітеллі назавжди залишився в Італії, змінивши ім'я Гаспар ван Вітел на Гаспаре Ванвітеллі. Син народився в Італії.

Художнє навчання[ред. | ред. код]

Художнє навчання майбутній архітектор отримав в майстерні Нікколо Сальві (це автор широко відомого фонтану Треві в місті Рим). Луїджі допомагав Нікколо Сальві в добудовах палаццо Чигі (архітектор Лоренцо Берніні) та в створенні коштовної каплиці для церкви Св. Роха для міста Ліссабон.

Твори архітектора[ред. | ред. код]

Шпиталь в місті Анкона.

Серед перших самостійних творів Луїджі Ванвітеллі - палаццо Полі, що розташоване поряд з палаццо Треві в Римі. Працював також в італійських містах - Анкона, Брешія, Мілан, Неаполь.

Палац Казерта[ред. | ред. код]

Парадні сходи палацу в Казерті

Немолодого архітектора помітив неаполітанський король Карло VII, що запросив того в Неаполь та доручив проект і будівництво заміської резиденції в передмісті Казерта.

Грандіозний проект, який розглядали як «суперника» палацового комплексу Версаль, захопив архітектора і той працюва над його створенням до власної смерті. Окрім велетенського палацу з чотирма внутрішніми дворами, архітектор спроектував парк та акведук, що носить його ім'я.

Власна родина[ред. | ред. код]

Був одружений. Мав сина, Карло Ванвітеллі, що теж став архітектором. Мав донку, Марія Сесіль Ванвітеллі стане дружиною італійського архітектора Франческо Сабатіні (1722 — 1797). Марія народить чотирьох дітей, чотирьох онуків Ліїджі Ванвітеллі,але житиме з чоловіком у Мадриді, де той був на службі у іспанського короля.

Неповний перелік архітектурних творів Ванвітеллі[ред. | ред. код]

Форо Кароліно, Неаполь


  • Шпиталь в місті Анкона
  • Базиліка делла Сантіссіма Анунціата Маджоре, Неаполь
  • Новий мол (Моле Ванвітелліана) в Анконі
  • Церква Сант Агостіно, Сієна
  • Фасад палацу Одескалькі, Рим
  • Лорето, перебудови базиліки
  • Вілла Джуліа, поблизу Неаполя
  • Палаццо Валлелонга, поблизу Неаполя
  • Проект та побудова Форо Кароліно, Неаполь
  • Палац Казерта, 40 км від Неаполя.

Посмертна слава[ред. | ред. код]

  • Архітектору Луїджі Ваевітеллі створили монумент у передмісті Неаполя - Казерта.Площа, де стоїть монумент, має ім'я Ванвітеллі
  • Створений для водопостачання фонтанів Казерти акведук носить ім'я - акведук Ванвітелі.
  • Ім'я Ванвітеллі має одна з станцій неаполітанського метро.
  • Палацово-парковий ансамбль Казерта зараховано до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б The Bourbons of NaplesLondon: Faber and Faber, 2009. — P. 79. — ISBN 978-0-571-24901-5

Джерела[ред. | ред. код]

Палац Казерта, поземний план
  • Fichera F., Luigi Vanvitelli, Roma,1937
  • Il Lazzaretto di Luigi Vanvitelli. Indagine su un'opera, Catalogo della mostra di Ancona, Palazzo Bosdari, gennaio-marzo 1980, in collaborazione con l'Archivio di Stato di Ancona e la Biblioteca Comunale Luciano Benincasa di Ancona, con il patrocinio del Ministero per i Beni Culturali e Ambientali, Recanati, Tecnostampa, 1980.
  • L'attivita architettonica di Luigi Vanvitelli nelle Marche e i suoi epigoni, Convegno Vanvitelliano, Ancona 27-28 aprile 1974, Atti e memorie, serie VIII, vol. VIII, 1974, Ancona, Presso la Deputazione di Storia Patria per le Marche, 1975.
  • L'esercizio del disegno. I Vanvitelli, 2 voll., Ancona, Il lavoro editoriale, s.a. [1993]: vol. I, catalogo della mostra di Ancona, Mole Vanvitelliana, 25 settembre-23 ottobre 1993; vol. II, atti del convegno di Ancona, 9 ottobre 1993. ISBN 88-7663-115-1.
  • AA.VV., Luigi Vanvitelli e il '700 europeo, Atti del congresso internazionale di studi, Napoli-Caserta, 5-10 novembre 1973, Napoli, Università degli Studi di Napoli, Istituto di Storia dell'Architettura, 1979 ("Celebrazioni vanvitelliane, 1973").
  • Pietro Carreras, Studi su Luigi Vanvitelli, Firenze, La Nuova Italia, 1977 (supplemento alla rivista Storia dell'arte).
  • Giuseppe Centonze, Luigi Vanvitelli e Castellammare, in G. Centonze, Stabiana. Castellammare di Stabia e dintorni nella storia, nella letteratura, nell'arte, Castellammare, N. Longobardi Editore, 2006, pp. 79-98. ISBN 88-8090-223-7
  • Pier Luigi Ciapparelli, Luigi Vanvitelli e il teatro di corte di Caserta, Napoli, Electa Napoli, s.a. [1995]. ISBN 88-435-5227-9.

Renato De Fusco et al., Luigi Vanvitelli, Napoli, Edizioni Scientifiche Italiane, 1973.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Луїджі Ванвітеллі