Луїджі Ванвітеллі
| Луїджі Ванвітеллі | |
|---|---|
| Luigi Vanvitelli італ. Luigi Vanvitelli  | |
 | |
| Народження | 26 травня 1700 |
| Смерть | 1 березня 1773 (72 роки) |
| Поховання | Church of San Francesco di Paolad[2][3] |
| Країна | Італія |
| Вчителі | Нікола Сальві |
| Діяльність | художник, архітектор |
| Праця в містах | Неаполь, Рим, Анкона, Мілан, |
| Архітектурний стиль | бароко |
| Найважливіші споруди | Шпиталь в Анконі, Базиліка делла Сантіссіма Анунціата Маджоре, Неаполь, Новий мол ( Моле Ванвітелліана )в Анконі, Церква Сант Агостіно, Сієна, Фасад палацу Одескалькі, Рим, Вілла Джуліа,поблизу Неаполя, Палаццо Валлелонга, поблизу Неаполя, проєкт та побудова Форо Кароліно, Неаполь, Палац Казерта. |
| Членство | Академія витончених мистецтвd і Аркадська академія |
| Батько | Каспар ван Віттель[1] |
| Діти | ·Carlo Vanvitellid і Luigi Vanvitellid |
| Автограф |  |
 Луїджі Ванвітеллі у Вікісховищі | |
Луїджі Ванвітеллі (італ. Luigi Vanvitelli; 26 травня 1700 — 1 березня 1773) — відомий італійський архітектор доби пізнього бароко та перехідного етапу до класицизму. Автор та будівничий велетенського палацу в передмісті Неаполя — Казерта для неаполітанських Бурбонів.
Батьком Луїджі Ванвітеллі був художник-голландець Каспар Ван Вітел. Він перебрався в Італію близько 1675 р., де мав успіх як художник міських краєвидів. Жанр ведута мав попит і Гаспаре Ванвітеллі назавжди залишився в Італії, змінивши ім'я на Гаспаре Ванвітеллі. Син народився в Італії.
Художню освіту здобув в майстерні Нікколо Сальві (це автор широко відомого фонтану Треві в місті Рим). Луїджі допомагав Нікколо Сальві в добудовах палаццо Кіджі (архітектор Лоренцо Берніні) та в створенні коштовної каплиці для церкви Св. Роха для міста Лісабон.
Серед перших самостійних творів Луїджі Ванвітеллі — палаццо Полі, що розташоване поряд з палаццо Треві в Римі. Працював також в італійських містах — Анкона, Брешія, Мілан, Неаполь.
Неаполітанський король Карло VII запросив Ванвітеллі в Неаполь та доручив проєкт і будівництво заміської резиденції в передмісті Казерта.
Грандіозний проєкт, який розглядали як «суперника» палацового комплексу Версаль, захопив архітектора і той працював над його створенням до власної смерті. Окрім велетенського палацу з чотирма внутрішніми дворами, архітектор спроєктував парк та акведук, який названо його іменем.
Був одружений. Син Карло Ванвітеллі теж став архітектором. Дочка Марія Сесіль Ванвітеллі стала дружиною італійського архітектора Франческо Сабатіні (1722—1797). Марія мала чотирьох дітей і жила з чоловіком у Мадриді, де той був на службі у іспанського короля.
- Шпиталь в місті Анкона
- Базиліка делла Сантіссіма Анунціата Маджоре, Неаполь
- Новий мол (Моле Ванвітелліана) в Анконі
- Церква Сант Агостіно, Сієна
- Фасад палацу Одескалькі, Рим
- Лорето, перебудови базиліки
- Вілла Джуліа, поблизу Неаполя
- Палаццо Валлелонга, поблизу Неаполя
- Проєкт та побудова Форо Кароліно, Неаполь
- Палац Казерта, 40 км від Неаполя.
- Архітектору Луїджі Ваевітеллі створили монумент у передмісті Неаполя — Казерта. Площа, де стоїть монумент, має назву Ванвітеллі
- Створений для водопостачання фонтанів Казерти акведук названо іменем Ванвітелі — акведук Ванвітелі.
- Назву Ванвітеллі має одна зі станцій неаполітанського метро.
- Палацово-парковий ансамбль Казерта зараховано до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
- 1 2 The Bourbons of Naples — London: Faber & Faber, 2009. — P. 79. — ISBN 978-0-571-24901-5
- ↑ https://marcolugni.blogspot.com/2014/11/scomparsa-resti-mortali-di-luigi.html
- ↑ https://www.ecodicaserta.it/index.php/home/cultura/27058-caserta-esclusivo-ultimora-i-poveri-resti-del-vanvitelli-si-trovano-a.html
- Fichera F., Luigi Vanvitelli, Roma,1937
- Il Lazzaretto di Luigi Vanvitelli. Indagine su un'opera, Catalogo della mostra di Ancona, Palazzo Bosdari, gennaio-marzo 1980, in collaborazione con l'Archivio di Stato di Ancona e la Biblioteca Comunale Luciano Benincasa di Ancona, con il patrocinio del Ministero per i Beni Culturali e Ambientali, Recanati, Tecnostampa, 1980.
- L'attivita architettonica di Luigi Vanvitelli nelle Marche e i suoi epigoni, Convegno Vanvitelliano, Ancona 27-28 aprile 1974, Atti e memorie, serie VIII, vol. VIII, 1974, Ancona, Presso la Deputazione di Storia Patria per le Marche, 1975.
- L'esercizio del disegno. I Vanvitelli, 2 voll., Ancona, Il lavoro editoriale, s.a. [1993]: vol. I, catalogo della mostra di Ancona, Mole Vanvitelliana, 25 settembre-23 ottobre 1993; vol. II, atti del convegno di Ancona, 9 ottobre 1993. ISBN 88-7663-115-1.
- AA.VV., Luigi Vanvitelli e il '700 europeo, Atti del congresso internazionale di studi, Napoli-Caserta, 5-10 novembre 1973, Napoli, Università degli Studi di Napoli, Istituto di Storia dell'Architettura, 1979 («Celebrazioni vanvitelliane, 1973»).
- Pietro Carreras, Studi su Luigi Vanvitelli, Firenze, La Nuova Italia, 1977 (supplemento alla rivista Storia dell'arte).
- Giuseppe Centonze, Luigi Vanvitelli e Castellammare, in G. Centonze, Stabiana. Castellammare di Stabia e dintorni nella storia, nella letteratura, nell'arte, Castellammare, N. Longobardi Editore, 2006, pp. 79-98. ISBN 88-8090-223-7
- Pier Luigi Ciapparelli, Luigi Vanvitelli e il teatro di corte di Caserta, Napoli, Electa Napoli, s.a. [1995]. ISBN 88-435-5227-9.
- Renato De Fusco et al., Luigi Vanvitelli, Napoli, Edizioni Scientifiche Italiane, 1973.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Луїджі Ванвітеллі
