Луїджі Серрісторі
| Луїджі Серрісторі | |
|---|---|
 | |
| Народився |
25 листопада 1793[1][2] Флоренція, Італія[2] |
| Помер |
30 січня 1857[1][2] (63 роки) Флоренція, Італія[2] |
| Країна |
 Велике герцогство Тосканське |
| Діяльність | економіст, політик |
| Alma mater | Вища нормальна школа і Пізанський університет |
| Знання мов | італійська[1] |
| Членство | Туринська академія наук[2] |
 | |
Луїджі Серрісторі (італ. Luigi Serristori; Флоренція, 1793 — Флоренція, 1857) — представник графської флорентійської родини, італійський економіст і політик Великого герцогства Тосканського. Був на службі Російської імперії, залишив спогади про перебування на українських землях.
На царській службі[ред. | ред. код]
В грудні 1819 року отримав чин капітана корпусу інженерів шляхів сполучення.
1822 року, вже як топографа, його направили в Грузію. Шлях до Криму пролягав через Харків, Єлисаветград, Миколаїв, Одесу. Після кавказького відрядження працював у штаті генерал-губернатора М. С. Воронцова в Одесі. Займався облаштуванням Карантинної гавані.
Учасник російсько-турецької війни 1828 року, був свідком форсування запорозькими козаками Прута і Дунаю.
Повернувшись з театру воєнних дій на Балканаж, займав посаду консула Тоскани в Одесі. Був одруженим з дочкою перекладача російського посольства в Константинополі Софією Франкіні. Пішов у відставку в чині полковника в 1833 році.
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Серрісторі (Serristori) Луїджі // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 6. Біографічна частина: Н–Я / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2016. — с.178-179
|
Це незавершена стаття про особу Італії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |
|
